Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Дейко ДОГЛЯДАЮ ЛЯЛЮ Горобець Ц Ьцір Ви напевне знаєте, діти, пта шок, що звуться горобцями. Як їх не знати? Вони живуть по всіх країнах світу: в Україні і в Ні меччині, в Австралії і в Америці — скрізь! Маленькі, сіренькі, го робці живуть коло людських хаг, бо харчуються залишками люд ської їжі. На зиму вони не відлі тають нікуди, тільки розпушують своє сіреньке пір’ячко, щоб було тепліше і весь час рухаються. Але не зовсім так, як інші пташки: коли ходять по землі, то не пере ступають по черзі правою і лі вою ніжкою, а стрибають обома ніжками одночасно. Але неволі вони не зносять і в клітках не мо жуть жити. Сьогодні я хочу розказати вам про одного горобчика, що живе в одній родині у нас, в Австралії. Слухайте, як це сталося, що він звик жити з людьми. Молоденька панка Христина працює друкаркою в бюрі. Вер таючись парком із праці додому, вона знайшла під деревом мале сеньке горобенятко, що впало на землю із свого гнізда. Йому ма буть і тижня не було, бо воно ще й пір’я не мало і було голі сіньке. Панна Христина принесла його додому і почала годувати із скланої рурочки-піпетки. Г оро- беня охоче їло, за якийсь час вкрилося пір’ям і виросло на гар не пташеня. Коли далеко пізніше панна Хри стина винесла його надвір і хотіла випустити на волю, воно не схо тіло летіти геть і сиділо спокій но у дівчини на плечі. З того часу горобчик лишився жити у панни Христини. Довелося придбати для нього клітку, бо в тій хаті є й котик, а панна Хри стина боїться за свого горобчика. Клітку почепили в безпечному місці, щоб кіт її не досягнув, але дверцята в ній завжди відкриті і горобчик вільно літає по хаті. Коли панна Христина їде ав- том, горобець сидить у неї на плечі. Коли дівчина працює в бю. рі, горобчик чекає її в почекальні у своїй клітці, а як йому надоку чить, подає звідти голос. Іноді Христина бере його до бюра. Там він сідає на друкарську машинку і дивиться уважно, як дівчина друкує. Її товаришки-друкарки дуже тішаться тим незвичайним пташеням. Цей горобчик має ще одну о- собливість: він любить слухати музику. Коли вони з панною Хри- стиною дома, горобчик сідає на радіо й дзьобає його, аж поки Христина не відшукає для нього якоїсь музичної програми. Тоді горобчик летить до своєї клітки, сідає в ній і мовчки слухає, схи ливши голівку набік. Він любить музику! Часом і сам співає. Але горобцям Бог не дав такого гар ного голосу, як соловейкам, або жайворонкам. Його пісня корот ка й одноманітна ,,Ці-цір!“ і зно ву ,,Ці-цір!“ Особливо часто спі ває він свої пісеньки, коли си дить у панни Христини на плечі і своїм співом висловлює свою лю бов і вдячність. За такий спів йо го й назвали ,,Ці-цір“ і він своє ім’я знає. Ці-цір живе у панни Христини вже більше року. Мабуть і з нею життя своє проживе. Він такий вдячний їй, що вона його виго дувала й доглянула, що не хоче нікуди від неї летіти. Це, діти, не казка. Це правди ва і така зворушлива історія! Дбайте- діти про пташок! Це наші друзі. Вони часто потребу ють допомоги й опіки і вдячні людям за неї. Чи знаєте плян праці Вашого Відділу? Яка Ваша участь у ньо му? Ляля з ліжка встала, розкриває очі, спати вже не хоче. Дам я їй сніданок, понесу на ганок, посаджу я лялю у малий візочок, повезу в садочок. Там квітки барвисті і повітря чисте. Там повітря чисте, наче у діброві. Буде моя ляля дужа і здорова Л . Гадай НА ФАРМІ Дома я з свого віконця ще не бачила ніколи, як уранці сходить сонце — оттаке рожеве коло! Це уперше я на фармі у бабусі та в дідуся. Як тут гарно! Як же гарно! Я дивлюсь, не надивлюся! Добрий ранок всім вам, друзі! Добрий ранок, друзі милі: сонце в небі, квіти в лузі, і в ставку ласкаві хвилі! Л. Гадай Ми були сьогодні Зранку на лужку, Ми ходили бродом Ген аж за ріку. Коників ловили, Бігли по росі, на пахучім сіні Спочивали всі. Ми були на річці. Тепло — до води! Кожен день як встанем Біжимо сюди. Уривок з вірша Н. Забіли 22 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1968 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
