Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій П’ЯТНАДЦЯТИЙ РІК ВИДАННЯ ЧИСЛО ЧЕТВЕРТЕ Змагання до рівности Унутрі жіночого руху пробіга ють течії. Про те ми згадували вже на сторінках Вістей СФУЖО. А те пер хотіли б ми розглянути одну з них. Ту найдавнішу, що лягла в основу цілого руху і живе до сьо годні, дарма, що перейшла різні переміни. Її можна назвати — змаганням до рівности. Здобути освіту, осяг нути економічну незалежність, ді стати громадянські права — це були етапи, якими вона йшла. Її дальшим висновком був вияв жі ночої особовости і її вклад у жит тя даної країни. Для тієї цілі жінки творили ор ганізації. Вони гуртувалися спер шу виключно для еманципаційних завдань, пізніш об’єднували жі нок під професійним кличем чи для харитативних цілей. Маючи на початку елітарний характер, піз ніше набрали признак масовости в міру того, як рух поширювався й розгалужувався. Змагання до рівности теж прий мало різні форми. У початках жі ночого руху — це були ухвали, петиції, демонстрації, якими жін ки добивались рівних прав. А по здобутті прав громадянства, що наступило по 1 . світовій війні, во ни вже були краще озброєні. Маю чи виборче право, вони могли ста вити домагання, до яких провідні політичні круги мусіли прислуха тись. Та виявилось, що жінки осягну ли тільки формальну рівність. Правно й економічно вони були в залежності, шлях до освіти ще не був зовсім відкритий. Перед жіно чим рухом станула велика ділянка праці, яку треба було перейти. За неї вхопились ті провідниці, що змагали до рівности. Тільки тепер уже не шляхом петицій і демонстрацій, а точно обґрунто ваних наукових студій. Тут про явили себе жінки-фахівці — прав- нички, лікарки, статистики, соціо логи. Змагання звузилось знов до невеликого кола ентузіясток, що мають підтримку великих жіночих організацій. Великим осягом їх шляху можна вважати Комісію Статусу Жінки про ОН, яка щоро ку опрацьовує якусь ділянку жіно чого життя й предкладає урядам держав до ратифікації. Як сказано, ця течія не має те пер численних репрезентанток. Вона навіть не є популярна в ши роких масах, бо на перший по гляд здається в жіночому русі все осягнено. Але коли зважити, що зрівняння чоловічих і жіночих платень за однакову працю впро ваджують щойно тепер, то це го ворить про потребу й доцільність такої праці. Коли приглянемось до україн ського жіночого руху, то й тут знайдемо подібну течію. Змагання до рівности впровадили кличі На- талії Кобринської на західніх, а революційні політичні партії на центральних землях. Вони під тримали в української жінки тягу до освіти, вказали на значення економічної незалежности та скрі пили в ній змагання до громадян ських прав. Здобутки цього руху відчуло все українське суспільство. Роз будувалось дівоче шкільництво, скріпилась участь жінки в еконо мічному житті, прибули цінні фа хові й наукові сили. Зросла націо нальна свідомість, піднісся рівень культурного життя. А коли рево люція 1917 р. принесла нам дер жавність, то в ній надання грома дянських прав жінкам було вже с а м озр оз ум іл и м. По втраті нашої державности ми не могли продовжувати цього змагання. В УРСР воля україн ської людини, а спеціяльно жінки була підчинена диктатурі проле- таріяту. В інших займанщинах ми теж не мали впливу на законо давство. Змагання до рівности мо гло проходити тільки у власному суспільстві у боротьбі за відпо відне місце української жінки. І воно йде до сьогодні. В різ ній формі, здобуває собі наше ор ганізоване жіноцтво право голо су. Цей похід ще незакінчений і незавершений. Є багато перешкод на його шляху, а однією з них є незрозуміння серед самих жінок цього клича. Велика частина зор ганізованого жіноцтва бачить своє завдання в самому служінні українській справі, не дбаючи про признання чи рівнорядність своєї праці у громаді. А ця найдавніша течія нашого жіночого руху залишила нам один цінний осяг —■ самостійні жіночі організації. їх будували ті перші ентузіястки рівности і вкладали в них весь свій запал. Самотужки вироблялись у тих організаціях рядові робітниці на провідні оди ниці. Без допомоги збоку вони здобули собі місце в громаді і спробували своїх сил у самостій них акціях. Дім Української Ди тини, що його заплянував Союз Українок Австралії або акція фонду ,,Мати й Дитина“ при Со юзі Українок Америки, що удер жує 16 навчальних станиць і 23 бабусі в Европі — це зразки та ких починів. Вони дають нагляд ний доказ про те, що зуміє зро бити українська жінка, коли за лишають їй ініціятиву і вона мо же свобідно виявити свої сили. Л. Б. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
