Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Крізь полум’яні межі І. Нелегко воно в короткій статті схарактеризувати час з-перед 20- ги літ. Вибух II. світової війни по тряс цілим суспільством і зарису вав перед ним нові обрії. Відчу вали всі, що це доба переломова і що від неї залежить розвиток майбутнього. Та активно форму вати .це — взявся націоналістич ний рух. Він гуртував молодий, революційний елемент, що міг і івмів найкраще діяти в такому часі. Коли міряти .наснагу того часу, то, мабуть, кульмінаційною його точкою був 'вибух німецько-со- вєтської війни. Про політичні кон цепції і сподівання того моменту не буду писати. А радше про од ну притаманну йому рису, що так яскраво просвічувала дії причас- них до нього людей — гін на Схід, до центру України. Це було непереможним бажанням усіх, що включились у рух. Незалежно від умовин і від потреб кожен хотів бути в „землі обітованій". Кожен бажав зміряти ногами її далі, тор кнутись руками її святощів і по чути мову її людей. Та не лиш це 'бажання окрилювало нас. Пе редусім хотілось діяти там, у то му великому й невідомому для нас просторі. Діяти скоро і влуч но, бо з дуже непевними прогно зами сунув туди навий окупант. І так — одержимі цією вірою, гнані бажанням пізнання й Об’єд нання мчались туди більші й мен ші групи людей. ,,Мчались“ кажу тільки образно, щоб виразити їх нестримний гін, їх іпалку відда ність тій ідеї. Бо про скорий тран спорт не могло бути й мови. Ко жен їхав, як міг — трохи возом, трохи військовим автом, трохи поїздом, а нераз довелось маше- рувати й піхотою. Одних дорога вела північною трасою через Рів не на Вінницю, до Києїва, других через Шепетівку на Дніпропе тровськ, третіх через Чернівці на Херсон і Миколаїв. Що везли вони з собою? Крім свого бажання, своєї віри, мали певний плян дії, що його стара лись проводити в життя. На пер шому пляні стояли завдання про паганди. Контакт із населенням, преса, летючки це були їх перші кроки. Організаційні заходи слі дували. Пізнання чільних людей, просування в адміністрацію, за в’язки шкільництва, відбудова Церкви. Це все нераз проходило рівночасно, а нераз у певних (від ступах часу. Підсовєтська дійсність приноси ла несподіванки. Великі міста бу ли чужі й там нелегко було нав’я зати контакт. А й там, де відразу зустріли українських людей, вра жало недовір’я і велика пасивність маси. Правда, не було апатії й ко жен виступ, кожен заклик стягав великі маси цікавих. Вже це одне давало грунт для дії. Траплялись ситуації, в яких наші боєвики не мали досівіду або замало вироб лення для своїх завдань. Особли во там, де їх слухачами були ви датні фахівці чи політично вироб лені люди. Але в цій насназі часу ці різниці скоро вирівнювались. У напрузі роботи скоро здобувався досвід. А нестримне бажання, пал ка віра ів ідеал передавалась якось підсвідомо і здобували приятелів. Як радо згадую тих людей! Різ ного віку, статі і звання причалю вали до нашого руху. Сотні й ти сячі довелось зустріти на шляху цієї мандрівки. Нераз контакт на в’язався скоро і в атмосфері дові р’я починалась співпраця. Або знов людина повільно вивчала наші виступи, розмови, почини. І щойно з часом починала на якомусь відтинку працювати. Зовнішні умовкни цьому злит тю не сприяли. У знищеній воєн ними діями країні трудно було не тільки пересуватись, але й замеш кати чи прохарчуватись. До того німецька влада скоро виявила свої справжні наміри загарбника й самостійницький рух був їй на заваді. Окруживши себе місцеви ми фольксдойчами, куди влилось багато совєтських агентів, німці приступили дуже скоро до репре сій. Арештування групи буковин ців у Херсоні і їх розстріл був першим сигналом. Не було вже сумніву й ілюзій. Боротьба йшла на життя і на смерть. Тоді дія боєвиків увійшла в но ву стадію. Вже не було прилюд них виступів та масових зустрі чей. Але завдяки першим контак там нав’язувались дальші. Підпіль ний характер обмежував їх засяг, зате поглиблював їх порозуміння. Праця йшла через довірених лю дей і розгалужувалась на містечка й села. її темно було сповільнене, але ненависть до окупанта приспі- шувала злиття. Щораз більше мі сцевих людей мандрувало з дору ченнями, переносило літературу, старало документи. І у висліді творило сітку-базу для дальшої роботи. Два роки тривала ця співпраця Вона коштувала нам багато сил і крови й здавалось — виразних наслідків не лишила. Але факт єд нання людей з обох боків Збруча, їх порівнюючи скоре злиття й по розуміння, вільне українське сло во, що залунало хоч на короткий час, жертви, що їх потягнуло за собою —- /залишило свій слід. В історичному аспекті це було вір не потягнення. Вповні оцінити йо го можна буде щойно, пізнавши як зливаються тепер обі вітки на шого народу і наскільки наш „по хід на Схід“ промостив цьому шлях. II. Із Оленою Телігою я зустрівся вперше у Кракові 1940 р. У се редовищі націоналістів, де вона НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1962 З Олена Теліга Poetess Olena Teliha, a freedom fighter, who died tragically dur ing German occupation in Kiev
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
