Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XIX. ЛЮТИЙ, 1962 ЧИСЛО 2 Олена Те ліга * * Усе — лише не де! Н-е ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання — в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щ об рвались душі крізь іржаві крати, Щ об крикнув хтось: ненавидь і люби — І варто буде жити чи емірати! Ти в тінь не 'йди. Тривай в пекучій грі! В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться. Лише по спеці гряне жданий грім І з хмар сковзне багнетом блискавиця. Неповторне свято Гарячий день — враз достигне жито І доп’яніють обважнілі Грона. Він ще незнаний, ще непер-ежитий Єдиний день, мого життя корона. І що це буде, зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком — меду і полину. А дивне серце — п’яне і завзяте Відчує певність, мов нехибну шпаду. Мій день єдиний! Неповторне свято! Найвищий шпиль — і початок до спаду! Душа на сторожі На панорамі подій останніх десятиліть в Укра їні ми 'бачили щирих, запальних людей — з лю бов’ю в серцях, із завзяттям і очайдушною від вагою. Вони — сповнені прагненням чогось вели кого і таємничого, того, що переставить рейки історії і зверне керму подій, — спалахували ду ховим полум’ям у світовій дії, горіли і — пога сали, так і не взрівши опроміненого сонцем пе ремоги Ідеалу. Імена їх 'записані у 'Книзі Вічности, а людина скаже, що „ність їм числа" . . . Та були між ними такі, що засвідчили своє буття не лиш своєю ге роїчною смертю, але й усім своїм надхменним і наснаженим життям. І між ними мов зоря сяє постать лоетки-борця — Олени Теліги. З душею відкритою для життя, з ясним відчуттям його барв і тонів, Вона відчула невловний пульс не- проминального і дійсного в бутті й доглянула шляхи у ньому, круті й небезпечні, — ті, що мали довести народ її до свободи. Без ваги сту пила молода поетка на цей шлях і прямувала вже ним до кінця. Вона поставила тоді свою душу на сторожу духових вартостей України. І не було тоді в неї страху і болючих вагань чи зневіри. Літературний журнал „Літаври" у серці Украї ни, в Києві, мав стати осередком духового від родження України, мав викришталювати душі, різьбити уми для зросту України, для Її майбут нього ходу на верхів’я. Оця оаза запальних і чи стих серцем, відважних і стійких, не встояла фі зично при житті серед повені окупантських по кидьків і сатрапів. Не встояла при житті і душа журналу „Літаври" Олена Теліга. Життя її зга сло, скошене ворогом, та заграва від нього, мов від тієї зорі, золотить і тепер — по 20-ти лі тах — українські простори, зігріває й гартує українські душі, що розорилися ген по світі. . . НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1962 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
