Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Свято Жінки -Героїні Наближається місяць лютий. У ньому привикли ми складати по клін жінкам-героїням. Тим, що віддали своє життя за волю Бать ківщини або тим, що й досі від бувають засуди в концтаборах Сибіру. Цей звичай вкорінився в нас уже давно. Коротко по мученичій смерті Ольги Басараб у лютому 1924 р. стали жіночі організації вшановувати її пам’ять. Хотілось відзначити її геройську постаїву, її невгнуту волю. Бо хоч і (були в нас до того часу жертвенні жін ки, хоч чимало їх полягло із зброєю в руках у часі визвольних змагань, проте Ольга Басараб ста ла символом і ншого змагання. Во на була однією з перших жертв тієї боротьби, що розгорілась на наших західніх землях проти но вого окупанта — Польщі. В міру того як розгорталася ця боротьба, як кріп ,,підземний гук“, росли й вияви зрозуміння й пошани. В краю це обмежували умовини окупації. Але за океа ном виріс ряд товариств імени Ольги Басараб, а врешті заснува лась центральна жіноча організа ція, яка носить її наймення. І по клін її постаті став у лютому обо в’язковим. Недоля хотіла, що настав ще один лютий місяць для україн ського жіноцтва. У 1942 р. з руки німецького окупанта згинула з київській тюрмі поетка Олена Те- ліга. Однією з перших вона по вернулась на рідні землі, щоб „злитись знову зі своїм народом “. І це її змагання — розбудити приспані сили інтелектуального Києва — перервала рука наїз- дника. Умовини окупації та воєнної й повоєнної мандрівки не дозволи ли розгорнути цього вияву по шани. Але вже в 10-ліття її ге ройської смерти жіночі організа ції поклонились її пам’яті. Бага то жіночих товариств працює під їії найменням. І в місяці лютому вона станула поруч Ольги Баса раб, як новий символ. Бо хоч в цій останній війні загинуло багато жі нок, довершивши великих діл, проте Олена Теліга є чільною представницею свого покоління, її палкі слова і шлях, накреслений зарання в її поезіях, висувають її на чоло тодішніх прямувань. Настав 1956 p., в якому доле тіла до нас вістка про повстання в’язнів у Кінґірі. Геройський чин 500 жінок, що взявшись за руки, пішли назустріч большевицьким танкам, потряс сумлінням вільно го світу. У лютому й березні 1956 р. ми провели ряд маніфестацій у честь погибших, але й вказуючи на сотні й тисячі тих, що дальше караються в концтаборах. Свято Жінки-Героїні з поклону жінкам- символам стало гнівним протестом проти насильств та утисків боль- шевицької системи. І в дальших роках ми згадували їх. Поруч жертв, що полягли, жінки-в’язні увійшли у круг на шого зору. Свято Жінки-Героїні набрало ширшого значення, бо з поклону жінкам-символам воно стало вшануванням української жінки-страдниці взагалі. Ми по вернулись лицем до жінки на рід них землях, що в невпинному зма ганні відстоює своє право на фор мування свого життя. Ми покло нились жіночим постатям Т. Шев ченка, що символізують недолю кріпаччини. Це не значить, що ми забули Ольгу Басараб чи Олену Те лігу. Вони зостались символами для нас і будуть завжди втілювати собою певні етапи нашої визвольної бо ротьби. Товариства чи організа ції, що діють під їх найменнями поклоняються щороку їх світлій пам’яті. Одначе Свято Жінки-Ге- рої'ні підо впливом різних спонук — змінило своє обличчя. Його за- сяг поширився й на інші сторінки змагання жінок. Його зміст скла дається не тільки з жалібного по- кло-ну, а включає позитивні, буду ючі нотки, сягаючи нераз і за за собом політичного протесту. Все ж виринають роковини, в яких ми повертаємось до давніх символів. Цього року в осередку нашої уваги стане постать Олени Теліги. Двадцять літ, що проми нули від її смерти, дозволять нам щойно тепер зрозуміти її шлях. Друковані матеріяли і спогади су часників допоможуть у тому. А й спонукають багатьох, що ще де що пам’ятають, 'причинитись до цього своїм матеріялом. Це є нашим тепер завданням. Поворот на рідні землі, майстерно змальований у її вірші, був про відним гаслом її життя. Вона здій снила це в рідному Києві, плека ючи пориви зближення й пізнан ня двох віток українського наро ду. Одиниці там пам’ятають це. Але широкий загал в Україні не знає її наймення, бо воно про- мовчане або оплюгавлене, як усі носії українських національних ідей. Отже ми покликані до того, щоб насвітлити її чин. Повинні розглянути її життєпис, подати провідні ідеї її писань, зберегти її їсильветку у словах, потягнен- нях і виступах. Ми повинні пере дати ї/ї нащадкам, як історичну постать нашого визвольного зма- гу- Її слово нам у цьому допоможе. Коли ми зрозуміємо її місце, коли оцінимо її прагнення і їх на прям, вже зробимо перший крок. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1962 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
