Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Перша зупинка Дорога Пані!*) Лет літаком був дуже приєм ний. Ми вилетіли понад Америку і ще кілька хвилин видно було світляні ленти автострад, що тяг нулися здовж цілого побережжя. А потім ми поринули в хмари, де блискавки перерізувались і осві чували ївсе .несамовито. Творили-сь незвичайні види, подібні до кар тин мого товариша, що не дістав стипендії, а ми асі вважали, що він повинен був її одержати. Па м’ятаєте, він виставляв у ротунді? Це тягнулось годинами, а потім залишились лиш зорі і хмари низь ко під нами. А вже коли почався схід сонця! Наперед виднілись пасма сильного кольору, що попереджували йо го. А по них викотилось саме цар- сонце і знов блакитне небо і хма ри внизу. Нараз хмари розступи лись і під нами розстелилась ба гата мозаїка в зелених і брунат них із охрою кольорах, переплі тана темно-синім. Ми побачили континент. А на летовищі біля Парижа зу стрів нас гарний, соняшний день. Малий, напів скляний автобус по віз нас до серця міста. Тут ми ви міняли гроші й пустились у рух. Ніколи було спочивати! Кудою ми ходили? Миттю пій мала я -плян Парижа й знаю його вже, як свою долоню. Місто поді лене рікою Сеною на правобе режну й лівобережну частину. А очманілі валились на землю і з сотень просохлих уст понеслось жадібне скигління: — Води... води!.. Та конвоїри, байдужі до люд ського терпіння, поштовхували в’язніїв, уставили їх у чвірки і — „давай, побистрєй!“ — підганяли їх на вузьку пільну дорогу, по криту грубою верствою пилюки, що довгою, сірою гадюкою ви лась поміж розваленими плотами й смітниками і кінчилась біля ви сокої брами — Харківської пере сильної тюрми. їіст Орендж, листопад 1960. (Гл. нарис авторки в ч. 2, Н. Життя 1961 p.). ми замешкали в серці Латинсько го кварталу на лівобережжі, в го телі для студентів. Наша кімнната на другому поверсі має діва вели чезні вікна від стелі до землі! У перших двох днях ми сходи ли всі вулиці й оглянули всі істо ричні пам’ятки. Щойно потім ста ли оглядати картинні ґалерії, яких тут багато більше, Ніж у Ню Йор ку. Але коли порівняти їх зміст! Французи із своєю безжурною, легкою вдачею створили щось, ІЦО зовсім не дорівнює міцному, а подекуди брутальному вислову нюйоркської мистецької школи. Оце американське мистецтво ви пливає з душі молодого американ ського покоління. А французи вранці п’ють вино й раді-радень- кі, вполудне п’ють вино й задово лені, а ввечорі по одинадцятій ще веселяться по каварнях і не жу ряться завтрішнім злом. Тому їм не по душі інтенсивний викрик американського мистецтва, що так дуже свідоме завтрішнього лиха. Французьке сучасне мистец тво відзеркалює брак того духа, брак самобутнього вияву і стає імітацією найгірших зразків аме риканського мистецтва. Сьогодні я була на виставці ес- панських мистців. В їх картинах відчувалося несамовиту силу і злість. Незвичайно гарні були мурали Дж. Ортеґа. Це був трип тих у сірих та брунатно-кремових тонах, змішаних із охрою, що представляв жнива під вартою во яків. Маляр Маньоз був заступле ний великим абстрактом, мальо ваним на дереві. Місцями дерево було видряпане і в глибині його мерехтіла застигла кров. У тих •картинах пульсував дух народу, духовість країни, що перейшла через великі струси. А цього не знайшла я в сучасному мистецтві Франції, що вважається центром мистецького світу. Тут є великий, сумний, мистецький спад. Також вулиця сильно відрізня ється від американської. Мужчи ни невисокого росту з довгою за чіскою, що опадає на лоб, а не- раз і на вуха. Одяг їх тісно допа сований. Вони неначе нижчі й мо лодші від своїх жінок. А ті хо дять із розпущеним довгим волос сям або йнакше розхрістані, силь но підмальовані, на тендітних за каблуках, навіть на роверах чи мотоциклях. Капелюхи я бачила тільки в старших жінок. Ціни сильно відрізняються від американських. Добра суконка коштує около 200 нових франків (себто 40 дол.) і моя мрія при дбати собі таку в -Парижі розвія лась. Зате їжа й обслуга в ресто ранах у порівнянні з американ ськими, дуже дешеві. Вечеря три ває переважно около 2 години — від 7:30 до 9:30. Води тут ніхто не п’є, а тільки вино. За кілька днів їду до Мюнхену, а звідтіля до Італії. Прощавайте! Ніна Климовська *) Наша співробітниця Ніна Кли- мовська розпочала свою стипендійну подорож по столицях Европи. Пода ємо її листа з першої зупинки в Па рижі. ВИСТУП ВОКАЛЬНОЇ СТУДІЇ Проф. А. Піддубна-Лисенко запре- зентувала 17. березня таланти своєї студії на спеціяльному вечорі „Козу ба". Виступили з піснями й аріями — Галя Підручна, Ярослава Білошицька, Женя Сень, Марія Левицька, Валя За бажай, Маркіяна Дубляниця-Гузар. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1961. 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
