Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Перша зупинка Дорога Пані!*) Лет літаком був дуже приєм ний. Ми вилетіли понад Америку і ще кілька хвилин видно було світляні ленти автострад, що тяг нулися здовж цілого побережжя. А потім ми поринули в хмари, де блискавки перерізувались і осві чували ївсе .несамовито. Творили-сь незвичайні види, подібні до кар тин мого товариша, що не дістав стипендії, а ми асі вважали, що він повинен був її одержати. Па м’ятаєте, він виставляв у ротунді? Це тягнулось годинами, а потім залишились лиш зорі і хмари низь ко під нами. А вже коли почався схід сонця! Наперед виднілись пасма сильного кольору, що попереджували йо го. А по них викотилось саме цар- сонце і знов блакитне небо і хма ри внизу. Нараз хмари розступи лись і під нами розстелилась ба гата мозаїка в зелених і брунат них із охрою кольорах, переплі тана темно-синім. Ми побачили континент. А на летовищі біля Парижа зу стрів нас гарний, соняшний день. Малий, напів скляний автобус по віз нас до серця міста. Тут ми ви міняли гроші й пустились у рух. Ніколи було спочивати! Кудою ми ходили? Миттю пій мала я -плян Парижа й знаю його вже, як свою долоню. Місто поді лене рікою Сеною на правобе режну й лівобережну частину. А очманілі валились на землю і з сотень просохлих уст понеслось жадібне скигління: — Води... води!.. Та конвоїри, байдужі до люд ського терпіння, поштовхували в’язніїв, уставили їх у чвірки і — „давай, побистрєй!“ — підганяли їх на вузьку пільну дорогу, по криту грубою верствою пилюки, що довгою, сірою гадюкою ви лась поміж розваленими плотами й смітниками і кінчилась біля ви сокої брами — Харківської пере сильної тюрми. їіст Орендж, листопад 1960. (Гл. нарис авторки в ч. 2, Н. Життя 1961 p.). ми замешкали в серці Латинсько го кварталу на лівобережжі, в го телі для студентів. Наша кімнната на другому поверсі має діва вели чезні вікна від стелі до землі! У перших двох днях ми сходи ли всі вулиці й оглянули всі істо ричні пам’ятки. Щойно потім ста ли оглядати картинні ґалерії, яких тут багато більше, Ніж у Ню Йор ку. Але коли порівняти їх зміст! Французи із своєю безжурною, легкою вдачею створили щось, ІЦО зовсім не дорівнює міцному, а подекуди брутальному вислову нюйоркської мистецької школи. Оце американське мистецтво ви пливає з душі молодого американ ського покоління. А французи вранці п’ють вино й раді-радень- кі, вполудне п’ють вино й задово лені, а ввечорі по одинадцятій ще веселяться по каварнях і не жу ряться завтрішнім злом. Тому їм не по душі інтенсивний викрик американського мистецтва, що так дуже свідоме завтрішнього лиха. Французьке сучасне мистец тво відзеркалює брак того духа, брак самобутнього вияву і стає імітацією найгірших зразків аме риканського мистецтва. Сьогодні я була на виставці ес- панських мистців. В їх картинах відчувалося несамовиту силу і злість. Незвичайно гарні були мурали Дж. Ортеґа. Це був трип тих у сірих та брунатно-кремових тонах, змішаних із охрою, що представляв жнива під вартою во яків. Маляр Маньоз був заступле ний великим абстрактом, мальо ваним на дереві. Місцями дерево було видряпане і в глибині його мерехтіла застигла кров. У тих •картинах пульсував дух народу, духовість країни, що перейшла через великі струси. А цього не знайшла я в сучасному мистецтві Франції, що вважається центром мистецького світу. Тут є великий, сумний, мистецький спад. Також вулиця сильно відрізня ється від американської. Мужчи ни невисокого росту з довгою за чіскою, що опадає на лоб, а не- раз і на вуха. Одяг їх тісно допа сований. Вони неначе нижчі й мо лодші від своїх жінок. А ті хо дять із розпущеним довгим волос сям або йнакше розхрістані, силь но підмальовані, на тендітних за каблуках, навіть на роверах чи мотоциклях. Капелюхи я бачила тільки в старших жінок. Ціни сильно відрізняються від американських. Добра суконка коштує около 200 нових франків (себто 40 дол.) і моя мрія при дбати собі таку в -Парижі розвія лась. Зате їжа й обслуга в ресто ранах у порівнянні з американ ськими, дуже дешеві. Вечеря три ває переважно около 2 години — від 7:30 до 9:30. Води тут ніхто не п’є, а тільки вино. За кілька днів їду до Мюнхену, а звідтіля до Італії. Прощавайте! Ніна Климовська *) Наша співробітниця Ніна Кли- мовська розпочала свою стипендійну подорож по столицях Европи. Пода ємо її листа з першої зупинки в Па рижі. ВИСТУП ВОКАЛЬНОЇ СТУДІЇ Проф. А. Піддубна-Лисенко запре- зентувала 17. березня таланти своєї студії на спеціяльному вечорі „Козу ба". Виступили з піснями й аріями — Галя Підручна, Ярослава Білошицька, Женя Сень, Марія Левицька, Валя За бажай, Маркіяна Дубляниця-Гузар. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1961. 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
