Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
зичну працю виковують '.місцеві робітники, яких, якщо фонди до зволяють, буває нераз і кілька десяток. Від них вимагається теж уваги 'й вичуття, бо при розкоп ках можна багато неуважним ставленням знищити. Протягом декількох сезонів копання багато з них вироблюється на цінних ПО МІЧНИКІВ. У цілому МОЛОДЬ І ЖІНКИ ціняться вище, коли йде про де лікатність праці у безпосередній близькості сподіваних знахідок. Мужчинам доручається головно знімання верхніх верстов землі. — 'На один сезон намічується •звичайно тільки такий простір •.розкопування, що його можна повністю закінчити й зафіксувати, бо дощі не тільки замулюють, але й цілковито нищать деякі знахід ки. Тому то праця в часі розко пок мусить бути інтенсивна та по змозі безПереривна. Коли взяти до уваги, що вона завжди ведеть- ня в час найпевнішої погоди, а це значить і гарячі, можна уявити наскільки вона втомлива. Але оте спільне перебування разом об’єд нує в'сіх в одну гармонійну, навіть сердечну цілість, що помагає не тільки видержати цілі тижні ін- тензивного напруження, але на дає всьому певної радісности. Зворушливе хвилювання охоплює всіх при появі перших знахідок, але й для цього нема зайвого ча су, ібо кожна така знахідка мусить бути негайно якнайточніше „зня та", себто зарисована й сфото графована на тлі довкілля, опи сана й закаталогована. Довкілля мусить бути докладно прослідже- не, бо найменша, ледве помітна дрібниця може мати велике зна чення для визначення знайденого та зрозуміння його доби. Треба знати, що багато висновків нри- ходить/ся заключати тільки посе редньо на підставі відбиток уже неіснуючих предметів. )І так дові дуємося приміром про тканини на підставі відбиток їхніх волокон, про приладдя — із слідів його вживання, напр., чим тесано, ко пано та інше. Навіть про людину довідуємося нераз тільки на під ставі відбитк і в її пальців на гли ні. Довжина сезону розкопок, о- крім кількосте фондів залежить цілковито від погоди й клімату країни. — Виходить, що саме розкопу вання забирає менше часу, як можна було думати. Чим займа ється археолог у вільному від них часі? — Того „вільного часу“ не бу ває. Повернувшись із розкопок, археолог мусить передовсім оста точно впорядкувати й дослідити знахідки та поробити висновки. Рівночасно він мусить познайоми теся з працями других, поповня ти 'Своє знання та робити пляви на будуче. Це також час з’їздів і подорожей по інших студійних осередках і музеях, що необхідні для обміну поглядами та досві дом; і час формування своїх по глядів та писання наукових тво рів. Так виглядає життя археоло- га-дослідника. Ті, які викладають, мають -менше часу для дослідів, а є й такі, які взагалі не мають змоги брати участи їв розкопках і обмежуються до опрацьовування готових знахідок. П-ні Кордиш мала щастя про бути повних 14 сезонів на роз копках, що числиться поважним стажем. — Виходить, що Ваш фах усе- ціло абсорбуючий. Чи Ви ніколи не жаліли свого вибору, коли му- сіли так напружено працювати? — Якщо поняття праці обов’яз ково включає елемент втоми й пе ресичення, тоді я хіба ніколи не ■працювала, — аж спалахує п-ні Неоніля. — Моє діло захоплюва ло мене, я ним жила. А потім та можливість безпосереднього кон такту з давниною ніколи для мене не збуденніла. З пошаною я до тикала завжди оці залишки давно погаслого життя людей, що може були нашими предками, що по своєму змагалися з труднощами життя й творили, а вже напевно радувалися й боліли, подібно як і ми. —- В якому стажі Ви були, коли почалася війна? -—- Вже декілька літ я була на уковим робітником в Інституті Ар хеології при Академії Наук у Ки єві та працювала в Археологічнім Музеї в Печерській Лаврі. В мент приходу німців до Києва, з огля ду на виїзд усіх старших стажем від мене, я 'сповняла навіть обо в’язки завідуючого Інститутом. — Цікаво, як ул ожила ся Ваша доля в часі війни? — Німцям дуже залежало на збереженні пам’яток праісторії, тому наш Інститут зберігся і на віть у рямках тодішніх можливо стей функціонував. У час відво роту його перевезли до 'Баварії разом із декількома науковцями, в число яких попала і я. Там я мала змогу обзнайомитися з бага тьома цікавими й унікатни'ми ре чами з інших музеїв. Це була ду же цінна й виїмкова нагода, якщо візьмемо до уваги, що всі ні речі пізніше передано назад больше- викам, а за кордоном тих зразків практично нема. — Як влаштували Ви своє жит тя тут? Чи маєте змогу працюва ти по фаху? — Так і ні. Себто не маю змоги тим заробляти на життя, але 'ста ло працюю над матеріялами, які мені відалося зберегти. Це цінні речі й упікати „по цей бік" і бу ло б гріхом не використати їх, тим більше, що деяких із них вза галі ніде більше нема. Так, що працюю над підготовок) до друку поважніших праць, а в міжчасі до писую до своїх і чужомовних на укових установ і в міру можливо- ■сти беру активну участь в їхній праці. — Який Ваш контакт із тутеш нім науковим світом? — питаю. — Я мала приємність бути свід ком Вашого головування на ім презах Археологічного Товари ства Міннесоти на тутешньому університеті. — Це входило в мої функції, як тодішнього голови товари ства, в якому я вже від літ є ак тивним членом. Беру також зав жди участь у фахових з’їздах, які відбуваються на терені Америки, навіть зачитувала на них допові ді. Чужинецькі фахівці дуже ці кавляться цією, в їхній науці не- заступленою ділянкою, й самі шу кають контакту зі мною. — Тепер хочу почути ще щось про Вас саму, не як про фа хівця, а як людину — — Тут уже досліджуйте, будь ласка самі! — й іскорки проска кують у волошкових очах пані Неоніли. — От візьмім, наприклад, оцю 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top