Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
труднощі починаються щойно згодом! 1 згодом побачимо, як .виглядатимуть ц і „надзвичайно сті"... День в академії швидко проми нув і молода малярка й не счула- ся, коли по неї приїхала ввечорі тета. Вони швидко переїхали з Латинського кварталу на вулицю Ампер, до паризького будинку Башкірцевих. — Муся приїхала! Моя голуб ка втомилася, змарніла... Чого ж це тоді 'було там весь день займа тися? І як же тепер, не спочив ши, їхати в театр? Розаліє! По давай скоріш вечерю панні Мусі! — Але ж не клопочися, мамоч ко! По-перше, я зовсім не голод на.... А по-друге я й у гадці не маю їхати в театр! Коли б ти знала, мамочко, як мені вдався сьогодні архангел! І як мене Жу- ліян хвалив і як завидували дів ча та-суперниці! — Ох, лишенько! Та ж ти, Му- сінько, мусиш, хоч через силу, щонебудь з’їсти! У тебе ж таке слабе здоров’я... А до театру за їде за нами князь Божідар, якже йому відмовити? —- Ні, ні, мамочко! їсти не бу ду, тільки чаю хай мені Розалія подасть нагору, а князеві Божіда- рові я в рекомпенсату, намалюю колись портрета... На театр у ме не тепер немає ч'асу, мені треба переглянути анатомію... Щоб мені ніхто не перешкоджав! —-Т а підожди ж бо, Мусінько! Скажи, якого архангела ти малю вала? Чи не св. Михайла, отого, що в Києві? — їХа-х'а-ха-ха! Ну й наївна ж ти, мамочко! Та відкіля Жуліян знав би щонебудь про київського архангела? Він зробив його з ка фешантанної співачки! З модель ки, розумієш, мамо? І я його до бре схопила, бо в мене талант! Але я не хочу бути посередньою маляркою! Я хочу бути краща за Бресляв... — А хто ж така, ота Бресляв? — Швайцарка. 'Вона студіює в Жуліяна і в Роберта Флері вже п’ять років і кожного року дістає медаию. Але цього року медалю дістану я! — Ну, ти в мене завзята, та самого завзяття не вистачить... Ти вже хотіла бути співачкою, а змалку танцювала, як русалка в нашому парку... — Якже ж я можу співати, ко ли з мого повного голосу зали шився тільки маленький? А для танцю сили не стає... Але малю вати я можу й буду! Побачиш, ..мамочко, я стану славна! Про ме не світ заговорить! Не гнівайся, моя добра мамочко, займися кня зем і відправ його так чемно, як це тільки ти вмієш. На добраніч тобі! Муся зникла на горішньому за круті внутрішніх сходів, а на ве ранді появився високий, чорнявий красень із витонченим, шляхетним профілем. Позаду князя Божідара Караґеоргевича візник ніс сели- чезіний кіш із квітами... * Дівчата поволі забували екстра вагантність першої Мусіної появи в академії та її початкове стри мане й горде відношення до них. Дедалі вона завойовувала їх сво єю веселістю, вигадливістю, до бротою й... співом. На превелике згіршення своєї мами вона ходи ла з ними (пішки!) по Латинсько му кварталі, зокрема ж захоплю валась мальовничою, вузенькою вуличкою Муфтар, відвідувала Бресляв і Дельсарт у їхній ман сарді, а одного вечора принесла з собою в ателіє бандуру. Коли вона заграла декілька мелодій, які вивчила ще малою в Гавронцях — цей іструмент очарував усіх. Дів чата просили грати їм ще й ще. Підбадьорена вдячною авдіторією, Муся заспівала пісеньку, яку слу хала вона вечорами на вулицях полтавських сіл „Карії очі, чорнії брови “, акомпаніюючи собі на бандурі, та пояснивши дівчатам зміст цієї любовної пісні. Захоп лення від неї було таке загальне й щире, що дівчата зовсім не за мітили Жуліяна, що появився був уже давно й слухав із великим вдоволенням цього концерту. Ко ли його врешті завважили, він пі дійшов до Мусі, щоб приглянути ся дивному інструментові. — Я думав, що це мандоліна, й дивувався, як можна з неї видо бути такі шляхетні звуки! Мандо ліна ж бо скрипить, а не співає... А до того ще ваш спів, мадмуа- зель Мусія! Так мило було слу хати. цю дивну пісню... Чорт візь- (Продовження на ст. 8) НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1961.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
