Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ой, у луз!.. Ой, горе, горе Калині при долині, А іще гірше Сироті на чужині... Образна, просякнена глибоким чут тям мова народної пісні все з новою силою і свіжістю промовляє до нас: якось болючіше відчувається сиріт ство на чужині і заразом неначе глиб шим стає зв’язок із прадавньою чер воною калиною на Україні. Впродовж довгих століть калина була найбільше розповсюдженою, у- любленою народом рослиною на У- країні; зв’язувана постійно з її долею, стала вона постепенно символом всієї української нації. Численні народні пісні оспівують бі лий квіт та ще більше червоний плід — ягоди калини, зв’язуючи її з різними моментами людського життя: Як калини білі квіти, Так у тебе дрібні діти. Ніжний квіт калини нагадує тут дріб них діток у матері. Цвіт калини поєд нує народня уява з розквітанням діво чої краси, любови та з моральною чи стотою: Ой, у лузі калина білим цвітом зацвіла Пішли її дружки рвати, Не далася ламати. А пішла Марисенька, нарвала, наламала Та й внесла до світлоньки межи красні дівоньки. Численні згадки про калину зустрі чаються в весільному обряді. Калина стає тут символом поєднання у вза ємній любові молодих. Ось при викупі молодої: Гнися, калино, гнися Ти, Іванку, не журися: Ми калину обломимо, З тобою Марусю намовимо. Калинове гильце видніє в весільно му короваї, бо ж калина це також щасна рослина, що присвічуватиме щастю молодих. Вся родина ходить по черзі (в пісні) за Дунай по калинове „гильце“ для молодої, дбаючи про до лю свого роду. Тужливі згадки про похилену калину поєднують в пісні з сумною долею дівчини: Червоная калинонька на яр-воду схилилася Там дівчина журилася, що од роду одбилася. Так в радості і горю супроводила дівчину, а заразом жінку й матір ряс на білим цвітом, чи пучками червоних ягід калина. Та тим не обмежується роля її. Стає вона улюбленим атрибу том вояцтва на Україні всіх часів. Тіс но зв’язана, можливо завдяки своїй червоній барві, із ідеєю боротьби за волю, стає калина вічно живим сим волом української державности. До слідники твердять про тисячелітню традицію калини, що набула значен ня української флоральної емблеми. Слід пригадати, що світосприймання наших предків за поганських часів не визнавало меж між світом рослинним, тваринним і людським. Життя спри ймалося, як цілість; дерева при тім бу вали оживлені людськими рисами, по мерлі предки жили в їхніх віруван нях, переселені в тварини чи рослини. При цьому світогляді окремі види рослин набувають чародійної сили; вони приносять щастя чи недолю. У пісні виступає калиновий міст, наче міст від молодости до старости; тут проглядає містерія життя: Ой, догнали літа мої На калиновім мості: Гей, -верніться літа мої До мене хоч в гості! Подібну чародійну ролю відограва- ло калинове дерево і в княжих похо дах, про що свідчить давня коляда, в якій згадується калинова стрілка, що, видно, мала принести щастя в бою. З новою силою, як символ козаць кої слави, лицарської чести виступає калина в козацьких піснях. Ось у піс ні про Ничая: Ой, зійдемось, премилеє браття, На високу могилу Та посадим, премилеє браття Червону калину. Гей, щоб зійшла лицарськая слава На всю Україну. Виступає вона також у глибоко па тріотичній пісні, створеній за повстан ня Хмельницького: Ой, чого та червона калина похилилася? Чому наша славна Україна зажурилася? А ми тую червону калину та й підіймемо А ми нашу славну Україну та й розвеселимо. Пісня ця підхоплена й відновлена новими варіянтами за І. світової війни стала улюбленою піснею-гимном Укр. Січ. Стрільців і поширилась на всю Україну. Калина провожає козака, україн ського воїна, впродовж його бурхли вого життя аж до могили. З чуттям жалю й туги за поляглим і на пам’ять про нього саджають йому в головах калину: Казав собі висипати високу могилу Казав собі посадити в головах калину. У нагробній калині найчистіше мо же виражається прадавність традиції цієї рослини. Калина сприймається тут не як символ смерти і забуття, а як носій життя роду, що ніколи не вми рає, а живе в своїх нащадках. Червоні ягоди калини зображують кров, що плистиме в жилах: у давнині лише роду, а згодом цілої нації. Калина — це прекрасний символ, що потверджує прадавню віру в безсмертність народу. Так приймає й передає символіку калини і українське письменство. При кладом хай буде роля калини в долі Мавки з „Лісової Пісні“ Лесі Українки. Тоді, коли Мавка знедолена ударами земного життя, прибивається востаннє до людської оселі, на її грудях ясніє пучок калини. І коли злидні кидаються вирвати від Мавки калину, вона завзя то борониться: 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
