Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
зичну працю виковують '.місцеві робітники, яких, якщо фонди до зволяють, буває нераз і кілька десяток. Від них вимагається теж уваги 'й вичуття, бо при розкоп ках можна багато неуважним ставленням знищити. Протягом декількох сезонів копання багато з них вироблюється на цінних ПО МІЧНИКІВ. У цілому МОЛОДЬ І ЖІНКИ ціняться вище, коли йде про де лікатність праці у безпосередній близькості сподіваних знахідок. Мужчинам доручається головно знімання верхніх верстов землі. — 'На один сезон намічується •звичайно тільки такий простір •.розкопування, що його можна повністю закінчити й зафіксувати, бо дощі не тільки замулюють, але й цілковито нищать деякі знахід ки. Тому то праця в часі розко пок мусить бути інтенсивна та по змозі безПереривна. Коли взяти до уваги, що вона завжди ведеть- ня в час найпевнішої погоди, а це значить і гарячі, можна уявити наскільки вона втомлива. Але оте спільне перебування разом об’єд нує в'сіх в одну гармонійну, навіть сердечну цілість, що помагає не тільки видержати цілі тижні ін- тензивного напруження, але на дає всьому певної радісности. Зворушливе хвилювання охоплює всіх при появі перших знахідок, але й для цього нема зайвого ча су, ібо кожна така знахідка мусить бути негайно якнайточніше „зня та", себто зарисована й сфото графована на тлі довкілля, опи сана й закаталогована. Довкілля мусить бути докладно прослідже- не, бо найменша, ледве помітна дрібниця може мати велике зна чення для визначення знайденого та зрозуміння його доби. Треба знати, що багато висновків нри- ходить/ся заключати тільки посе редньо на підставі відбиток уже неіснуючих предметів. )І так дові дуємося приміром про тканини на підставі відбиток їхніх волокон, про приладдя — із слідів його вживання, напр., чим тесано, ко пано та інше. Навіть про людину довідуємося нераз тільки на під ставі відбитк і в її пальців на гли ні. Довжина сезону розкопок, о- крім кількосте фондів залежить цілковито від погоди й клімату країни. — Виходить, що саме розкопу вання забирає менше часу, як можна було думати. Чим займа ється археолог у вільному від них часі? — Того „вільного часу“ не бу ває. Повернувшись із розкопок, археолог мусить передовсім оста точно впорядкувати й дослідити знахідки та поробити висновки. Рівночасно він мусить познайоми теся з працями других, поповня ти 'Своє знання та робити пляви на будуче. Це також час з’їздів і подорожей по інших студійних осередках і музеях, що необхідні для обміну поглядами та досві дом; і час формування своїх по глядів та писання наукових тво рів. Так виглядає життя археоло- га-дослідника. Ті, які викладають, мають -менше часу для дослідів, а є й такі, які взагалі не мають змоги брати участи їв розкопках і обмежуються до опрацьовування готових знахідок. П-ні Кордиш мала щастя про бути повних 14 сезонів на роз копках, що числиться поважним стажем. — Виходить, що Ваш фах усе- ціло абсорбуючий. Чи Ви ніколи не жаліли свого вибору, коли му- сіли так напружено працювати? — Якщо поняття праці обов’яз ково включає елемент втоми й пе ресичення, тоді я хіба ніколи не ■працювала, — аж спалахує п-ні Неоніля. — Моє діло захоплюва ло мене, я ним жила. А потім та можливість безпосереднього кон такту з давниною ніколи для мене не збуденніла. З пошаною я до тикала завжди оці залишки давно погаслого життя людей, що може були нашими предками, що по своєму змагалися з труднощами життя й творили, а вже напевно радувалися й боліли, подібно як і ми. —- В якому стажі Ви були, коли почалася війна? -—- Вже декілька літ я була на уковим робітником в Інституті Ар хеології при Академії Наук у Ки єві та працювала в Археологічнім Музеї в Печерській Лаврі. В мент приходу німців до Києва, з огля ду на виїзд усіх старших стажем від мене, я 'сповняла навіть обо в’язки завідуючого Інститутом. — Цікаво, як ул ожила ся Ваша доля в часі війни? — Німцям дуже залежало на збереженні пам’яток праісторії, тому наш Інститут зберігся і на віть у рямках тодішніх можливо стей функціонував. У час відво роту його перевезли до 'Баварії разом із декількома науковцями, в число яких попала і я. Там я мала змогу обзнайомитися з бага тьома цікавими й унікатни'ми ре чами з інших музеїв. Це була ду же цінна й виїмкова нагода, якщо візьмемо до уваги, що всі ні речі пізніше передано назад больше- викам, а за кордоном тих зразків практично нема. — Як влаштували Ви своє жит тя тут? Чи маєте змогу працюва ти по фаху? — Так і ні. Себто не маю змоги тим заробляти на життя, але 'ста ло працюю над матеріялами, які мені відалося зберегти. Це цінні речі й упікати „по цей бік" і бу ло б гріхом не використати їх, тим більше, що деяких із них вза галі ніде більше нема. Так, що працюю над підготовок) до друку поважніших праць, а в міжчасі до писую до своїх і чужомовних на укових установ і в міру можливо- ■сти беру активну участь в їхній праці. — Який Ваш контакт із тутеш нім науковим світом? — питаю. — Я мала приємність бути свід ком Вашого головування на ім презах Археологічного Товари ства Міннесоти на тутешньому університеті. — Це входило в мої функції, як тодішнього голови товари ства, в якому я вже від літ є ак тивним членом. Беру також зав жди участь у фахових з’їздах, які відбуваються на терені Америки, навіть зачитувала на них допові ді. Чужинецькі фахівці дуже ці кавляться цією, в їхній науці не- заступленою ділянкою, й самі шу кають контакту зі мною. — Тепер хочу почути ще щось про Вас саму, не як про фа хівця, а як людину — — Тут уже досліджуйте, будь ласка самі! — й іскорки проска кують у волошкових очах пані Неоніли. — От візьмім, наприклад, оцю 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top