Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Свят-Вечір із полоненими В зимі 1941 відкрито заходами Українського Центрального Комі тету захист для українських поло- нених-інвалідів у Львові на Кле- парові. Вирвати з рук безоглядної німецької влади цих кількадесять полонених бійців не було мабуть легкою справою тоді, коли по р із них збірних пунктах та шпиталях гинули тисячами вояки більшо вицької армії, які в добрій вірі піддавалися німцям, що — здава лося — мали їх визволити з-під червоного ярма. Швидка допомо га зі сторони українського грома дянства, зокрема з боку жіноцтва, зорганізованого тоді в Жіночій Службі Україні, не багато могла тоді вдіяти, хоч і яка вона була жертвенна. Впали тоді на стійці А там уже й Малайка! В цей день-варили вареники, діти й д о рослі ходили щедрувати. Молодь організовувала в складчину ве- черниці, дівчата ворожили про свою долю. В інших же місцево стях щедрували під Водохрещі. На Новий Рік діти (хлопці) ра ненько ходили по хатах посипати ,,жито, пшеницю, всяку пашницю" і бажати господарям щастя, зд о р о в’я й добробуту на Новий Рік. Весело й радісно «а українських землях відбувалися Свята. А по тім... за наказом влади це все ста ло „опіюмом для народа". Але ж село наше, хоч :не так бучно, а таки робило все за старими зви чаями. ■Коли большевицька влада поча ла на передодні Різдва організову вати антирелігійні вечори, на яких була зобов’язана бувати молодь, все ж таки не тільки по селах, а й по містах, р, побожних родинах, відбувалася Свята Вечеря, а ті отім молодь ішла на ті вечори. Коляд ки ж поступово затихали, хіба співали їх не на повний голос в хаті при1 Святій Вечері. Покидаючи Рідну Землю, ми ви везли з неї й те, щ о не займало місця в дорозі, бо 'було в наших ■серцях —• наші прадідівські зви чаї. Плекаймо ж їх тут, де нам ні хто того не забороняє! Прищеп- громадянки й працівниці, як бл. п. Ольга Ціпановська та М. Олек- сишин, що померли, заразившись тифом при тій роботі. А праця йшла по шпиталях і пунктах, до яких полонені напливали тисяча ми. Жінки довгими годинами чер пали юшку в посудини, наставле ні дрижачими від холоду руками, обділювали кусниками хліба цих до краю виснажених людей, таких ще молодих, а вже — здавалось — приречених на загладу. Відкриття захисту для україн ських полонених-інвалідів мало може більш символічне значення, бо що ж значила горстка врятова них людей в обличчі цих непро глядних втрат? Але хто знав ж ор стоке й безоглядне відношення ні- люймо їх нашим дітям, що вже народились на чужині, й старшим, що вже починають забувати їх, нехтувати ними, а то й соромити ся виявляти їх місцевим людям. Звичайно, не будемо тут розпа лювати кресалом і кремінем 12 дровинок, а на наших модерних електричних та газових печах таки зготуймо Святу Вечерю, як було дома. Заохотьмо обов’язково й ді тей, особливо дівчаток, до допо моги в цьому. При цій нагоді р о з кажімо їм,, як це робилося на Бать ківщині — щ ороку пригадається якась подробиця. Відбудьмо Святу Вечерю по-на шому. Нехай діти наші понесуть вечерю до наших приятелів — по везіть їх не санками, а автом. Н е хай вони на перший день Різдва підуть колядувати, а там щ едру вати й посипати. Діти наші й молодь мусять усві домити собі, що наші звичаї, з о крема Різдвяні, 'багаті, поетичні, свідчать про нашу високу віковіч ну культуру. Цим ми можемо пи шатися! Нам є що показати іншим народам, нам нема чого сороми тися перед ними. Наше молоде покоління не сміє дати цим звичаям загинути в ч у жому морі,, воно мусить вивчати й плекати їх, бо саме нашій сучасній молоді й дітям доведеться понести їх на наші Рідні Землі — на вільну Україну. мецької влади до полонених, той розуміє, що нелегко було УЦК-ві, а зглядно Українському Червоно му Хрестові, що опісля діяв як Ко мітет Допомоги для Полонених при УЦК, такий захист відкрити. Д ля захисту знайдено примі щення в старому, доволі занедба ному будинку на Клепарові, що його дещо зремонтовано і приве дено до ладу. За часів більшо вицької окупації був там гуртожи ток для дівчат-учениць середньої медичної школи, т. зв. фельчер- ської. Як учителька тієї школи я часто заходила там на доповіді й гутірки. Зимою там неприємно ч у ти було коксом у слабо опалених кімнатах і тепер у нововідкритому захисті не було під тим оглядом краще, бо за паливо було тоді у Львові дуже трудно, а зима була вийнятково строга. Кімнати, в я- ких колись товпились дівчата, і б у ли повні гамору й метушні, вдаря ли нас тепер якоюсь мертвецькою тишиною, такою незвичною в умо- винах людської збірноти. Але коли ми побачили теперішніх мешкан ців захисту, зрозуміли в чому справа. Перед нами були справжні недобитки війни — один без р у ки, другий без обох ніг, он той із забандажованою головою та об личчям, в якому гарячково вибли скують очі, інші знов живі трупи, що чудом вийшли зі шпиталів, ви нищені хворобою, цілковито нер вово заломані. Нелегко було тоді до цих людей підійти, нелегко р о з говоритись. Скриті та замкнені в собі, виховані в твердій совєт- ській школі, вони ніяк не могли зрозуміти та освоїтись із думкою, що хтось безкорисно, з потреби свого серця хоче ними піклува тись. На ці заходи вони зр азу не відгукувались і треба було бага то зусиль, щоб ці на тілі й душі покалічені люди розтаяли й поча ли зживатись із новою для них атмосферою тепла й доброзичли- вости, що ї ї люди доброї волі, а головно жінки старались для них створити. Ведення захисту було в добрих руках. Із приділів, що тоді так важко було дістати, варено по живні, смачні страви, бо в першій Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top