Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Драч М о г у т н і й ч и н н и к н а ц і о н а л ь н о г о в и х о в а н н я Всі ми занепокоєні тим, що наші діти так невпинно піддаються впливам тутешнього середовища, й шукаємо шляхів і засобів, як зберегти їх для нашої нації й ви ховати в них почуття обов’язку перед Україною й ї ї народом. Багато є чинників національно го виховання, а серед них дуже могутнім є наші українські звичаї, особливо зв’язані з релігійними Святами. Наближається Різдво Христове! Які барвисті, повні глибокого змі сту й символіки звичаї супрово дили це Свято там, на нашій Бать ківщині! Святий обовязок наш пильно й дбайливо плекати й тут, на чужи ні, цей наш національний скарб: застосувати й тут ці наші звичаї в усій чистоті й передати їх дітям нашим та показати чужинцям, як доказ нашої високої старовинної культури. Нехай наші діти знають, як 'від бувалися ці Свята. Розкажім їм, що найурочистішою частиною їх була Свята Вечеря напередодні Різдва й як побожно готувалася до неї кожна родина, особливо мати-українка. Найперше вона ма ла добути новий огонь кременем і кресалом, що останніх дванадцять днів лежали під образами. Цим вогнем вона підпалювала в печі дванадцять дровинок, що їх суши ла останніх дванадцять днів, і на них варила дванадцять пісних страв. Дівчата-дочки допомагали їй. Господар до Вечері наводив ра зом з хлопцями-синами порядок у дворі, в стайнях, у хлівах — скрізь мало бути по святочному чисто. Худобі закладалася їжа на ніч, бо й вона мала відчувати Свято. В цей день ніхто з родини, мо же за вийнятком малих дітей, ні чого не їв. Сама Свята Вечеря в різних місцевостях України у р я джувалася з деякими 'відмінами: де на покуті стояв „дідух“, а де лиш стояв на сіні теж на покуті великий новий горщик з узваром і менший з кутею, а зверху книш і миска з пирогами; де на столі під обрус розстилали сіно, а де накри вали стіл лиш обрусом; були ще деякі незначні різниці — особли вості місцеві. Та скрізь у цей ве чір зі сходом івечірньої зірки вся родина сідала за стіл. Коли ж хто не міг бути дома, то для нього ли шали місце й клали ложку. Окре му ложку клали й для померлих. Скрізь закликали на т о Вечерю самітних людей і були надзвичай но раді, коли несподівано заходив до хати подорожній. Скрізь перед вечерею, дідусь, батько, а коли їх уже не було, старший син читав молитву, брав першу ложку куті й кидав під стелю, щоб збіжжя вро дило таке високе, підходив до вік на й кликав мороза вечеряти, щоб не поморозив озимину. Потім всі починали вечеряти, згадуючи відсутніх рідних і поминаючи по мерлих, складали взаємні поба жання. Діти по-своєму чекали цієї ве чері: коли хто з них чхнуїв за сто лом, батько дарував йому (сино ві) лоша, дочці — теличку, а в містах дарували якусь річ, книжку чи забавку. Часто діти пускалися на хитрощі — чхали штучно. Щоб прилучити до цієї Вечері всіх рідних і близьких, що вже жи вуть своїми родинами, є звичай носити вечерю. Мати сипле в м а лий новенький горщечок узвар, на нього ставить мисочку з кутею, приправленою маком і медом, збо ку кладе пироги,, книшик — усе це зав’язує в біленьку хусточку. Тим часом діти одягаються теплі ше, беруть цей вузлик і йдуть до дідуся й бабусі. Там здоровлять їх із Святим Вечором і, подаючи ба бусі вузлик, говорять: „Прислали тато й мама вечерю!" Бабуся п о божно приймає вечерю, дякує, дід дає онукам гроші й солодощі, а бабуся залишає принесену вече рю, а посуд наповняє своєю. Д і ти беруть її й несуть далі, обхо дячи по черзі ВСІХ ДЯДЬКІВ, ТІТОК, хрищених батька й матір і вже від останнього з черги приносять ве черю додому. Довго по вулицях у всіх напрямках чути веселий' сміх і перегукування „вечірни кііг. Ко ли ж родичі чи куми живуть десь у сусідньому селі, батько відво зить дітей туди санками. Не спиться дітям цієї ночі: бо яться проспати! Щ е задовго до світанку по вулицях рухаються вогники. Ц е колядники з восьми- кутньою звіздою, (а ній свічка), ходять від хати до хати й весело гукають: „Благословіть коляду- вати!** Господарі радо зустрічають їх, запрошують у хату, побожно слу хають колядок, щ едро обдарову ють колядників. Діти поспішають, щоб до Служби Бож ої обійти всі хати, сповістити, що Син Божий народився. Там, де Служба Божа почина ється о 12-тій годині вночі, ко л я дують удень. В різних місцевостях України відмінні правила колядування: де, крім дітей, на перший день коля дували гуртки поважних парафіян на церкву, молоді хлопці — на якісь громадські цілі, де ввечері колядували дівчата, на другий день — молоді молодиці, де хлоп ці й дівчата йшли разом — але колядували скрізь. Був звичай, що подружжя на перший день Свят ішло 'В гості до батьків і обовязково несло з со бою найкращу паляницю й ковба су. На другий і третій день ходи ли в гості до знайомих.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
