Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Фейлетон Марійчине Різдво або С в е т е р з капюшоном Не буду писати про наше перше Різдво в Америці. Це було кілька місяців по нашому приїзді. Ще надто живий був спогад минулого і надто велика тривога про май бутнє. Ми бачили мільйони кольо рових лямпочок і натовпи людей у чудово прикрашених крамницях. Та тільки бачили зором, що не д о ходив до душі, бо там було темно. Та на другий рік ми вже знали, що це означає. Це все була при нада на те, щоб якнайбільше к у пити подарунків рідним, близьким, дяни, як проф. В. Кубійович, о. канцлер Левенець, п-во Стариць- кі, п-во Голіяни, п-ні Пастернак, п-ні Калитовська, п-ні Вітошин- ська, п-ні Сіяк, пво Мельниковичі, п-во Яцкови. — Це була найбільша нагорода для нас, — розказувала п. Прий- ма — найкращий момент нашого побуту в Парижі. Не грімкі опле ски й квіти від друзів і чужих, але ті заплакані очі, з якими приходи ли до нас за куліси — молодь, дав ні й нові емігранти. То були сльо зи гордости, що наша тематика може такої високої вартости ми стецтво дати глядачам. Зустріч із громадянством пере мінилась потім у домашній кон церт. Співала п-ні Дратвінська, на скрипці грав п. Товстюк, а Міро Скала співав на тлі своїх платі вок. Проф. Кубійович у своїй про мові підкреслив потребу створен ня фахового проводу для у кр аїн ського шкільництва на чужині і по єднання мистецтва з наукою. М. Скала-Старицький пригадав гро мадянству значення української пісні. „Нарід на рідних землях створив українську пісню, а ми на чужині вслухуймося в неї і пере живаймо ї ї “, закінчив він. Концерти Роми Прийми проро били неоцінену роботу і дали в е ликий вклад у культурно-націо нальне життя українських громад на чужині. Серед чудової природи Пам Ві чу, на цікавій розмові, пройшов нам день і ми раді й збудовані по вернулись до дому. М. Б. далеким, знайомим, малознайомим або й зовсім чужим. Бо саме це було зовнішньою ознакою святку вань, а не кутя, вареники, борщ із ушками й решта 12-ти страв, як у нас, вдома. Тож ми з чоловіком не підлягли загальним настроям. Нема то як вдома! Пригадуєш? Там то і тоді то? І я по праці у фабриці щ ове чора щось підварювала, бож в о- станній день усього не встигнеш. 1 ялинка вже чекала... Та не так на те дивилася наша донечка Марійка. За рік вона встигла стати 100-відсотковою американкою і як така почала свої власні підготування до свят. Заздалегідь почала виманчувати гроші на подарунки близьким, да леким, знайомим, малознайомим, товаришкам, учителям, сусідам. Це створило передсвяточні кон флікти не тільки тому, що не мі стилося в нашому бюджеті, але ж це було зовсім щось незвичне. Відкіля в неї це взялося? Переко нування не впливало на неї, дити на була вперта. Настирливість ї ї не мала меж. А це допровадило до сутичок із моїм чоловіком. — Це ти ї ї так розпустила, всьому потураєш! Ані цента біль ше! — заявив твердо, звалюючи все на мене. Передсвятковий настрій замі нився на постійні сварки або мов чанку, так що й традиційних страв відхочувалось. Напередодні Різдва наша Ма рійка прийшла до мене з таємни чим виразом і заявила: — Мамо, я потребую шість до лярів на подарунок... — Шість долярів?... — охнула я. — На який подарунок? — На светер із капюшоном, —- відповіла вона твердо, дивлячись мені прямо в очі, -—- для Джін. —- Светер за шість долярів? Я ніколи не платила більше, як 2.98. Для Джін?... — Мене кинуло в пал. Джін — це сусідська дівчинка, багатих батьків, що мають влас ний дім, два авта і, здається, та дитина може мати все, що заб а жає. —- Невже ж вона потребує від тебе светра? — пробувала я бо ронитися. — І аж за шість доля рів? Це виключене! — заявила я рішуче. Але Марійка не здавалась: — Я мушу для неї його купити. Вона давно вже хотіла мати све тер із капюшоном, але ї ї матері він не подобався, і тому вона його не купила. А той светер І мені також подобався і ми обидві давно вже мріємо про нього. Тож ми поста новили, що купимо одна одній на Різдвяний подарунок. Ось, бачиш, мій вже є тут, у тій червоній ко робці з золотим шнурочком. Я ж мушу віддати їй подарунок. Слова застрягли мені в горлі. Я шукала аргументів, та їх не зн а йшла. Навіщо тратити слова, коли це все й так уже рішено? У великій таємниці перед чоло віком я позичила 6 дол. і купила светер для багатої дівчинки, яка його не потребувала, проти волі ї ї власної матері й проти мого власного переконання. Светер із капюшоном!... Так Марійка запровадила нові Різдвяні звичаї. Ната АНКЕТНІ ЛИСТКИ З радістю мусимо ствердити, що 56 Відділ у Дітройті перший надіслав 13 виповнених листків на тему „Що вас цікавить?" Хоч це ще не охоплює всього його член ства, проте показує його справ ність і добру волю. Раді будемо, коли зможемо написати це й про інші Відділи СУА. Екзекутива СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
