Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із Виставки Українського Мистецтва у вільному світі: П атронна іш ставкп Маруся Бек п риві тала- на концерті м олоду співачку Ок сану Сов’як із Ф иладелфії. F ro m th e E x h ib itio n o f f r e e U k r a in ia n p a in te r s in D e tr o it: T h e P r e s i d e n t o f C ity C o u n c il M iss M ary B e c k is g r e e tin g a y o u n g sin g e r M iss O k sa n a S o v ia k a t th e c o n c er t. зайняття не любив, що радше зр і кався своєї, і гак скромної пайки. Тоді ігумен наказав усім братчи кам давати йому мити їхній посуд. Не виграв, сіромаха! Така асоціяція вказує, що мити чорний посуд я не так уже лю б лю. Може тому, що зараз насува ються спомини із Фрідлянду. З того чистенького Фрідлянду, де милом миті не лиш фронтони істо ричних дімків, але й каміння на площах. І на кожній із них думає думу романтичний камінний Вал- ленштайн. І на замку того ж Вал- ленштайна я мила такі осоружні, закопчені казани в кухні управи теля маєтку. Казани 'були важкі, а порозумін ня із ними ще важче. Беручи к о ж ний у руки, я просто кричала роз- пучливо: —- А коли ж я не хочу, і не хочу, і не хочу!!! Але це вважалося хце й так л а скою, 'бо закурило снігом так, що неможливо було того дня рвати моркву на полі... В мене ■був глибокий жаль до снігу й моркви, казанів і управите ля, а вже ніяк не могла я простити Шіллерові, що в своїй драмі не о- стеріг мене перед приємністю г о стювати в оселі трагічного полко водця! А от сьогодні —- не те. Сьогодні я лютую хоч би на таке малесеньке дротяне ситко. Воно погинається, як лиш його торкнутися, а тому чисто вимити його —- не так легко. А вже й не мріяти, щоб блищало! До 'блиску можна вичистити лиш те, що не поступається своєю вро дженою формою нікому й нічому. Зате мило чистити цю сково рідку. Бідний Сковорода, що так непоетично називався. А може де лиш переведена у життя його дум ка, що іпротиворіччя завжди в яко. мусь місці зустрічаються та зами кають круг. Вкруг розтираю і я порошок по берегах сковорідки і цей постійний рух дає мені змогу вжитися краще в його ідеї. А це приносить вдоволення. Моє вдоволення ще й з того, що почуваюся безспірною панею й володаркою мого власного посуду і можу складати, як мені подоба ється, вилки в одну коробку, лож ки в іншу, та ніхто не може мені цього заборонити. її не лиш те: можу насолоджува тися рівністю та округлістю кож ної форми. Можу укладати їх у рядки та стовпики на полиці. Такі радощі знали мабуть трипільські жінки, коли відхухавши та відплю нувши тричі всяку нечисту силу, бралися наводити нову красу на свої кераміки. Тоді 'вони не робили нічого особливого, хіба що часом скріплювали свої матріярхальні права, кидаючи глечиками у своїх чоловіків. Та про д е археологи мовчать. А зате у закрутах чорних орнаментів слідкують вони сього дні за найглибшими проявами на шої духовости. Ось і красується мій посуд. Помитий і впорядкова ний приносить признання мені та хвалу вічному порядкові світу. Бо коли псальмопівець казав, що д е рева в лісі шумлять хвалу Господ ню, то й мій посуд має безсумнів но в цю хвилину теж своє понад- світнє звучання. Щ е б лиш помити сам злив. Та до цього в мене дуже добрий по рошок. На наліпці навіть написано: „Чудотворний". Такий напис нічо го не коштує і до нічого не зобо в’язує фабриканта. Але якби справді хтось винайшов такий ч у дотворний порошок, що ним мож на б посипати ціле наше громад ське життя! Р аз притрусити — погодилися всі партії. Сильніше потрясти бля шанку — залунала українська мо ва в школах, у домівках, в уста новах, вже й не кажу про академ ії! Певно треба б щіточки, чи хоч дротянки, щоб не змогли 'видав ництва заспокоїти попиту на все нові наклади українських книжок. А дотрешся до поту на чолі — то може і весь залишений вільний світ очиститься від хрущовських помий і повірить, що правда за нами... Тільки б такого порошку... Так, так, але щоб я тепер ще щось написала, треба теж чуда! Актуальне... Саме й мию що лиш руки після праці... ...Жіноче... Тут заставляють якраз мужчин мити посуд. І вони миють, але не повірю, щоб могли б пережива ти це. •На стінах — холодні вже со- няшні зайчики, бо вечір близько. А з одним таким зайчиком — плиг! — думка. Десь находиться і ручка, що то губиться постійно від сьоми років. І я вже за столиком, уже б е руся писати, коли нараз щось хо лодне й немите немов хапає за горло: —■ Щ о це ти? З таким... та на конкурс?! Кому ж ие цікаве! Але весняний вечір надто вже промінний у мене: — Не воно цікаве, а мені цікаво. Хто що найде в буденщині — з а лежить від нього самого. Я впев нена, що в ньому від віку й до віку находить усе, від добра до «раси кожна жінка. А в жюрі будуть теж жінки, про це знаю. Тому вже без задержки називаю твір розмашистими літерами: „Ж і ноче сольо“. Бо Любченко напи сав ,,Сольо неприкаяної лірики отже й мені дозволено. А тоді без надуми та вагань п о чинаю писати: „Відчиняються всі вікна І двері" ...і так далі, аж до кінця. ШГТУПАЇТТТ В ЧЛЕНКИ-ПРИХИЛЬНИЦ] СФУЖО! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
