Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дорогий! Може Тобі дивно, що я живучи з Тобою й зустрічаючись день-у- день, не можу знайти відповідної нагоди, щоб побалакати. А я не можу рішитись на той крок через свою вроджену несміливість, яка боїться Твого несвідомого, але таки існуючого авторитету. Це властива причина мого невміння виговоритися з Тобою. Зі страху перед Твоєю доганою, яка чомусь так легко в Тебе зривається, я ска зала б у припливі занадто великої відваги напевне слово повне гір- кости чи досади. Це було б при кро Тобі почути, а ще більше мені, бо пізніш я каялась би за те. Я знаю, що Твоя велика самопевність ховає за собою таку ж несміли вість, як у мене, але ти за гордий, щоб до того одверто признатись. Д ля мене знов жити все під нати ском дуже тяжко і це викликує бунт. Поміж тими бунтами та покорою перед Твоєю волею і щасливими припливами взаємного вирозумін- ня — проходить наше життя. Але я гублю саму себе, свою індивіду альність у тій боротьбі. Я все ж таки люблю Тебе і то настільки, що хотіла б витримати при Твоєму боці, не зважаючи на терпіння, що їх приносить таке дуже незрівно- важене життя. Стараюсь вложити в те все, що найкраще в мене, але Ти все чомусь незадоволений із ме не, а більш, ніж саму себе, я дати не можу. Іноді мені все таки зд а ється, що я не така вже маловарт- на, як Ти це окреслюєш, бо в гли бині душі Ти іншої думки. Мрі ється часом про зовсім гармонійне життя, де не треба було б бунту- ватись і де жилось би спокійно й смирно, без дискусій. Може й справді є такі чоловік і жінка, що розуміють мовчки добрі й злі сто рони характеру та вибачають собі взаємно з однаковою рівновагою духа? Бувають такі дорогоцінні відтинки часу і в нас, але їх чо мусь завжди попереджують великі бурі переживань. Знайшовся мужчина, що ціка виться мною як людиною і як жін кою і може навіть любить мене. Він поводиться лагідно й добре зо мною. Це мені дає прекрасне по чуття вартости й значення. Ти ж зрозумієш, що поміж бурями і це мені потрібне. Ти не з ’ясовуєш собі мабуть того, але Твій песимізм доводить мене до відчаю і нищить мене не тільки фізично, але й мо рально. Зрозумій мене добре, що немає нічого між ним і мною, чого Ти не міг би знати. В дійсності те знайомство постало на підставі на ш ої неписаної умови, що кожен із нас має право на своє власне з о всім особисте переживання. Але тому, що він говорив про кохання, мені здається, що я мушу попере дити Тебе й не можу промовчати того факту. Я не хотіла б навіть несвідомо обманювати Тебе. Ти маєш право знати все, що діється зі мною і тоді, коли я не вповні свідома того, що зі мною діється. Але Ти добре знаєш, що можеш завжди рахувати на мене і що я ніколи не заведу Твого довір’я, покладеного в мене так, як я можу числити на Тебе і довір’яти вповні Тобі. Стверджую зі здивуванням, що під час особливих подій, якоїсь кризи, якоїсь біди чи якогось н е щастя наше взаємне вирозуміння спонтанно народжується. Ти не смієш думати, що я не люблю Т е бе, але ота увага й зрівноваженість другого дає мені відвагу до життя і показує мені вартість моєї влас ної індивідуальности, яка поруч Тебе майже затратилась. Кінчаю листа і відчуваю докори совісти, що порушила ним Твій дорогоцінний спокій та що вири ваю з творчої праці, до якої від ношусь із беззастережною пош а ною і для якої я готова принести всяку і найбільшу жертву, що ї ї Ти вимагав би від мене. Мені при кро, що мушу завдати Тобі хоч мимовільно болю і що примушена вирвати Тебе з ходу Твого зазд а легідь уложеного щоденного жит тя. Але бувають хвилини, коли треба говорити і мовчанка була б трусливістю. Не хочу і не можу бути трусом. Мені соромно, що я можу почувати себе нещасливою в такому багатому на переживан ня, на великі мрії і глибокі думки житті разом із Тобою. Ж иття -— це постійна боротьба і м )ґ боре мось удвійку, як можемо. Знай, що я завжди буду при Тобі у добрих і злих днях і що те переживання з другим не має аж так великого значення, бо властивим своїм при значенням вважаю — бути з Т о бою і так цей лист, що мав гово рити про іншого — є тільки прав дивим признанням моїх почувань до Тебе, які ніколи не можуть змі нитись і перетривають смерть.' Твоя М. Дорога! Твій лист потряс мною до гли бини душі. Я винен перед Тобою, що не звертав уваги на Твою жер- твенність, на Твоє самовідречення і брав усю посвяту, як належний трибут. Винен я тим більше, щ о в припливі неоправданих злих на строїв завдавав Тобі терпінь і мо же навіть знущався над Твоєю безпомічністю, бо внаслідок Твоєї Меланія Нижанківська Д в а листи Етюд
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
