Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дорогий! Може Тобі дивно, що я живучи з Тобою й зустрічаючись день-у- день, не можу знайти відповідної нагоди, щоб побалакати. А я не можу рішитись на той крок через свою вроджену несміливість, яка боїться Твого несвідомого, але таки існуючого авторитету. Це властива причина мого невміння виговоритися з Тобою. Зі страху перед Твоєю доганою, яка чомусь так легко в Тебе зривається, я ска зала б у припливі занадто великої відваги напевне слово повне гір- кости чи досади. Це було б при кро Тобі почути, а ще більше мені, бо пізніш я каялась би за те. Я знаю, що Твоя велика самопевність ховає за собою таку ж несміли вість, як у мене, але ти за гордий, щоб до того одверто признатись. Д ля мене знов жити все під нати ском дуже тяжко і це викликує бунт. Поміж тими бунтами та покорою перед Твоєю волею і щасливими припливами взаємного вирозумін- ня — проходить наше життя. Але я гублю саму себе, свою індивіду альність у тій боротьбі. Я все ж таки люблю Тебе і то настільки, що хотіла б витримати при Твоєму боці, не зважаючи на терпіння, що їх приносить таке дуже незрівно- важене життя. Стараюсь вложити в те все, що найкраще в мене, але Ти все чомусь незадоволений із ме не, а більш, ніж саму себе, я дати не можу. Іноді мені все таки зд а ється, що я не така вже маловарт- на, як Ти це окреслюєш, бо в гли бині душі Ти іншої думки. Мрі ється часом про зовсім гармонійне життя, де не треба було б бунту- ватись і де жилось би спокійно й смирно, без дискусій. Може й справді є такі чоловік і жінка, що розуміють мовчки добрі й злі сто рони характеру та вибачають собі взаємно з однаковою рівновагою духа? Бувають такі дорогоцінні відтинки часу і в нас, але їх чо мусь завжди попереджують великі бурі переживань. Знайшовся мужчина, що ціка виться мною як людиною і як жін кою і може навіть любить мене. Він поводиться лагідно й добре зо мною. Це мені дає прекрасне по чуття вартости й значення. Ти ж зрозумієш, що поміж бурями і це мені потрібне. Ти не з ’ясовуєш собі мабуть того, але Твій песимізм доводить мене до відчаю і нищить мене не тільки фізично, але й мо рально. Зрозумій мене добре, що немає нічого між ним і мною, чого Ти не міг би знати. В дійсності те знайомство постало на підставі на ш ої неписаної умови, що кожен із нас має право на своє власне з о всім особисте переживання. Але тому, що він говорив про кохання, мені здається, що я мушу попере дити Тебе й не можу промовчати того факту. Я не хотіла б навіть несвідомо обманювати Тебе. Ти маєш право знати все, що діється зі мною і тоді, коли я не вповні свідома того, що зі мною діється. Але Ти добре знаєш, що можеш завжди рахувати на мене і що я ніколи не заведу Твого довір’я, покладеного в мене так, як я можу числити на Тебе і довір’яти вповні Тобі. Стверджую зі здивуванням, що під час особливих подій, якоїсь кризи, якоїсь біди чи якогось н е щастя наше взаємне вирозуміння спонтанно народжується. Ти не смієш думати, що я не люблю Т е бе, але ота увага й зрівноваженість другого дає мені відвагу до життя і показує мені вартість моєї влас ної індивідуальности, яка поруч Тебе майже затратилась. Кінчаю листа і відчуваю докори совісти, що порушила ним Твій дорогоцінний спокій та що вири ваю з творчої праці, до якої від ношусь із беззастережною пош а ною і для якої я готова принести всяку і найбільшу жертву, що ї ї Ти вимагав би від мене. Мені при кро, що мушу завдати Тобі хоч мимовільно болю і що примушена вирвати Тебе з ходу Твого зазд а легідь уложеного щоденного жит тя. Але бувають хвилини, коли треба говорити і мовчанка була б трусливістю. Не хочу і не можу бути трусом. Мені соромно, що я можу почувати себе нещасливою в такому багатому на переживан ня, на великі мрії і глибокі думки житті разом із Тобою. Ж иття -— це постійна боротьба і м )ґ боре мось удвійку, як можемо. Знай, що я завжди буду при Тобі у добрих і злих днях і що те переживання з другим не має аж так великого значення, бо властивим своїм при значенням вважаю — бути з Т о бою і так цей лист, що мав гово рити про іншого — є тільки прав дивим признанням моїх почувань до Тебе, які ніколи не можуть змі нитись і перетривають смерть.' Твоя М. Дорога! Твій лист потряс мною до гли бини душі. Я винен перед Тобою, що не звертав уваги на Твою жер- твенність, на Твоє самовідречення і брав усю посвяту, як належний трибут. Винен я тим більше, щ о в припливі неоправданих злих на строїв завдавав Тобі терпінь і мо же навіть знущався над Твоєю безпомічністю, бо внаслідок Твоєї Меланія Нижанківська Д в а листи Етюд
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
