Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Драч МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ Відірвані від рідного ґрунту, живучи на чужині, що має відмін ний від нашого хід життя, ми щ о денно відчуваємо, як наші діти все глибше й глибше сприймають цей спосіб життя, часто з його від’єм ними, а іноді й аморальними про явами. Майже всіх без вийнятку батьків непокоїть питання: „Щ о робити, щоб діти наші й тут росли мораль но здоровими, не попали на хиб ний життєвий ш лях?“ Ж уряться цим і наші виховні організації та й багато людей, що хоч самі й не мають своїх дітей, але їм на серці лежить добро нашого суспільства, майбутнє нашої нації. Справу мо рального виховання дітей мусить взяти на себе в першу чергу ро дина. Велика й відповідальна це праця, але коли батьки мають пев но окреслену мету виховання, ко ли вони забезпечили свій автори тет серед дітей, коли в родині є міцний порядок життя-режим, то й ці труднощі подолати можна. Основою всього виховання в ці лому повинна бути християнська віра й християнський світогляд. Наступ безбожництва й злочинні дії вулиці непомітно, але послі довно виказують свій згубний вплив на наших дітей і молодь. Ми мусимо протиставити їм науку Христа й Його Апостолів. Уже в найменшому віці діти по винні знати, що люди все мають від Бога, що Він наставляє на все добре, що найменший злий вчинок є гріх. Звичайно, жадні настанови й вимоги батьків не поможуть, як не буде в родині постійного живо го прикладу-життя згідно із Божи ми Заповідями, по релігійних об рядах і традиціях нашого народу. Необхідно вже змалку привчати дітей молитися (за прикладом батьків), ходити до Церкви, але це може лишитися тільки зовніш нім виявом релігійности. Коли в родині буде все спрямовано тільки на зростання багатства, іноді й не чесними шляхами; коли не буде любови до ближнього, а тільки по стійне осуджування й ворогуван ня; коли не буде милосердя до по требуючих і намагання допомогти їм; коли не буде довір’я й правди- вости між старшими членами ро дини, а пануватиме злоба між ни ми — марні тоді всі заходи в релі гійному й моральному вихованні дітей. Для поглиблення розуміння ви мог християнства діти мусять ви вчати основи релігії під керівниц твом Церкви й священиків. Щ об прищепити дітям складни ки християнської моралі, треба ви робляти в них позитивні риси. Необхідною рисою ' характеру людини має бути правдивість. Д і ти в дошкільному віці інакше, як дорослі, розуміють оточення. Во ни одухотворяють неживі речі — вбачають у своїй лялі, в своїй ко нячці чи зайчику живі істоти й розмовляють з ними, як з живими. Це дитяча фантазія-неправда в нашому розумінні, але тут вона корисна, бо таким шляхом дитина глибше пізнає своє оточення. Є діти з дуже розвиненою фан тазією і в шкільному віці. Вони будуть оповідати про якусь подію з неймовірними додатками. В т а ких випадках треба дитину зупи няти й радити пригадати, як воно було справді — треба привчати дитину відрізняти дійсність від уявленого. Часто буває й інше джерело неправдивости. Дитина розбила склянку чи тарілку (мами не б у ло дома). Боячись кари, ховає ч е репки й з тремтінням чекає, поки мама побачить ці „сліди злочину". Починається допитування, хто розбив. Діти відмовляються, що вони не бачили й не знають. По падає всім зряду. А якби діти зна ли, що мама їх карати не буде, а тільки порадить обережніше три мати речі в руках і не пустувати при тому та ще й додасть, що кож ний цент добувається тяжкою працею мами й тата, то діти самі сказали б мамі що трапилася така біда, а не крилися і не говорили неправди. З раннього дитинства ми муси мо виховувати в дітях чесність. В одній із педагогічних праць гово риться: „Розвинене чуття чести зміцнює християнську гідність ЛЮ ДИНИ, посилює ї ї дисциплінова ність і сприяє правопорядку 'В су спільному житті". Щоб розвинути в дітях це чуття, привчаймо їх д о держуватися своїх обіцянок, дбай ливо виконувати свої обов’язки, бути справедливими, не привлас нювати чужого, не ошукувати ні кого, не користуватися чужою працею, бути відвертими. Батьки зобов’язані пильнувати розвитку чесносги в дітей. Вони не повинні нічого ховати під ключ, але ж мусять привчати їх нічого не брати без дозволу, хоч воно й стоїть на видному місці та^ґриваб- лює дітей. Можна сказати дітям, що вони можуть це брати тоді то й тоді то і в такій то кількості, але ■ні в якому разі не брати по се крету. Як ви даєте дитині гроші, щоб купила для вас щось у крамниці, обов’язково перевіряйте й крам і решту грошей і то так довго, по ки ви не впевнитесь, що дитина вже засвоїла собі засади чесности. Та й надалі не зашкодить хоч час- від-часу повторювати таку пере вірку. Іноді дитина заявляє: ,,А решта буде ме-ні...“ Треба домагатися звороту: ,,-Ні, ти мені віддай, а як тобі на що треба, скажи. Я буду бачити, чи треба тобі на те дати й чи можу я дати". Не можна дозволяти, щоб діти витрачали гроші на те, що тільки їх захочеться, не можна й купу вати їм усе, чого вони бажають. Не можна потурати, коли дитина (хоч і в старшому віці) говорить: „Он, у такої то є стільки чудового одягу чи капелюшків (чи інших речей), а в мене нема ■—■ я теж хочу мати такі“. Заздрість! Це по чуття треба гасити в самому з а родкові. Батьки самі знають, які речі необхідні дітям, коли й скіль ки їх купити, що „через верх“, то шкідливо, то марнотравство. А ді ти вже змалку мусять розуміти, що в родині, крім їхніх особистих потреб і забаганок, є ще багато (Докінчення на стор. 8)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
