Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Драч МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ Відірвані від рідного ґрунту, живучи на чужині, що має відмін ний від нашого хід життя, ми щ о денно відчуваємо, як наші діти все глибше й глибше сприймають цей спосіб життя, часто з його від’єм ними, а іноді й аморальними про явами. Майже всіх без вийнятку батьків непокоїть питання: „Щ о робити, щоб діти наші й тут росли мораль но здоровими, не попали на хиб ний життєвий ш лях?“ Ж уряться цим і наші виховні організації та й багато людей, що хоч самі й не мають своїх дітей, але їм на серці лежить добро нашого суспільства, майбутнє нашої нації. Справу мо рального виховання дітей мусить взяти на себе в першу чергу ро дина. Велика й відповідальна це праця, але коли батьки мають пев но окреслену мету виховання, ко ли вони забезпечили свій автори тет серед дітей, коли в родині є міцний порядок життя-режим, то й ці труднощі подолати можна. Основою всього виховання в ці лому повинна бути християнська віра й християнський світогляд. Наступ безбожництва й злочинні дії вулиці непомітно, але послі довно виказують свій згубний вплив на наших дітей і молодь. Ми мусимо протиставити їм науку Христа й Його Апостолів. Уже в найменшому віці діти по винні знати, що люди все мають від Бога, що Він наставляє на все добре, що найменший злий вчинок є гріх. Звичайно, жадні настанови й вимоги батьків не поможуть, як не буде в родині постійного живо го прикладу-життя згідно із Божи ми Заповідями, по релігійних об рядах і традиціях нашого народу. Необхідно вже змалку привчати дітей молитися (за прикладом батьків), ходити до Церкви, але це може лишитися тільки зовніш нім виявом релігійности. Коли в родині буде все спрямовано тільки на зростання багатства, іноді й не чесними шляхами; коли не буде любови до ближнього, а тільки по стійне осуджування й ворогуван ня; коли не буде милосердя до по требуючих і намагання допомогти їм; коли не буде довір’я й правди- вости між старшими членами ро дини, а пануватиме злоба між ни ми — марні тоді всі заходи в релі гійному й моральному вихованні дітей. Для поглиблення розуміння ви мог християнства діти мусять ви вчати основи релігії під керівниц твом Церкви й священиків. Щ об прищепити дітям складни ки християнської моралі, треба ви робляти в них позитивні риси. Необхідною рисою ' характеру людини має бути правдивість. Д і ти в дошкільному віці інакше, як дорослі, розуміють оточення. Во ни одухотворяють неживі речі — вбачають у своїй лялі, в своїй ко нячці чи зайчику живі істоти й розмовляють з ними, як з живими. Це дитяча фантазія-неправда в нашому розумінні, але тут вона корисна, бо таким шляхом дитина глибше пізнає своє оточення. Є діти з дуже розвиненою фан тазією і в шкільному віці. Вони будуть оповідати про якусь подію з неймовірними додатками. В т а ких випадках треба дитину зупи няти й радити пригадати, як воно було справді — треба привчати дитину відрізняти дійсність від уявленого. Часто буває й інше джерело неправдивости. Дитина розбила склянку чи тарілку (мами не б у ло дома). Боячись кари, ховає ч е репки й з тремтінням чекає, поки мама побачить ці „сліди злочину". Починається допитування, хто розбив. Діти відмовляються, що вони не бачили й не знають. По падає всім зряду. А якби діти зна ли, що мама їх карати не буде, а тільки порадить обережніше три мати речі в руках і не пустувати при тому та ще й додасть, що кож ний цент добувається тяжкою працею мами й тата, то діти самі сказали б мамі що трапилася така біда, а не крилися і не говорили неправди. З раннього дитинства ми муси мо виховувати в дітях чесність. В одній із педагогічних праць гово риться: „Розвинене чуття чести зміцнює християнську гідність ЛЮ ДИНИ, посилює ї ї дисциплінова ність і сприяє правопорядку 'В су спільному житті". Щоб розвинути в дітях це чуття, привчаймо їх д о держуватися своїх обіцянок, дбай ливо виконувати свої обов’язки, бути справедливими, не привлас нювати чужого, не ошукувати ні кого, не користуватися чужою працею, бути відвертими. Батьки зобов’язані пильнувати розвитку чесносги в дітей. Вони не повинні нічого ховати під ключ, але ж мусять привчати їх нічого не брати без дозволу, хоч воно й стоїть на видному місці та^ґриваб- лює дітей. Можна сказати дітям, що вони можуть це брати тоді то й тоді то і в такій то кількості, але ■ні в якому разі не брати по се крету. Як ви даєте дитині гроші, щоб купила для вас щось у крамниці, обов’язково перевіряйте й крам і решту грошей і то так довго, по ки ви не впевнитесь, що дитина вже засвоїла собі засади чесности. Та й надалі не зашкодить хоч час- від-часу повторювати таку пере вірку. Іноді дитина заявляє: ,,А решта буде ме-ні...“ Треба домагатися звороту: ,,-Ні, ти мені віддай, а як тобі на що треба, скажи. Я буду бачити, чи треба тобі на те дати й чи можу я дати". Не можна дозволяти, щоб діти витрачали гроші на те, що тільки їх захочеться, не можна й купу вати їм усе, чого вони бажають. Не можна потурати, коли дитина (хоч і в старшому віці) говорить: „Он, у такої то є стільки чудового одягу чи капелюшків (чи інших речей), а в мене нема ■—■ я теж хочу мати такі“. Заздрість! Це по чуття треба гасити в самому з а родкові. Батьки самі знають, які речі необхідні дітям, коли й скіль ки їх купити, що „через верх“, то шкідливо, то марнотравство. А ді ти вже змалку мусять розуміти, що в родині, крім їхніх особистих потреб і забаганок, є ще багато (Докінчення на стор. 8)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
