Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Коли ви пічнете ушляхетнювати — не свої великі, варварські, а якраз ті дрібненькі звичаї, які так д о бре окреслюють вашу вдачу? Десь на світі є стри маність, повага, шана, десь стоїть велика людина (байдуже — великий грішник, чи великий святий), „як левантійський кедр перед обличчям Господнім11. Хто з вас бореться аж до смерти за покликання? В вас нема вже постатей, тільки самі типи, і аж дивно думати, що були в вас Мономахи й Шевченки! Ш ардонові слова бризкають слиною, і він стоїть штовхаючи пальцем одної руки в пітьму, а другу розкрячив, як пальмовий листок. — Знаєте, — до кидає, втираючи чоло хустинкою, — коли мені хто каже „український емігрант", то я бачу в асоціяції думок людину, що озброєна героїчно-мученицькими фразами, а в дійсності вона — малий, вдоволений зі себе і зі світу філістер. Як перечити людині, яка так вибухає? І навіть, зрештою, коли те все, що він говорить, має свої пе режиті й переболілі мотиви? Але часом Шардон мене дивує. Хоч би по остан нім астрономічнім конгресі в Лювені, коли ми випад ково стрінулися на коридорі перед головною залею університету. Він зловив мене норовисто за рукав пальта: — Ви — ви відкрили нову зорю ? Велику зорю, чи плянету? — Ні, зовсім невелику, одне з тих безіменних світил у Молочній Дорозі. — О, дякую, дякую вам дуже! — і Шардон розплакався. Я зовсім розгубився. Чому, чого? Чи його вда рило моє відкриття, чи зворушила його непомітність? Бог з Шардоном, бо він, мабуть, вірить. * Ми вже давно знайомі з Шардоном, і до сьогодні я не знаю, що саме мені в ньому нагадує отця Ата насія з П ечерської Лаври. Може тому я маю до того смішного бретонця таке почуття лошани. Треба вам знати, що я виріс без батька. В на шому будинку коло Купецького Саду линяли стіни, й ікона Пречистої світила звисока на голі рештки шляхетської обстановки, як всюди на Україні. Не те, що я горджуся шляхетством, бо' вірю тільки в шляхетство духа і пишаюся темночервоною кров’ю моєї матері, Мот.рі Леміш із Млинівки. Свою прина лежність до т ієї чумацької породи я відчуваю не так у ній самій, мовчазній, як черниця, завжди похиленій над шиттям, як дожидала листа з уральських копа лень (пізніше я бачив її на вівтарі тарагонської цер кви Пресвятої Крови з мечами в грудях), але в кре мезнім дядьку Андрію, отцю Атанасію. Дядько Андрій — так треба було його звати при інших — мав у собі щ ось із дубів-велетнів над Дні пром, на яких я >ріс, як мох, всисаючи в себе їх соки й кучерявість. „О тець Атанасій“ була наша форма, зв’язана з традицією і шаною. Іноді він стягав мене за ноги з гиляки, щоб грати зі мною в доміно грецької граматики, і коли я не вмів складати слів, j 6 o пояснити їх граматичне значення, він брав мене цупко за чуприну і тряс мною, як грушею. Я дозволяв трясти собою, любив навіть, коли він підкидував мене мов м’яча, той циклоп із рудою бородою. Його зелений від водоростів човен був нашим лрибіжищем і єдиним засобом подорож у вання. Ми ловили з нього щук, що, ковтнувши гачок? тягнули нас, мов тюлені, славною рікою, і була мені потім заплата від матері в словах: „Синочку любий, мій господарю". Іншим разом ми запливали човном то до Канева, то до надбережних сіл, де ще іноді в хатах висіла за мисником припорошена бандура або лежала на лаві стара ліра, які берегли в собі ціле майно дум про чумаків і про турецькі походи. Отцеві Атанасієві завдячую, що я пізнав ті хати такими, якими вони справді були: з топтаною долівкою, присипаною зіл лям, з ласкавою ввічливістю господарів. А церкви, дерев’яні церкви між тополями! Ми „збирали" їх разом. Отець Атанасій лягав, як довгий, на долівку, щоб схопити бароккову баню в свій дран тивий апарат, з якого якось виходили на диво пре гарні світлини; його борода й лиця ставали чорні від бліх з порошної долівки, і аж потім, як апарат по яких десяти хвилинах клацав іржаво, отець Атанасій кривився й обтріпувався рукавом ряси. Тоді я аж корчився від сміху. Нераз і він любив реготатись, неначе б дуднів глибокий колодязь: — Чому Три Царі пишеться з великої букви? Відомо, щоб викликати зависть! Ха-ха-ха! От і малий комсомолець, хай його! Найкраще було, коли він розкривав мені грубі книги з афонськими фресками, або обводив по київ ських святинях і, поясняючи мозаїки на стінах Ми хайлівського собору і Софії, обдарував на ціле життя. — 'Бачиш, як Богородиця черпає воду з кри ниці, як пряде на веретені? Не вір, сину, що релігія не для робочого люду. Отець Атанасій не зважав, що на вулиці сипа лись на нього, як з мішка, обиди за його рясу і руда- вість, щ о літали за нами облущені качани кукурудзи. А я йшов гордий з ним, як престолонаслідник, і ви вчав потім напам’ять цілі старослов’янські відступи з Матея і Йоана, що йому давало велике вдоволення: — Славно, комсомольчику! Будуть з тебе люди! ■Бідний комсомольчик! Отця Атанасія взяла мі ліція, а мене посадили в школу, де не викладали іко- нознавства, не читали Євангелій, не слухали бандури і ліри. Ц е тоді я довідався, що людина має теж серце. Хлоп’яча оселя на Кавказі, левади повні тюльпанів, грузинські скелі і водоспади не забрали в тому серці місця для отця Атанасія. Тому я одразу мав довір’я до Шардона, коли його кощава рука взяла мене за рам’я на мості через Сену і його трохи хриплий голос спитав: — Ви голодні? Ходіть. * Ну, подивіться, що за чудне товариство зібрала ця дрантива жовта пирхавка — автобус. Кожне з цих чоловічків і жіночок — бо ми такі малі в безмежній природі — має свої бажання, але всі одноголосно, включно з шофером у кратястім кашкеті, рішилися на згідливість, хоч такі компроміси продовжать нашу одноразову подорож на кілька тижнів. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
