Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Коли ви пічнете ушляхетнювати — не свої великі, варварські, а якраз ті дрібненькі звичаї, які так д о бре окреслюють вашу вдачу? Десь на світі є стри маність, повага, шана, десь стоїть велика людина (байдуже — великий грішник, чи великий святий), „як левантійський кедр перед обличчям Господнім11. Хто з вас бореться аж до смерти за покликання? В вас нема вже постатей, тільки самі типи, і аж дивно думати, що були в вас Мономахи й Шевченки! Ш ардонові слова бризкають слиною, і він стоїть штовхаючи пальцем одної руки в пітьму, а другу розкрячив, як пальмовий листок. — Знаєте, — до кидає, втираючи чоло хустинкою, — коли мені хто каже „український емігрант", то я бачу в асоціяції думок людину, що озброєна героїчно-мученицькими фразами, а в дійсності вона — малий, вдоволений зі себе і зі світу філістер. Як перечити людині, яка так вибухає? І навіть, зрештою, коли те все, що він говорить, має свої пе режиті й переболілі мотиви? Але часом Шардон мене дивує. Хоч би по остан нім астрономічнім конгресі в Лювені, коли ми випад ково стрінулися на коридорі перед головною залею університету. Він зловив мене норовисто за рукав пальта: — Ви — ви відкрили нову зорю ? Велику зорю, чи плянету? — Ні, зовсім невелику, одне з тих безіменних світил у Молочній Дорозі. — О, дякую, дякую вам дуже! — і Шардон розплакався. Я зовсім розгубився. Чому, чого? Чи його вда рило моє відкриття, чи зворушила його непомітність? Бог з Шардоном, бо він, мабуть, вірить. * Ми вже давно знайомі з Шардоном, і до сьогодні я не знаю, що саме мені в ньому нагадує отця Ата насія з П ечерської Лаври. Може тому я маю до того смішного бретонця таке почуття лошани. Треба вам знати, що я виріс без батька. В на шому будинку коло Купецького Саду линяли стіни, й ікона Пречистої світила звисока на голі рештки шляхетської обстановки, як всюди на Україні. Не те, що я горджуся шляхетством, бо' вірю тільки в шляхетство духа і пишаюся темночервоною кров’ю моєї матері, Мот.рі Леміш із Млинівки. Свою прина лежність до т ієї чумацької породи я відчуваю не так у ній самій, мовчазній, як черниця, завжди похиленій над шиттям, як дожидала листа з уральських копа лень (пізніше я бачив її на вівтарі тарагонської цер кви Пресвятої Крови з мечами в грудях), але в кре мезнім дядьку Андрію, отцю Атанасію. Дядько Андрій — так треба було його звати при інших — мав у собі щ ось із дубів-велетнів над Дні пром, на яких я >ріс, як мох, всисаючи в себе їх соки й кучерявість. „О тець Атанасій“ була наша форма, зв’язана з традицією і шаною. Іноді він стягав мене за ноги з гиляки, щоб грати зі мною в доміно грецької граматики, і коли я не вмів складати слів, j 6 o пояснити їх граматичне значення, він брав мене цупко за чуприну і тряс мною, як грушею. Я дозволяв трясти собою, любив навіть, коли він підкидував мене мов м’яча, той циклоп із рудою бородою. Його зелений від водоростів човен був нашим лрибіжищем і єдиним засобом подорож у вання. Ми ловили з нього щук, що, ковтнувши гачок? тягнули нас, мов тюлені, славною рікою, і була мені потім заплата від матері в словах: „Синочку любий, мій господарю". Іншим разом ми запливали човном то до Канева, то до надбережних сіл, де ще іноді в хатах висіла за мисником припорошена бандура або лежала на лаві стара ліра, які берегли в собі ціле майно дум про чумаків і про турецькі походи. Отцеві Атанасієві завдячую, що я пізнав ті хати такими, якими вони справді були: з топтаною долівкою, присипаною зіл лям, з ласкавою ввічливістю господарів. А церкви, дерев’яні церкви між тополями! Ми „збирали" їх разом. Отець Атанасій лягав, як довгий, на долівку, щоб схопити бароккову баню в свій дран тивий апарат, з якого якось виходили на диво пре гарні світлини; його борода й лиця ставали чорні від бліх з порошної долівки, і аж потім, як апарат по яких десяти хвилинах клацав іржаво, отець Атанасій кривився й обтріпувався рукавом ряси. Тоді я аж корчився від сміху. Нераз і він любив реготатись, неначе б дуднів глибокий колодязь: — Чому Три Царі пишеться з великої букви? Відомо, щоб викликати зависть! Ха-ха-ха! От і малий комсомолець, хай його! Найкраще було, коли він розкривав мені грубі книги з афонськими фресками, або обводив по київ ських святинях і, поясняючи мозаїки на стінах Ми хайлівського собору і Софії, обдарував на ціле життя. — 'Бачиш, як Богородиця черпає воду з кри ниці, як пряде на веретені? Не вір, сину, що релігія не для робочого люду. Отець Атанасій не зважав, що на вулиці сипа лись на нього, як з мішка, обиди за його рясу і руда- вість, щ о літали за нами облущені качани кукурудзи. А я йшов гордий з ним, як престолонаслідник, і ви вчав потім напам’ять цілі старослов’янські відступи з Матея і Йоана, що йому давало велике вдоволення: — Славно, комсомольчику! Будуть з тебе люди! ■Бідний комсомольчик! Отця Атанасія взяла мі ліція, а мене посадили в школу, де не викладали іко- нознавства, не читали Євангелій, не слухали бандури і ліри. Ц е тоді я довідався, що людина має теж серце. Хлоп’яча оселя на Кавказі, левади повні тюльпанів, грузинські скелі і водоспади не забрали в тому серці місця для отця Атанасія. Тому я одразу мав довір’я до Шардона, коли його кощава рука взяла мене за рам’я на мості через Сену і його трохи хриплий голос спитав: — Ви голодні? Ходіть. * Ну, подивіться, що за чудне товариство зібрала ця дрантива жовта пирхавка — автобус. Кожне з цих чоловічків і жіночок — бо ми такі малі в безмежній природі — має свої бажання, але всі одноголосно, включно з шофером у кратястім кашкеті, рішилися на згідливість, хоч такі компроміси продовжать нашу одноразову подорож на кілька тижнів. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
