Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ШЕВЧЕНКО Й ДІТИ З життєпису Тараса Шевченка ми знаємо, що наш великий поет все мріяв мати власну хату, навіть вибрав місце для неї над Дніпром, хотів одружитися й мати діточок. Нажаль не судилось йому з а знати такого щастя. Вмер наш ге ній, як мав усього 47 літ. З того 24 роки він б у в кріпаком, 10 літ на засланні, 3 роки під доглядом поліції й лише 10 літ перебув вільною людиною. •Немає на світі такого другого письменника, щоб при такому жит ті, як мав Т. Шевченко, міг би н а писати так багато високовартісних творів, які в більшості переложе- ні на багато чужих мов. У його віршах й оповіданнях відчувається велика любов Т. Шевченка до діточок. От хоч би вірш: „Садок вишневий коло ха ти". Оповідають, що одного дня Ш евченко був дуже схвильований. Він попросив куснику паперу і за пару хвилин написав цього гар ного віршика. Цього віршика Т. Шевченко присвятив пані Лазаревській, ма тері своїх приятелів, яку дуже лю бив і поважав за те, що вона лю била дітей й гарно виховала своїх синів. Далеко більше знаємо про лю бов Т. Шевченка до дітей з опо відань інших людей. (Докінчення буде) ПРОЛІСОК Д е білі берізки зійшлись на поляну, там пролісок оком блакитним проглянув. ' Спочатку все трішки зелені висовував ніжки, а потім напружив слабі свої сили, устав, „Я бачу, година вже тепла, ясна, скажіть, це насправді приходить весна?" * Переклала Г. Чорнобицька Якуб Колас БАТЬКІВЩИНО. . . Уривок із поеми „Симон-музика" Батьківщино, рідний краю, Земле родичів моїх, В світі цілому немає Рік, гарніших за твої; Берегів таких чудових, Г омінких борів-лісів, Гречки пахощів медових, Нив веселих голосів. . . Гей, кургани, свідки слави, Сторожі віків-імли, Хто вас, гори величаві, Хто насипав? Ким були Ви розкидані по полю, Давніх діл вартівники? — Не розкажете ніколи, Що сказали вам віки! Ідете у неспокої У обійми далини, Вбік Вілії* чарівної, В край дзеркальної Двини.* Рідний краю! Над тобою Особливі небеса: Впарі з горем 1 бідою — Чарівна цвіте краса! Переклав із білоруської мови Леонід Полтава В ід Редакції: Цей вірш написано про Білорусь, тобто країну, що м е ж у є із Україною. Білоруський на рід завж ди приятелював із нами, і том у ми його любимо і шануємо. Б ула весна. На вигоні за селом гралися діти. Сьогодні Великдень і так радісно й весело всім. В небі чистім і блакитнім сяє сонечко і голубить кожного: і зелену ніжну травичку, що зовсім ще недавно ховалася під снігом, і пташок, що дзвінко співають, і дітей, що б ез журно граються. Весело їм... Лиш на краю вигону, під ста рою вербою, сидить хлоп’я. Очі у нього смутні, сорочина занош е на, не святкова і не видно, щоб ці кавила його дитяча гра та врочи стий дзвін, що пливе в повітрі. То ГРІМ Вдарив з неба грім, Аж здригнувся дім. Захитались віти, Та радіють діти: — Після грому грізного Дощ веселий бризне нам. Зацвітуть, дощем омиті, У садах і в полі квіти. 'Позриваємо квітки І сплетем собі вінки. Будем в тих вінках ходити, Скажуть люди: — Діти — квіти! Та й чому ж ми не квітки? Наші в квітках голівки. Вдарив з неба грім, Аж здригнувся дім. Захитались віти, Та радіють діти... 1959. Петро Кізко С рібна З ір к а Збірник віршиків і оповідань Упорядкувала Марія Юркевич Відбитка з „Н. Ж.“ ЦІНА 50 Ц. Замовляти в Централі СУА Вони люблять так ж е міцно с в о ю , Батьківщину, як ми Україну; * Вілія і Двина — білоруські річки. старенький дзвонар Панас цілий день дзвонить, бо нині Великдень, а хлопець заж урено дивиться та згадує минулі роки, коли в нього теж було свято. Тоді жили тато й мама люба. Він теж виходив на вигон до дитячого гурту в чистій вишитій сорочці та з гарними пи санками в кишенях. Кожного він міг привітати та обмінятися ними, а тепер... Очі в хлопця почали за пливати сльозами. Він зірвався та побіг геть, далі від дитячого гур- ТУ- Раптом за собою почув л егк и й Оксанка
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
