Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ШЕВЧЕНКО Й ДІТИ З життєпису Тараса Шевченка ми знаємо, що наш великий поет все мріяв мати власну хату, навіть вибрав місце для неї над Дніпром, хотів одружитися й мати діточок. Нажаль не судилось йому з а знати такого щастя. Вмер наш ге ній, як мав усього 47 літ. З того 24 роки він б у в кріпаком, 10 літ на засланні, 3 роки під доглядом поліції й лише 10 літ перебув вільною людиною. •Немає на світі такого другого письменника, щоб при такому жит ті, як мав Т. Шевченко, міг би н а писати так багато високовартісних творів, які в більшості переложе- ні на багато чужих мов. У його віршах й оповіданнях відчувається велика любов Т. Шевченка до діточок. От хоч би вірш: „Садок вишневий коло ха ти". Оповідають, що одного дня Ш евченко був дуже схвильований. Він попросив куснику паперу і за пару хвилин написав цього гар ного віршика. Цього віршика Т. Шевченко присвятив пані Лазаревській, ма тері своїх приятелів, яку дуже лю бив і поважав за те, що вона лю била дітей й гарно виховала своїх синів. Далеко більше знаємо про лю бов Т. Шевченка до дітей з опо відань інших людей. (Докінчення буде) ПРОЛІСОК Д е білі берізки зійшлись на поляну, там пролісок оком блакитним проглянув. ' Спочатку все трішки зелені висовував ніжки, а потім напружив слабі свої сили, устав, „Я бачу, година вже тепла, ясна, скажіть, це насправді приходить весна?" * Переклала Г. Чорнобицька Якуб Колас БАТЬКІВЩИНО. . . Уривок із поеми „Симон-музика" Батьківщино, рідний краю, Земле родичів моїх, В світі цілому немає Рік, гарніших за твої; Берегів таких чудових, Г омінких борів-лісів, Гречки пахощів медових, Нив веселих голосів. . . Гей, кургани, свідки слави, Сторожі віків-імли, Хто вас, гори величаві, Хто насипав? Ким були Ви розкидані по полю, Давніх діл вартівники? — Не розкажете ніколи, Що сказали вам віки! Ідете у неспокої У обійми далини, Вбік Вілії* чарівної, В край дзеркальної Двини.* Рідний краю! Над тобою Особливі небеса: Впарі з горем 1 бідою — Чарівна цвіте краса! Переклав із білоруської мови Леонід Полтава В ід Редакції: Цей вірш написано про Білорусь, тобто країну, що м е ж у є із Україною. Білоруський на рід завж ди приятелював із нами, і том у ми його любимо і шануємо. Б ула весна. На вигоні за селом гралися діти. Сьогодні Великдень і так радісно й весело всім. В небі чистім і блакитнім сяє сонечко і голубить кожного: і зелену ніжну травичку, що зовсім ще недавно ховалася під снігом, і пташок, що дзвінко співають, і дітей, що б ез журно граються. Весело їм... Лиш на краю вигону, під ста рою вербою, сидить хлоп’я. Очі у нього смутні, сорочина занош е на, не святкова і не видно, щоб ці кавила його дитяча гра та врочи стий дзвін, що пливе в повітрі. То ГРІМ Вдарив з неба грім, Аж здригнувся дім. Захитались віти, Та радіють діти: — Після грому грізного Дощ веселий бризне нам. Зацвітуть, дощем омиті, У садах і в полі квіти. 'Позриваємо квітки І сплетем собі вінки. Будем в тих вінках ходити, Скажуть люди: — Діти — квіти! Та й чому ж ми не квітки? Наші в квітках голівки. Вдарив з неба грім, Аж здригнувся дім. Захитались віти, Та радіють діти... 1959. Петро Кізко С рібна З ір к а Збірник віршиків і оповідань Упорядкувала Марія Юркевич Відбитка з „Н. Ж.“ ЦІНА 50 Ц. Замовляти в Централі СУА Вони люблять так ж е міцно с в о ю , Батьківщину, як ми Україну; * Вілія і Двина — білоруські річки. старенький дзвонар Панас цілий день дзвонить, бо нині Великдень, а хлопець заж урено дивиться та згадує минулі роки, коли в нього теж було свято. Тоді жили тато й мама люба. Він теж виходив на вигон до дитячого гурту в чистій вишитій сорочці та з гарними пи санками в кишенях. Кожного він міг привітати та обмінятися ними, а тепер... Очі в хлопця почали за пливати сльозами. Він зірвався та побіг геть, далі від дитячого гур- ТУ- Раптом за собою почув л егк и й Оксанка
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
