Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІЗЬБИМО ДУШУ Вже від років слідкую в пресі за статтями на виховні теми. Ж и вемо в місцевості, де немає ніяких помічних чинників у національно му вихованні дитини. Ні церкви, ні школи, ні Пласту чи іншої моло дечої організації. Отже все вихо вання дитини залежить від родини, а передусім від матері, бо батько більшу частину дня проводить п о за домом. Дискусія на виховні теми в На- .шому Житті мене застановила. Я могла б теж розказати дещо зі свого досвіду. А що редакція Н. Ж. прохала цього в мене, то й радо ділюся своїми думками. У нас троє дітей (найстаршій донечці 10 літ). Вдома говоримо, звісно, лиш по-українськи і ста раємось не засмічувати своєї мо ви чужими словами. До цього при вчаємо змалку своїх дітей. Обста новка нашої хати теж до деякої міри українська — вишивки, кера міка, дереворізьба, історичні та побутові картини, портрети Т. Шевченка, митрополита Андрея, тризуб — це має теж свій вихов ний вплив. Від дуже раннього ди тинства вчимо дітей христитись і молитись по-нашому. В чотири роки починаю вчити дітей наш ої азбуки. Це відбувається у формі забави, 5— 10 хвилин (не довше, бо дитина скоро втомлюється), але щодня. Повирізувані літери у- кладаємо, осібно голосні, осібно приголосні, а потім беремось до складів, чи поодиноких слів. За рік дитина вже пише й читає букваря. Казочки мусять бути з малюнками, тоді в дитини більше зацікавлен ня. Казочки „Дзелень Бом“, „Ю р- за М урза", „Телесик", „Про вед медя ласуна", „Кравчиня Маруся" стають улюбленою лектурою ди тини. Вона теж рада почути оповідан ня з уст мами. Ніхто так гарно не розказує казок до сну, як мама... Тими дрібними казочками мати різьбить душу дитини. Тоді то мо же вона защіпити в дитяче сер денько любов до України та до нашого славного минулого. Вже в зовсім малої дитини козак стає символом шляхетного лицаря, що його треба наслідувати. А мала дівчинка мріє стати звязковою, щоб принести важливі вістки пар тизанам. В парі з казочками виховне зн а чення має українська пісня. Діти радо співають „Подоляночку", „Літала сорока", „Як прачки пра цюють" і при цьому виконують вправи. Теж віршиків і деклямацій не можна поминути. їх діти радо вивчають. Так, здавалося б, вже підгото вана дитина в шість літ іде до школи. Входить у зовсім чуже се редовище. Недосконале знання мови, невміння порозумітися з дітьми, дисципліна в католицьких школах викликують у дитини пев не почуття меншевартости. Вона хоче в усьому дорівняти іншим ді тям, їх наслідувати, щоб не звер тати на себе уваги своїх ровес ниць. І так по кількох місяцях по буту в англійській школі дитина опановує мову, без найменшої по хибки проказує англійські молит ви, а свої рідні, вивчені матірю від раннього дитинства починають „плутатися". При забаві спочатку вкрадаються англійські слова, а потім і зовсім говорить до ляльок по-англійськи. Це явище було для мене прикре, але я не знеохочу валась. І не докоряла дитині. А з подвійною енергією взялась до праці. Стала ще дбайливіше підбирати дитячу лектуру. Роздобула нові книжечки і стала сама їх читати дитині, пояснюючи кожен уступ. І так пізнала вона „Сина України" й „У лісничівці" вже в першій кля- сі народньої школи. Мені хотілося відкрити перед дитиною інший світ. І це мені вдалось. Перші леди були проломані. Почуття менше вартости зникало. Навпаки — ди тина почала гордитись своїм похо дженням. Вона відчувала, що знає більше від своїх ровесниць, що може й їм багато дечого розказа ти. І так відозвався в дитині зов крови, що його треба було піддер жати й дата йому краще розвину тись. Нагода до того прийшла скоро. День першого св. Причастя. Ця хвилина закарбовується глибоко в душі кож ної людини і лишає в серці пятно на все життя. Ми р і шили, щоб наша дитина цю хвили ну пережила в рідній церкві, серед своїх ровесниць. А найближча н а ша церква від нас 300 миль! Це наше рішення управа школи прий няла зі зрозумінням. І я завважила із вдоволенням, що наша доня прийняла це за річ самозрозумілу, що вона не може прийняти пер шого св. Причастя з дітьми л а тинського обряду. І цілком не ч у лась покривдженою, коли ї ї това ришки, святочно прибрані, йшли гуртом до костела до св. Причастя, а вона ще мусіла місяць чекати, коли трапиться нагода нам усім поїхати до рідної церкви, де вона прийме св. Причастя разом з укра їнськими дітьми. Навпаки — ї ї це тішило й хвилювало. І коли ми всією родиною вибрались до тієї місцевості, то це для неї було щ е більшим переживанням, бо вона бачила яким це святом для нас усіх. Прикро вразило нас лиш те, коли ми почули, що українські ді ти, а також виховниці до дітей, там говорили по-англійськи. Моя дитина зрозуміла мої намі ри. І так, як я, так і вона ставить ся зовсім поважно до своєї, як во на називає, української школи. В міру інтелектуального розвитку дитини ширшає й обсяг науки і ї ї програма. Переходимо всі ді лянки українознавства. Моя доня пише українські задачі й дістає з них оцінки. Дітям не бороню товариства шкільних товаришів поза школою, але його ограничую. Вони й так проводять сім годин у товаристві американських дітей. Отже треба якийсь час присвятити товариству своєї рідні, українській науці, як також шкільним завданням і му зиці. Д уж е важливим чинником, що мені допомагає в вихованні, є Пласт. Хоч вони належать у ньо му до самітних членок, але з того членства багато морально кори- стають. З якою нетерпеливістю Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top