Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ганна Черінь ТАТО РОЗКАЗУЄ, ЛЕСИК СЛУХАЄ (Сценка) Мама їсти подала — Л ізе Лесик з-під стола (Там зробив собі кімнату). — Розкажи щ ось гарне, тату! Мама каже: — Сину, що ти, Тато лиш прийшов з роботи! Засміявся тато: — Лихо! А сидіти будеш тихо? — Б уду, б у д у ! — Ну — вважай: Слухай, не перебивай. Був собі один хлопчина... Татку, татку, як він звавсь? — Ти вж е знов? Щ о за дитина! Звався він хочби й Івась... Він пішов... — Куди, татуню? М ож е, д о дідуся в клуню? — Цить та слухай. В тім краю... — Тату, ти забувся знов: Той Івась куди пішов? — Слухай казку ти мою: Він пішов ловити рибу. — Р ибу?! З ким? Яку? Куди? — Д о ставка через садибу. — Тату! Я бою сь води! — Цить, то ж хлопчик, а не ти! Тільки він зібрався йти, Як великий сірий кіт Переплигнув ч ер ез пліт. — То Мурко мій був мабуть — Цілий день його не чуть. Як кота, татуню, звали? — .Х то зна, як... Та слухай далі... — Ой, Мурка мого в ж е вкрали! Мамо, д е м ої сандалі? Д е живе отой Івась? Хай Мурка мені віддасть! — Та Івасю, цить будь-ласка, Ц е ж не справді, це лиш казка! — Д е нечемний той Івась? Мій Мурко, а іншим — зась! Взувсь — не взувся, двері — хрясь! Ну, пропав тепер Івась! Мала Мелася стояла з мамою в зоопарку перед кліткою, де була мама-львиця і троє ї ї недавно н а роджених левенят. Вони виглядали наче великі ясно-жовтої краски, коти. І так гралися, мов котенята. То боролися, то герцювали по клітці, то качалися по долівці. То знов перескакували через лежачу маму-львицю, або так, жартома гризли себе чи маму гострими зу б ками за ногу або за вушко. Вкінці створили один клубок, що годі бу ло розібрати, де голівка, а де ноги. Мелася не могла очей від них відірвати. — Ох, мамо, які вони любі, о- ксамитні, їхні ноги, це ,,нозі“, гр у бенькі стовпчики, а яка голівка із сторчачими вушками й золотими очками! О, мамо! Я так хочу мати такого малого левика! Як би я його пригортала, пестила, доглядала! А найлюбіше отого пустунчика! — Це Самбу, — сказала мама ■— а он той Рікі, а це Лілі, сестричка. — Самбу! — сплеснула ручками НАШ ПЕСИК Сірі очі, сіра спина, Сірі вуха, сірий ніс — Отаким його в хустині Нам дідусь колись приніс. Нам приніс, подарував І Сірком його назвав. Ріс і виріс славний пес, Знає люд його увесь: Мама йде із магазину — їй Сірко несе хустину, Ту хустину, що колись Дід Сірка у ній приніс! Леонід Полтава Мелася. — Я тебе люблю, мій Самбу, мій! Почув це малий левик, набли зився до дівчинки, так, що майже могла досягнути його ручкою, ди вився їй в очі своїми прозорими, бурштиновими очима, щось ню шив носиком і муркотів із задово лення: Мрмм, мрмм! Умрумм... — О, як любо пахнуть слова цієї дівчинки! — сказав до мами- львиці. — Я хотів би гратися з нею. ■— Слова не пахнуть, — каже львиця — це ї ї волоссячко й одяг так пахнуть. — Ах! — зідхнув Самбу. — Я цей запах пізнаю усюди й піду за ним. І... і я знайду цю дівчинку! І не знати, чи це Меласі причу лося, чи він справді сказав: — Меласю! Я прийду до тебе! Жди на мене! І росли було ці троє левенят дальше, з мамою-львицею у клітці. А Самбу все одне мав на думці: Самбу, молоденький лев Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
