Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Софія Парфанович Ідемо до Ню Йорку! Дієві особи: Марія — мати, біля пятдесят- ки, Гриць — батько, бувший ко валь із Сихова під Львовом, де що старший за Марію. Михайло, або Майк, як його кличе жінка, — син, .працює в фабриці. Джені — невістка — блідень ка, худенька, темноволоса укра- їнка-америіканка. В неї є си нок, що спить собі смашно в візочку. •І-ша дія. В дії не беру актив ної участи поза 'борщем від Ма рії і варениками від Джені. Але наче крізь фільтер ’проходить крізь мене життя цієї сімї, де я живу „на ренті1*, чи „на румі“. Тож розкажемо дещо про моїх господарів. Застукнули малі ворітця й я на городі. — бекярді, коли хо чете. По обох боках по грядоч ці, що на ній квітки й буряя взялися за лоб. Травник по стрижений і политий, серед нього полуднева гостя — фіґа: буйний кущ, що пахне полуд нем і мандрівкою, завжди по- сипаний малими, зеленими фї- женятами. їх не перестає пло дити ця роботяща мати. Поза нею гараж. За парканцем сусідський го род. Такий же невеличкий як наш. Але на гряідочках чорно бривці й васильки, зинія та со няшники — золотоголові. У їх ніх стіп кілька кущиків помідо рів. Серед цього маленького городу стоїть сусідка ввка. Ка роока, усміхнена, у високих чо ботях. Руки склала на благосло венному лоні. На її обличчі сон це, золоті пелюстки соняшни ків. Євка здоровить привітно. О! Вода так дбає про свій горо дець, як у дома. її чорна киця появляється невідомо відкіля й лащиться до мене, помуркуючи. * * * і В хаті. Господиня Марія ди виться уважно своїми глибоко осадженими очима і її негарне, блідаве обличчя наче посміха ється. — Добридень Маріє! Що у вас чувати? Та шо, нїчо', аво як усе. — іБіачу: городець вам поза ростав. — Ая, нема кому полоти, та позаростав. — Якто нема кому? Дві го сподині в хаті: ви й невістка і нема кому! Марія дивиться на мене тро хи косо: — Як вона не поле, то я та кож не. Най заростає! — А фіґа ваша все родить... — Та до чого вона здаласі, аво, найліпше най ї Грицько з.рубає, бо нема хісва з неї. Бороню фігу як можу — це моя любимка. - - До Ню 'Йорку не їдете? Ви ж вибирались. — Та не знаю, Михайла ще ■нема в дома. Марія варить борщ і варени ки, нині ж пятниця. З мо'ЄЇ кім нати на горі помічаю життя іцієї сімї, а запахи з кухні йдуть на гору теж. За деякий час Марія заходить у кімнату, кладе на столі та рілку борщу й каже: — Нате борщ, їжте. Це несподіванка!! Марія о- щадна і комірницю не так часто гостить. Але вареників я зїла б! Марія стоїть наче нерішена й наче розглядає мене пильно. — Ага, нині пятниця! Варите борщ і пироги. О, то добра їжа! — Та шо з того, шо добра. То тілько для нас. Аво вже Джині того не їсть. — А що ж вона їсть? Марія кривиться з неохотою: — Якесь таке, як не люди. Я- когось мнєса трохи скубне, я- кихсь тих'пляїцків, ци шо. Таде, она би того до писка не взєла, що ми їмо! А Михайло від неї вчитсі, каже, шо му не смакує каїпуста, ні пироги. То му Д ж и ні часом ска-парит, як му вже моє не смакує. Але Гриць то без капусти ані едного днє би; не був. Стараюсь злагіднити Маріїну неохоту до невістки: — Підождіть, вони не так довго одружені, з часом вона зміниться. — Ая, змінитсі, будете то ви діли, ту во в Америці! — Марія знизує плечима й відходить. !{■ ¥ ❖ Під вечір заходжу до кухні. Б кухні сидить невістка й ка же: Гелло! — Гело, Джені, гав ар ю? — питаю. — Діжаст файн — Джені про бує усміхнутись. На її худому, блідому личку усмішка якось не виходить. У кімнаті господар. Невисо кий, худий, зовсім непогожий на коваля. Сидить у мякому фотелі, ноги поклав на мякий Дженін виправний килим. Даю гроші — 25 дол. Гриць іприймає без ентузіязму. На но сі в нього окуляри. Крізь них дивиться на телевізію. — Бачу: на телевізію диви тесь. — Та дивлюся, але то пусте. Тілько всього, що ковбої, і стрілянина, і рекляма. Гриць говорить швидко й із переконанням. Його мова по- цравніша, як жінчина. — Але часом є щось інше, і англійського навчитеся теж. — Англійського? А воно мені непотрібне! Бувім у Росії тай говоривім по свому, в Німеч чині одного дня даром не сидів, як єнчі по таборах іном працю вав, а по німецьки-м не гово рив. Добрий майстер, аби ру ки мав тай голову до роботи, а більше му не треба. — Е, бо ви знову майстер на всі руки, хвалю. Гриць усміхається з задово ленням. — Як видите: гавз ім куіпив, кара, та шо була, за мої гроші була, а ту нову то вже Михай ло купив, як мав ся женити. Бо він часом працює, а часом ні, а я все, якім робив, так роблю. (Докінчення на стор. 6) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
