Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— С Ф У Ж О ------- Світова Федерація Українських Жіночих Організацій Восьмий рік видання Число третє У гордій жалобі Недавно тому передісталась з-іпоза залізної засло-ни вістка, що потрясла всією українською еміграцією. У могутньому страйку, що його розпочали в я з н і є о вє т с ь ки х ко нцта б о р ів, відзначились і українські жін- ки-вязні. Під час страйку в та борі іКіїнґір біля Караганди ла ва їх протиставилась совєт- ським танкам, що атакували та- бор. Щоб їх опір зломити, C 0 - вєтські танки вїхали в цю лаву, розчавлюючи своїм тягарем о- коло 500 душ. Ця вістка розворушує цілу бурю в нашій душі. Жінки-вяз- ні! Сотні й тисячі їх перейшли через ВИВОЗИ, СОВЄТСЬКІ тюрми і концтабори. їх шлях позна чений невимовними жертвами й терпіннями. В голоді й холо ді, у тривозі за своїх близьких, проходять муки слідств і при ймають тягар засуду. Бо в со- вєтській системі взагалі, а в тю ремній зокрема жінка більш о- скорблена, як мужчина. Через слабшу фізичну структуру і чуттєвий підхід вона більше на ражена на знущання. Сотні й тисячі жінок-вязнів погинуло на своєму шляху. У- часниіці повстань і дружини по встанців, розкуркулені матері й дружини засуджених, членки СВУ і ОУМ-у, визначні жінки- фахівці і* науковці, громадські діячки західніх земель і членки та звязкові УПА. У думках ба чимо їх скорбний шлях, сер цем відчуваємо їх муки. Н'а жертвеннику Батьківщини зго ряє безмовно їх полум-яна жер тва. Але оцих піятсот, що голі руч протиставились сов'єтсмдам танкам, викликують інше по чуття. Ми потрясені жахом тієї страшної картини! В усій наго ті стає перед нами жорстоко- нелюдська тюремна система і зарисовується все іпекло, що його там переживають. Але й на дні того всього ворушиться щось іншого. Почуття гордо- сти на їх спротив. Бо це є спротив. Отой лан- цюх жіночих тіл, що сплівся відважно перед входом до та бору, щоб не допустити насту пу танків — був відважним кро ком. Це був опір тюремній вла ді, як 'його досі не знає історія тюрми народів. Це є тільки частина опору, що йото ставить Москві цілий український нарід. Збройна бо ротьба, що тягнулась цілими роками, сітка підпілля, що діє по всій Україні, боротьба бать ків за душі своїх дітей, спротив селян проти праці в 'колгоспі — це поодинокі її етапи. Але най більш яскравим спалахом його це вчинок отих лят-сот, що в обличчі найбільшої небезпеки, кинули своє молоде життя на поталу. Тюрма, засуд, довгі ро ки концтабору не зломили їх. Вони поставили опір! Ось чому ми горді на них! По чуття солідарности і збірноти, сила і відвага бє з їх учинку. Фізично вони програли, втра тивши своє молоде життя. Але духова їх сила прорвала навіть перегороду залізної заслони. Бо вістку цю приніс сюди чужи нець, що їх не знав і не розумів, а. тільки відчував пошану до їх безмежно- великої жертви. Тимбільше відчуваємо їх ми. Щоб зжувати світові цей вели кий почин, треба, змалювати відповідальним чинникам все його тло. В тій цілі СФУЖО опрацьовує матеріял про жі- н о 'К -в язн ів в ООСР. Така основ на праця допоможе зрозуміти Н:Є ТІЛЬКИ героїзм ТОГО 1 спроти- ву. Але й допоможе відгадати його напругу в народніх масах України. Але „пятсот розтоптаних" домагаються ще чогось. Вони кличуть нас обєднатись у мо литві за їхні душі, у пошані до їх кроку, у гордості на їх жерт ву. Вони — кров від крові і кість від кости — прагнуть на ших думок і почувань. А це мо жемо дати їм у спільній моли тві, у збірному відзначенні їх вчинку. День 18. березня згуртує у- країнських жінок по всьому сві ті. Того дня згадаємо перед Божим престолом наших 500 розтоптаних сестер і присвяти мо їх згадку у нашому крузі. Ми боліємо, але ми горді на них! Українські ж іночі організації, члени СФУЖО, відзна- чують 18. березня — пропамятний день у честь 500 по- гибшиж ж інок у таборі Караганди.
Page load link
Go to Top