Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Історія одної збірки Дня 2 лютня 1951 проминумо де сять літ із дня смерти С. Севери- ни Париллє ЧСВВ. Цим роковинам присвятив обширну згадку проф. Д. Горнятккевич у „Свободі,, з ті єї ж дати. Додаємо сторінку спо минів про цю незвичайну жінку й монахиню, зібрану поміж спів- працівницями й ученицями П о кійної. * Високо над другим поверхом у гімназії СС. Василіяно-к — мансардова кімната. Скупе сві тло паде скісно іна полиці. О- свічує щось* барвно й мерехт ливо, що потопає в сутінках. Отут примістилася збірка матері Северини. Кімнатка за- ложена шафами й скринями. А ось — чорний рукав матері по казує дорогу — на полицях ряд весільних вінків. — Це моя гордість! — каже мати. — Багато труду кошту вало де зібрати. Мабуть.ніде немає такого суцільного пере гляду наших весільних прикрас, як у цій невеличкій збірці. Ось що мерехтить таємниче на полицях! У скляних короб ках, на підставках лежать вони — високі Й НИЗЬКІ, ПИШНІ V скромні, з пірям або позолоче ним листом, перетикані стріч ками, на підкладі з барвінку Колись прикрашували всміхке- не або заплакане дівоче личко, а тепер спочивають німо в скля них стінах. — Коли приїду в село, зараз шукаю за старими жінками. Ті все знають -розказати й пояс нити, а нераз і зроблять дещо на замовлення. Але нераз треба просити й переконувати. А скільки труду треба, щоб до везти його цілим.до Львова! Це така складна -будова з барвін ку, квіток і позлітки, що не сміє стрястися або погнутися. Подивляю ясні скляні короб ки. Це зробили сестри в мана- стирі. ‘Взагалі сестри багато помагають матері в роботі. Та кож учениці залюбки сортують і нашивають узори. — Мої діти (це про учениць) пишуть із усіх закутків Гали чини, що відшукали те чи інше для мене. Та мене не тішиті- тільки знахідка, а 'цей запал, шо бє з їхніх листів. Це най більша нагорода для мене, що й вони перейняли оте замилу вання. * Осінь 1932 р. Заля Україн ського Дому в Филаделфії за повнилась. Та не людьми чи згуками музики. Цим разом розмістилося ,в ній інакше ми стецтво, хоч теж із-під рідної стріхи. Це мати Северина ЧСВВ ви ставляє свою збірку. З велики- Народнє вбрання з Буковини Тепер власність Централі СУА ми труднощами перевезла її че рез океан. І ось стіни галі пе реділено крайками на окремі поля і на них пишається — то стрій із Борщівщини, то свитка з Полісся. Ось ряд ‘буковинсь ких сорочок цвіте розшитими рукавами, а тут подільська ве рета роскішно застелила стіл. Це вже могутня й величава етнографічна збірка. Є справді що показати! Невже це можли ве, щоб така збірка постала впродовж 'кількох літ заходами однієї людини? Мати Северина, господиня цієї вистави, посміхається вві чливо на цей запит. Вона наче не чує його. Бо зараз же пере ходить на враження, що його викликує ця збірка в Америці. Скільки разів їй уже довелося показувати її! іВ Ню Йорку, Фи ладелфії та безлічі інших міст. Найважніші це були виставки по університетах, куди її за прошували. Тут вона на тлі ви ставлених експонатів виголо шувала доповідь, яку зараз же перекладали на англійське. Зі брана публіка.— це був добір ний гурт — ставили запити й на них треба було вичерпно відповідати. Не обійшлось тут без комічних мовних непоро зумінь. Мати розказує кілька епізодів. — Та коли виставляю поміж своїми й для своїх, тоді’відпо чиваю душею, — каже. — Які тут щирі й сердечні люди! Ко жен хотів б!и побачити вбрання своєї околиці і в неодних очах заблисла сльоза, коли на щось знайомого натрапив... ‘Висказую свій жаль із при воду того, що збірка незаба ром вернеться за океан. — О, ні! — заперечує мати. — Багато дечого залишиться тут. Маю з деяких околиць по двійні експонати, про деякі знаю, що їх легко можна ще придбати. І так поважну скіль- кість закупив музей гр. кат. ді- є.иезії у Стемфорді, декілька ст роїв закупив Союз Українок у Дітройті. Також і при-ватні люди замовили собі дещо. Мо єю метою є викликати зацікав лення народнім мистецтвом та спонукати до створення збірок заграницею. Це ж найкоаще засвідчить про нашу культуру, І справді, коли б не енергія й запал цієї небуденної жінки, ми не побачили б ніколи в Аме^ риці цієї галузі мистецтва. Та мати заперечує. Навпаки — в неї немає тут ніякої заслу ги. Подяка належиться тим лю дям, що стільки їй тут помага ють. У гю їїи знайшла вона стіль ки охоти й доброї волі! -Взага лі — Америка не країна, де чу- жи^ітеві йдуть на стрічу, а ду ховний стан в окремій пошані. * Осінь 1939 о. На я Львовом прогомонів гупаган війни і sii- сто поинишкло під вагою чу жої окупації. Гімназійний 'бу-
Page load link
Go to Top