Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
JiflX, гіерєкладатй їм їхйІ дОмй-- ганнй дб Шпитальної влади, по- і/ШґЬджувати листування, роз давати к н и ж к и , часописі та да вати ІйфермацІЇ Чи поради. Для тих, що лікувалися довгймй Мі с я ц я м и , особливо безногих чи безруких, влаштовувано нав чання грамоти, самоосвітні кур си, реферати й концерти. t Ольга Басараб провадила та кі курси в великому воєнному шпиталі на Грінцінгу і мала там нераз і сотаю учнів, Курс цей був так добрі поставлений, що диріктор шпиталю, іірофісор йід^йськбгЬ унійерситету, при людно подякував їй за її пра цю. “Жовнірі інших національ ностей Австрії, говорив він, мо жуть позаздрити українцям та ких ідейних робітників на куль турному полі” Ще більше уваги присвячу вав Жіночий Комітет Українсь ким Січовим Стрільцям — тим, що були по віденських шпита лях, і тим, що були в полі та за пасних кадрах. Військовий пра пор Січових Стрільців зладив та подарував Жіночий Комітет. Стрільцям у поле висилали свя точні дарунки, виздоровцям чи тим, що в Відні творили нові кадри, влаштовували Свят-Ве- чорі та свячене. V Комітеті працювало кіль- кадесять членок, що походили переважно ш Галичини та во єнне лихоліття загнало їх до Відня. Довший час була голо вою Комітету Ольга Ціпанов- ська, загально відома галицька діячка. Вона померла підчас другої світової війни на тиф при праці в подібній установі — в Комітеті допомоги україн ським підсовітським полоненим у Львові. Працювали там також Олена Кисілевська, що редагу вала тоді календарі, видавані в pp. 1916 і 1917 для стрільців. Ці календарі-альманахи також на лежали до праці Комітету. Всіх 30-40 жінок присвячували пра ці в Комітеті свій вільний час і сили. Але чи не найбільше ду ші вкладала в цю працю Ольга Басараб. В домівці Комітету зорганізу вала вона читальню і випози- чальню книжок для виздоров- цїв і інвалідів. Більшість чита чів це були селяни й робітники. Всім їм уміла Оля, та бібліоте карка з замилування, підобрати й дорадити відповідну книжку. Тричі в тиждень штильгукали вони, безногі та безрукі інвалі ди — д© “Просвіти”, як вони називали нашу домівку. І там як бачу її поміж ними “ жваву й привітну, як шукає по поли цях, як розпитує, чи подоба лась книжка. Умисне спинилась я на праці Комітету, бо з нею були тісно звязані три роки життя Ольги Басараб. І в ці роки я зустріча ла її майже щодня при спільній роботі і в ці роки мала нагоду ще краще пізнати її як грома дянку й товариша праці. У Відні був тоді недостаток на кожному кроці — голод, брак опалу і світла, трамваї хо дили лише зрідка, всі школи перемінено на лазарети. Проси дівши до полудня в бюрі Комі тету, де полагоджувала сторо ни, письма в поле, висилала га зети і книжки і листи до поло нених через Червоний Хрест — відразу пополудні спішила на окраїни міста, щоб у бараковій оселі або многотисячному во єнному шпиталі працювати до вечора. А ввечорі, у мене, за го лодною воєнною вечерою, вто млена і перемерзла, розважала — якби то зарадити тому чи ін шому нещастю, що на нього наткнулась впродовж дня. Українські парляментарні по сли Юліян Романчук і Володи мир Сінгалевич орудували тоді деякими фондами від амери канської допомогової організа- зії “Крішчієн Гірелд”, що зай малася допомогою цивільному населенню на землях, зайнятих ворожою армією. Ольга Баса раб стала працівницею цього комітету. Допомога комітету була спря мована в першу чергу на Во линь — українську територію, що була тоді занята Австрією. Хоч знищення першої світової війни на наших землях тепер нам видаються дитячою іграш кою в порівнанні в тим спусто шенням, що його принесла дру га війна, то всеж і тоді було ба гато людського горя, що йому треба було зарадити. Попалені села, розбиті стрільнами хати, жінки з малими дітьми, без да ху над головою, без допомоги й оборони, бо батьки їхні по другому боці фронту під збро єю. І ось увійшло це в круг ді яння Олі. З якою дбайливістю й любовю встановляла вона кон такт із тими жертвами війни, вела листування, висилала гро шові допомоги й посилки. До помагали тут інформаціями Сі чові Стрільці, що тоді стояли на Волині й вели там культурно- освітню роботу. По розпаді Австрії, з півден ного, італійського фронту їха ли через Відень незчисленні по їзди війська, що демобілізува лось самочинно, захопивши у свої руки залізничі шляхи. Між ними було дуже багато україн ців. Спішили вони всі додому та не знали, що доїзд до Гали чини неможливий. Тих, що їхали на Краків, забирали там примусово до польської армії Галера, а дорога через Угор щину була відтята внаслідок комуністичного перевороту Бе лі Куна. І ось нове завдання виросло перед віденськими українцями. Всіх тих демобілізованих треба було перестрівати на залізни- чих двірцях і освідомлювати про небезпеку. У Відні створи лись тоді перехідні станиці, де збирались ці вояки та творили українські військові відділи, або дожидали відповідної пори до повороту. Знову станула тут до праці — скоро й охоче — Ольга Басараб. У відпитуванні земляків та влаштуванні їх во на виявила тоді чимало органі заційного хисту. Знов пізнала я її з нового боку. Зимними о- сінніми вечорами міряла вона віденські залізничі галі, проти скалась через юрбу поворотців, розпитувала й знаходила своїх. Знов приходила пізно і втомле на до своєї холодної кімнати та вже снувала думку про працю завтрішнього дня. НАШЕ ЖЩТ# ^ ,ЛЮТИЙ, 1951 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
