Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Савеля Стечишин Українські весільні пісні Нема сумніву, що в нашім на роді, як і у всіх тодішніх сусі дуючих народах існувала фор ма женитьби з купованням або простим рабуванням молодої. В літописі Нестора пишеться, що деревляне, радимичі, вятичі, сі- веряне не женилися після при- нятих правил сьогоднішного часу, лише кожен молодець, або навіть і старший чоловік, що вже мав жінку, або й біль ше як одну, поривав собі дівчи ну, чи купував у батьків. У бал- канських народів був такий звичай. Чорногорці ще й до сьогодня уважають за правиль не в такий спосіб здобувати со бі молоду. Можна догадуватися, що да вні весільні звичаї переходили свою еволюцію і постепенно У" смирювалися на протязі століть і, як і всі обряди, перестали ре ально обявлятися в своєму пов ному значенні. Процесом ево люції ті весільні пісні та обря ди зійшли на просту формаль ність та обряд і їх значіння дав но затратилося. Український нарід найкраще зберіг свою старину в ріжних своїх обрядах та піснях. Также само і весільні пісні та обряди віддзеркалюють стару давнину і сьогодня слу жать за знамениту студію дав нішого життя. В “Історії України” Миколи Аркаса читаємо: “Шлюб у дав ніх Славян робився так: пару бок, або й жонатий чоловік, коли хотів узяти собі жінку, сплачував родичам дівчини ві- но — себто обдаровував їх по дарунками: часом він сплачував родові молодої викуп, а часом умовившися із свЬєю любкою “умикав” її, себто силоміць, а- бо крадькома, завозив до себе. У весільних піснях задержа лися останки того звичаю, хоч їх первісне значення вже давно затратилося. В різних сторонах є знані звичаї, що коли по мо лоду приходять бояре чи свати то їх не пускається до хати і мусять дати викуп. Декуди мо лода ховається до комори. В тім є певна церемонія з відпо відними піснями. Хоч народ за держав це як просту формаль ність, то зміст пісні показує давній звичай: Принадь, принадь Марусиню до стола, Обступили боярчики докола: Кіньми грають— двір рубають, Шабельками витинають Мару сині шукають. Гукнули бояре надворі. “ Сховай мене моя нене в коморі!” — Не помож-е моя доню комора Обступили боярчики довкола!” Я в сусідоньки була, Ручники торочила. По мене прийшли На вороних конич-ейках На золотих сідельчейках: Іди Гануиь до дому, Маєш гостейки в дома! Маю я там батейка, Нехай гостейки приймає, Гуцульська дівчина у святковій зачісці (Маруся Наконечна з з Ферескулі) Зачіска складається з чільця, бовтиць і трясунки. “ Чільце” це є блискучі, мосяжні бляш ки, нанизані на чолі. Вище того голова перевязана смуга ми колірової волічки, що звя- зані ззаду та спливають на спину. Ззаду голови “ бовти- ці” , це є коси, уложені в ві сімку. Заплетені в червоні “ заплітки” з волічки, а в ко жному заплеті коси уміщений мосяжний гудзик “ пуговиця” . Цю зачіску довповнює “ тря- сунка” , штучна китичка із пацьорків та кЬіток. « Молодий викуповує молоду і дає тестеві подарунки. Торг у цім випадку відбувається мир но. “ Сестриці, порадниці, Порадьте ж мене, Чим тестя дарувати?” “ Та даруй братко, дари, Собі дівочку бери”. (Чубинський). Сама молода не має слова у виборі свого молодого. її* ні хто не питає. Звичайно батько і мати дають дозвіл на женяч- ку і рішають за неї. “ Десь Гануню очі діла, Щось таке диво полюбила, Кривое, горбатое, Ще до того зубатое? — Я за пецом сиділа, На дивом ся не дивила. Не була ж бо я в дома На своїх заручинах Най на мене не чекае.” “ На матеньку-м сі здала, Сама не відповідала”. У весільних обрядах і піснях мати грає певну ролю і оплакує та заводить, що тратить дочку. “ Тепер же мені, сусідоньки мої, Лихая та годинонька Що піде од мене, полине од мене Хупавая та дитинонька. Тепер моя хата проти свята Не буде прибрата, Ужеж мої сіни та проти неділі Та не метені будуть; Уже ж мої лавки та тисовії Та не миті будуть; Уже ж мої ложки та під лавкою, Та заростуть ще муравкою.” (Чубинський). Молода зокрема при розплі танні коси плаче, що тратить свою волю і з жалем звертаєть ся до своєї матері:
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
