Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Знайдемо спільну мову! (Продовження зі Сторони 6-ої) Чи це е щастя? Новоприбулі можуть скріпити життя в Канаді, як схочуть. Свіжа кров потрібна. Так як хворого оживляє трансфузія свіжої крови, так само в охлялім організмі на роднім свіжий доплив сил відроджує. В цім випадку охлялість проявляється не з вини тутешніх українців, але з тої причини, що виростає третє покоління, народжене в Канаді, яке не має ніяких звлзків з Укра їною, ні споминами, ні іншими дорогами. Новоприбулі можуть тут допомогти. Входи ти в ближчий контакт із тутешніми україн цями, усунути свої упередження, якщо та кі є, пізнати себе взаїмно, знайти спільне поле праці. Відгалужувати себе не принесе нікому хісна”. Та й не тільки жінки здійс нюють це. Нещодавно відбули ся в Ню Йорку сходини моло дечих організацій для спільно го порозуміння та уложення програми співпраці. Сходини пробігли в повній згоді. При забулись уже критичні завмаги перших днів, показались нік чемними в обличчі важних спільних завдань. І молодь, хоч поділена незнанням мови, зумі ла знайти площину до співпра ці. Наша молодь мабуть чи не найскорше дійде до цілковито го порозуміння. Зробить це школа, взаїмні заінтересування в спорті чи забаві, хорові гурт ки, прогульки, вакаційні оселі ітп. І незнання мови зліквіду ється цілком самочинно, коли з обох сторін буде належне заін тересування. Ми, жінки, покинули рідну землю, бо мусіли — але памя- таймо, що своєю працею й об- єднанням сплатимо тут довг супроти неї. Ті що остались на рідних землях,'роблять свій о- бовязок у багато трудніших у- мовинах. Ми можемо викорис тати всі можливості моральної допомоги у їхніх непосильних змаганнях. Будьмо дійсно вис- ланками цієї невмірущої ідеї єдности. Ніхто і ніщо нас не ро- зділить, ніякі кордони ані за лізні заслони не спинять єднос ти думки, послідовної праці і боротьби у великому змагу за свободу цілого українського народу. Ц. Гардецька. Коли не дістаєте точно „На шого Життя”, переговоріть перш усього з Вашим листо- ношем. Найчастіше задержка у нього. “ Голос Америки” подав 22 грудня гу- тірку на тему побуту матері й дитини в Сов. Союзі. Поміщуємо в цілості цей ці кавий огляд. Радянські газети багато пи шуть про щастя дітей в Союзі РСР. Ось як нотатка в “Прав ді України” описує це щастя: “Багатодітним матерям держа ва виплачує одноразові й місяч ні грошові допомоги. Широка мережа дитячих садків і ясел звільняє міліони матерів для творчої будуючої праці на до бро батьківщини. Наші діти вчаться у школах, технікумах, вузах” Іншими словами, навіть коли мати має багато дітей, держава не хоче дати їй спокою і лиши ти її пильнувати та виховувати їх. Ні, мати в першу чергу існує на світі для того, щоб робити на державу, тоб-то на бюро кратів і партійних самовладців. Своїх же дітей вона мусить від дати до дитячих садків. Така мати мусить встати на годину раніш і побудити дітей, щоби встигнути перед працею відвес ти їх до садка. Після праці вона заходить по них і забирає їх додому. Така мати мусить знай ти час після того, щоб обіпра ти і облатати дітей, та ще - й вирвати години на те, щоб ви стояти в черзі пальтечко чи че ревички для них. Така мати знає, що в садку її дітей вчити- муть обожнювати партію і ста вити ту партію вище за неї, за матір-героїню. Вона знає, що після сьоми років навчання у школі, держава може відібрати дітей від неї і заслати їх на при мусову працю до ремісничих шкіл, звідки вони вже навряд чи повернуться до неї. Така ма ти знає, що, відібравши в неї і сили і дітей, держава не забез печить їй навіть спокійної ста рости, бо на державну місячну пенсію людина ледве може про жити тиждень. І, знаючи це все, мати-героїня все таки бється із життям, скільки вистачає їй сил, у невиразній надії, що мо же її дітям таки засяє інше, справді радісне життя. Згадана нотатка в “Правді України” наводить, як приклад, матір-героїню Олену Сильвест- ровну Пічкурову. Олена Силь- вестровна, як видно з нотатки, працює цілий день у гуталіно вому цеху артілі “Химтруд” і приходить додому тільки вно чі. Звичайно, вона не скаржить ся, а навпаки розповідає про своє щастя і вдячність партії, що може бодай вночі побачити обличчя своїх дітей. Це нотатка так і називається: “Щастя радянських дітей” Не знати, чи щастя дітей по лягає в тому, щоб не бачити матерів цілими тижнями, чи мо же в тому, що їм дають змогу побачити її раз, у неділю? Чи може тільки й того щастя, що їх у дитячому садку нагодують? Але ж їх годують там не даром, їх годують за гроші. І ці гроші мусить заплатити та сама мати із своєї невеличкої, обрізаної різними позиками платні. Отже, мати мусить працюва ти на державу, віддати дітей державі, платити цій самій дер жаві, — та ще й дякувати цій державі за таке велике щастя! Коли це називається на Укра їні щастям, то що ж таке неща стя?! ПРИБУЛА ВИЗНАЧНА Ж ІН КА Наприкінці грудня м.р. переселилась до ЗДА Марія Донцов-Бачинська. Це довго літня громадська та культурницька діячка з Зах. України, що працювала також як журналістка та поклала заслуги в роз- вою “ Вісника”, як його співробітниця. На еміграції вона була редакторкою часо пису “ Громадянка”. Зорганізоване жіноцтво вітає цю ви значну громадянку й бажає їй успіху на новій землі. Всім моїм приятелькам і при ятелям, що з усіх сторін світу поспішили привітати мене з на годи Рождества Христового й Нового Року — пересилаю мою щиру глибоку подяку! Дай, Боже, щоб у цьому році всі на ші спільні бажання, мрії й зу силля — стали великою світ лою дійсністю! ОЛЕНА КИСІЛЕВСЬКА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top