Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Знайдемо спільну мову! (Продовження зі Сторони 6-ої) Чи це е щастя? Новоприбулі можуть скріпити життя в Канаді, як схочуть. Свіжа кров потрібна. Так як хворого оживляє трансфузія свіжої крови, так само в охлялім організмі на роднім свіжий доплив сил відроджує. В цім випадку охлялість проявляється не з вини тутешніх українців, але з тої причини, що виростає третє покоління, народжене в Канаді, яке не має ніяких звлзків з Укра їною, ні споминами, ні іншими дорогами. Новоприбулі можуть тут допомогти. Входи ти в ближчий контакт із тутешніми україн цями, усунути свої упередження, якщо та кі є, пізнати себе взаїмно, знайти спільне поле праці. Відгалужувати себе не принесе нікому хісна”. Та й не тільки жінки здійс нюють це. Нещодавно відбули ся в Ню Йорку сходини моло дечих організацій для спільно го порозуміння та уложення програми співпраці. Сходини пробігли в повній згоді. При забулись уже критичні завмаги перших днів, показались нік чемними в обличчі важних спільних завдань. І молодь, хоч поділена незнанням мови, зумі ла знайти площину до співпра ці. Наша молодь мабуть чи не найскорше дійде до цілковито го порозуміння. Зробить це школа, взаїмні заінтересування в спорті чи забаві, хорові гурт ки, прогульки, вакаційні оселі ітп. І незнання мови зліквіду ється цілком самочинно, коли з обох сторін буде належне заін тересування. Ми, жінки, покинули рідну землю, бо мусіли — але памя- таймо, що своєю працею й об- єднанням сплатимо тут довг супроти неї. Ті що остались на рідних землях,'роблять свій о- бовязок у багато трудніших у- мовинах. Ми можемо викорис тати всі можливості моральної допомоги у їхніх непосильних змаганнях. Будьмо дійсно вис- ланками цієї невмірущої ідеї єдности. Ніхто і ніщо нас не ро- зділить, ніякі кордони ані за лізні заслони не спинять єднос ти думки, послідовної праці і боротьби у великому змагу за свободу цілого українського народу. Ц. Гардецька. Коли не дістаєте точно „На шого Життя”, переговоріть перш усього з Вашим листо- ношем. Найчастіше задержка у нього. “ Голос Америки” подав 22 грудня гу- тірку на тему побуту матері й дитини в Сов. Союзі. Поміщуємо в цілості цей ці кавий огляд. Радянські газети багато пи шуть про щастя дітей в Союзі РСР. Ось як нотатка в “Прав ді України” описує це щастя: “Багатодітним матерям держа ва виплачує одноразові й місяч ні грошові допомоги. Широка мережа дитячих садків і ясел звільняє міліони матерів для творчої будуючої праці на до бро батьківщини. Наші діти вчаться у школах, технікумах, вузах” Іншими словами, навіть коли мати має багато дітей, держава не хоче дати їй спокою і лиши ти її пильнувати та виховувати їх. Ні, мати в першу чергу існує на світі для того, щоб робити на державу, тоб-то на бюро кратів і партійних самовладців. Своїх же дітей вона мусить від дати до дитячих садків. Така мати мусить встати на годину раніш і побудити дітей, щоби встигнути перед працею відвес ти їх до садка. Після праці вона заходить по них і забирає їх додому. Така мати мусить знай ти час після того, щоб обіпра ти і облатати дітей, та ще - й вирвати години на те, щоб ви стояти в черзі пальтечко чи че ревички для них. Така мати знає, що в садку її дітей вчити- муть обожнювати партію і ста вити ту партію вище за неї, за матір-героїню. Вона знає, що після сьоми років навчання у школі, держава може відібрати дітей від неї і заслати їх на при мусову працю до ремісничих шкіл, звідки вони вже навряд чи повернуться до неї. Така ма ти знає, що, відібравши в неї і сили і дітей, держава не забез печить їй навіть спокійної ста рости, бо на державну місячну пенсію людина ледве може про жити тиждень. І, знаючи це все, мати-героїня все таки бється із життям, скільки вистачає їй сил, у невиразній надії, що мо же її дітям таки засяє інше, справді радісне життя. Згадана нотатка в “Правді України” наводить, як приклад, матір-героїню Олену Сильвест- ровну Пічкурову. Олена Силь- вестровна, як видно з нотатки, працює цілий день у гуталіно вому цеху артілі “Химтруд” і приходить додому тільки вно чі. Звичайно, вона не скаржить ся, а навпаки розповідає про своє щастя і вдячність партії, що може бодай вночі побачити обличчя своїх дітей. Це нотатка так і називається: “Щастя радянських дітей” Не знати, чи щастя дітей по лягає в тому, щоб не бачити матерів цілими тижнями, чи мо же в тому, що їм дають змогу побачити її раз, у неділю? Чи може тільки й того щастя, що їх у дитячому садку нагодують? Але ж їх годують там не даром, їх годують за гроші. І ці гроші мусить заплатити та сама мати із своєї невеличкої, обрізаної різними позиками платні. Отже, мати мусить працюва ти на державу, віддати дітей державі, платити цій самій дер жаві, — та ще й дякувати цій державі за таке велике щастя! Коли це називається на Укра їні щастям, то що ж таке неща стя?! ПРИБУЛА ВИЗНАЧНА Ж ІН КА Наприкінці грудня м.р. переселилась до ЗДА Марія Донцов-Бачинська. Це довго літня громадська та культурницька діячка з Зах. України, що працювала також як журналістка та поклала заслуги в роз- вою “ Вісника”, як його співробітниця. На еміграції вона була редакторкою часо пису “ Громадянка”. Зорганізоване жіноцтво вітає цю ви значну громадянку й бажає їй успіху на новій землі. Всім моїм приятелькам і при ятелям, що з усіх сторін світу поспішили привітати мене з на годи Рождества Христового й Нового Року — пересилаю мою щиру глибоку подяку! Дай, Боже, щоб у цьому році всі на ші спільні бажання, мрії й зу силля — стали великою світ лою дійсністю! ОЛЕНА КИСІЛЕВСЬКА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top