Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10
Софія Русова МАРІЯ ЗАПРНЯ (МАРІЯ ГРІНЧЕНКОВНА — 1863-1928) Марія Грінченкова Мабуть з усіх значних укра їнських жінок не було такої скромної як Марі-л Миколаївна Грінченкова,- Все просто убра на, спокійної вдачі, мовчазна, але завжди уважлива, усе на вкруги спостерігаюча своїми •великими розумними очима. •Кохала вона свого чоловіка Бориса Грінченка з якоюсь по божною відданістю, з одним бажанням помо-гти йому в йо- його великій (як вона назива ла) громадській праці, пере брати на себе всю неприємну^ частину цієї праці, а самій не виявляти себе нічим крім честі бути дружиною Грінченка. Так пройшло все її життя аж до са мої смерті Бориса Грінченка. Та обік із чоловіком була в Марії Миколаївни ще одна іс тота, яку вона теж любила від дано, гаряче, але яка принесла їй через свою хворобу чимало горя й журби — це була її єди на доцька. Віддані обоє Грін- ченки одній українській ідеї, вони й думки не допускали, щоб їх доня могла виховувати ся в російській школі, усю пер ш у науку подали їй у себе в ха ті, складаючи для неї першу граматику української мови, перші книжки для дитячого читання. Марія Грінченкова з роду не була українкою. Вона народи лася в 1863 р. в Богодухові, на Харківщині, в московській ро дині Гладіліних; вчилася в ро сійській школі — в земській прогімназії, — і зараз же по закінченні курсу стала в тому ж богодуховському повіті за зем ську вчительку. Але зустріч з Борисом Грінченком на вчи тельських курсах зразу запали ла в чулій душі Марії Гладілі- ної глибоке бажання служити тому народові, серед якото жи ла і за який так палко, так щ и ро- промовляв цей народолю бець. Вона почала вчитись україн ської мови і дальше її вчите лювання було перейняте вже у- країнським свідомим націона лізмом. В 1884 р. Грінченки побра лись і з першого до останнього дня- це подружжя вело спільну й таку корисну для українсько го -народу працю. Вони в ті чорні дні царського режиму не сли освіту в масу українського народу, вони боролись за кож ну популярну українську книжг КУ, всякими засобами вирива ючи її з зубів-російської того часної цензури. В 1894 р. Грінченки переїхали в Чернігів, де Борис Грінченко ,мав -якусь посаду у земстві. Тут ми з ними й познайомилися, бо О. О. Русов саме тоді провадив там статистичну земську пра цю. В Чернігові була вже друж но обєднана група ідейних у- країнців, які збіралисіь на певні періодичні збори; в цій групі Грінченко був палким поетом, лідером, тоді як Шраг був його фундаментальним керівником. Багато доводилось вислухува ти дорікань від палкого поета, за те, що мляво ведеться укра їнську справу, що земці не ак тивно її піддержують. То був період ^усяких земських мему- рандумів, прохань ^о міністер ства освіти, щодо * української мови у школі, і «Грінченки бра ли жваву участь у тих заходах. Організація земської книгарні для вчителів, упорядкування Чернігівського Шевченківсько го Музею, усе це лежало на ру ках Грінченка, а головним чи ном — на пані Марії, так само ,й головна її тогочасна праця — видання дешевих українських книжок. Грінченко палко накидався 'на мене за те, що я писала кши жки в російській мові, що заве ла дружбу з росіянами, які жи ли в Чернігові на заслані, гаря че обурювався проти деяких думок Драгоманова. Але ці до кори ніколи не зменшували мо єї пошани до фанатизму Грін ченка. -Коли було до них не зайдеш в їх тісну вбогу кімнат ку все вони за працею: пишуть, поправляють свої рукописи по вимогах цензури, або радісно корегують уже дозволений до ДРУКУ рукопис. Енергія і працездатність о- бох їх була дивна, особливо витривало працювала Марія Миколаївна. В неї виявився чи малий талант — писати попу лярні для зовсім непідготова- ного читача речі, і зпід її пега вийшли найкращі книжечки для селян: „Як вигадано маши ною їздити”, „Мудрий учитель (Сократ”), „Орлеанська дівчи на”, „Під землею (про шахти)”, „Як визволились Північні Аме риканські Штати” та багато ще інших написала цікаво й зрозу міло. Діяльність Грінченків не мог ла не впасти до ока московсь кої поліції. Почались різні об шукування, труси, заборони рі зних посад, і Грінченки опини лись без жадного заробітку. На щастя, під той час у Києві наші вчені заходились видава ти до друку той великий „Сло вник”, що його складали' вже кілька років. В 1902 р. Грінчен ки переїхали до Києва і там у- зались науково упорядкувати увесь зібраний матеріял. До ці єї тяжкої відповідальної праці й узялась Марія Миколаївна — коректа, переписування, різні Додатки, що. вона сама збірала з народних уст. З 1905 р. починається нова праця коло київської Просвіти. Революція 1905 р. і нова росій ська конституція поширили права українського народу — дозволені були цросвітні орга нізації, часописи і там завзято працювала Марія Миколаївна, і скрізь цінили її глибоке знан-г ня мови,. Але можна тільки дивуватись, де вона брала ті сили дл-я цієї невсипущої пра ці, коли в ці саме часи доводи лось їй переживати тяжке го ре: на її очах вянув від сухіт її чоловік, а також єдина донька. Один по одному сходять вони в могилу, ^залишається Марія ^ Грінченкова сама однатодино- ка. З уст цієї твердої духом жінки ми чуємо такі .розпачли ві слова: „Життя порожнє, все опустіло. Нема чим жити. Ли шилась тільки праця, і я жити му для праці” А праці багато в Україні; ко жна свідома українка має до чого прикласти руки й серце. Науковою працею й жила Ма рія Грінченкова останні роки свого життя. Прийшли больше вики, принесли зо.собою тяжку недолю українському народові. Марія Грінченкова не похитну лась, залишилась на своїй стій ці, не кинула можливої праці для української науки. В'же в 1919 р. перший відділ .Київської Академії Наук призначив її по стійним членом-редакторо-м но вого словника живої українсь кої мови. Цій праці вона відда ла всі свої сили; серед неї ж за стала її й смерть 15 липня, 1928 року. В некролозі її сказано: „На друковані томи Російсько-У країнського Словника на кож ній сторінці носять сліди і гли бокого знання і того непомиль ного чуття народної мови, що властиво вибраним лише нату рам” („Пролетарська Правда”, ч. 164, 1928 p.). Марія Грінченкова — жінка незломного духу, з надзвичай ною твердою волею і невсипу щою енергією. Серед жінок свого покоління, каже Сергій Єфремрв, вона була в перших лавах прості, як робітниця1, що совісно, скромно додержувала загального темпу в роботі і ні- коло не сходила зо свойото шляху. Всяке дезертирство бу ло просто органічно нестерпне для її натури, як нестерпна бу ла їй нещирість та лукавство в товариських стосунках. Мила й лагідна в особистому житті во на вміла твердо й непохитно додержувати одної громадсь кої лінії, і тут уже незнала ком промісів, не терпіла проступок; кривити душею вона не вміла . Марія (Грінченкова, Олексан дра Єфрименкова, Олена Пчіл- ка зоріли в нашому громадян стві, в нашій світлій науці в тя жкі часи безпросвітного зну щання над нашим народом; во ни йшли тернистим шляхом, не знаючи ні компромісів, ні бояз кого дезертирства, — і стоять перед нами, як моральні зразки свідомих і шляхетних українсь ких жінок. Вони відійшли ВІЛ нас із тим скарбом пройденого життя, який висловив Шевчен ко у словах: „У нас нема зерна неправди за собою!” КРИТИКА “ГОЛОСУ АМЕРИКИ” Відомий кореспондент фи- ладелфійського щоденника Ін- квайрер, Іван іГ. Пітерман, від відав „Голос Америки” на 57- ій вулиці в Ню Иорку. Йогс враження дуже погане. Він ка же що той „голос” дальше за- нуджує своєю монотонністк слухачів і цілком не звучиті начеб він заступав американ ський народ. Один із співробітників в „Го- лосу Америки” сказав йому ще в „Голосі Америки” є страшне замішання і невміння інформу вати. Рукописи, каже, є даль ше кволі, „послання” занадто чемні, позбавлені добрих, різ ких, зрозумілих аргументів Загалом, „Голос .Америки’ звучить як мявкання хворогс кота у ночі. „Голос Америки” намага ється говорити до „вищої кла си” про культуру в Америці, £ тимчасом Москва та ЇЇ агенті закордоном ведуть брехливз пропаганду і проти того немг відповідної акції. 'Кореспондент пише ЩО ,,Г 0 ' лос Америки” потребує ліку вання. Треба звДдти усунуті „угодовців” що раді „задо брювати” комуністичну Мо скву, які засмічують американ ські уряди. Він .радить говори ти про те, які роблять посту пи країни Европи що їм Аме розбудові, а теж говорити про сто, сміливо, не щадити кому ністичних лідерів. Порівнюючі з Москвою, кінчить кореспон дент, „Голос Америки” Є ЯІ щебетання горобця серед ги- єн і шакалів. ЗАМОВЛЯЙТЕ КНИЖКУ З ТВОРАМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ англійською мовою ЯКУ ВИДАВ СОЮЗ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Вибір творів Лесі Українки п. н. SPIRIT OF FLAME в перекладі Персивала Канді, з його поясненнями і перед нім словом професора Кларенса А. Маннинга, в оправі, з об- ладинкою артиста маляра Святослава Горди'нського — уже появився з друку і скоро буде у продажі Цю книжку повинен мати у себе кожен українець і ук раїнка, а зокрема кожне українське товариство. Вони повинні також закупити окремі примірники і по дарувати для місцевих бібліотек, університетів, каледжів і середніх шкіл, бо це буде пропаганда в найкращім розумін ні для українського імені й культури. ЦІНА $4.50 З ПЕРЕСИЛКОЮ Замовлення посилати на адресу: UKRAINIAN WOMEN’S LEAGUE OF AMERICA 866 N. 7th Street, Philadelphia 23, Pa. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
