Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
За сприяння Союзу Українок Америки вийшла друком книжка Романа Коваля «Жін- ки у Визвольній війні: історії, біографії, спо- гади. 1917 – 1930». В ній – чимало біографій про членкинь СУА першої половини ХХ ст. У 1937-му р. графік Павло Ковжун у статті «Українська жінка в огні революції» висловив здивування, що за 20 літ так мало зроблено, щоб зберегти спогади про події 1917 – 1920-х рр. А вони ж, хоч і яскраві, помалу забуваються. Особливо великої кривди завдано жінкам-ре- волюціонеркам, жінкам-воячкам; таке вражен- ня, що вони не брали участі «у найбільшому національному і соціальному зриві» нашого народу. А українська жінка «умирала на полі бою, вмирала в льохах денікінських контрроз- відок, в льохах чрезвичайок». За наступні 80 років зроблено ще менше... Як не соромно визнати, але ця книжка, по суті, є першою спробою зібрати й системати- зувати нариси та спомини про славні імена наших козачок і сестер милосердя доби УНР, які вміли і воювати, і гоїти рани. От образ ангела з рушницею – розповідь «Сестра-вояк Тіна Пекарчук»... Збереглося й ім’я фастівської просвітянки Євгени Вовко- вої, яка влаштувала катастрофу більшовиць- ких потягів, а потім, щоб не потрапити у по- лон, позбавила себе життя. 6-го березня 1918-го р. під час пекельного бою за Глухів, «серед цього жахливого пекла, гуку, тріскоту являється дві сестриці-жалібни- ці – студентка Ніна Крагавицька та семінарист - ка Соня Ярошинська... підбігають до ранених, виймають ґазові перев’язки, перев’язують рани та серед найбільшої небезпеки порають- ся аж до пізньої ночі». Вбили їх більшовики... Ще одна героїня – санітарний шеф Ко- зацького загону ім. Ґонти Ірина Шмігель- ська-Климкевич. В одному тільки бою (біля шосе Жовква – Куликів) Ірина зі своєю по- другою Марійкою Махніцькою надала допо- могу 30 пораненим воякам Галицької армії! А козак полку Чорних запорожців Марко? Та це ж Марія Стовбуненко-Заїченко! Освіту здобувала в Парижі у школі Св. Серця, потім у Пруссії, Австро-Угорщині та знову в Пари- жі. А стала воячкою отамана Дмитра Соко- ловського. Воювала і в кінному полку Чор- них запорожців як «козак Марко». А коли опинилася на еміґрації, разом із чоловіком Олександром на початку 1920-х, попри скрут - ні матеріальні обставини, навчалася у Кра- ківській академії мистецтв. Дуже хотіла стати скульптором. Згадую і сестру милосердя полку ім. Макси- ма Залізняка Віру Пшеничко, яка під час Пер- шого зимового походу не тільки йшла слідом за героями-козаками, але й сама поривала їх до бою. Не раз у критичну мить сідала вона на коня, «добувала шаблю, розпускала коси та зверталася до козаків: «Хлопці! А ну, хто з нас баба – я чи ви?! За мною! В атаку!», — і своїм завзяттям поривала перемучених воя- ків до шаленого зусилля й до перемоги». Ось такі наші жінки українські. Саме таких любимо, шануємо та звеличуємо. І хочемо до них хоч трошки дотягнутися. Безмежна подяка Їм і вічна любов! Висловлюю сердечну подяку Владиславо- ві Карпенку та Юрію Юзичу за те, що допо- могли повернути у свідомість українського народу сотні кращих його дочок, які вміли і воювати, і гоїти рани. Велика подяка Союзу Українок Америки та її голові Маріянні Заяць за те, що профінансували видання й у такий спосіб дали нинішньому поколінню україн- ців героїчні приклади для наслідування. Козачкам слава! Роман Коваль , письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX ст. УКРАЇНЦІ – ВОЙОВНИЧІЙ І РІДНІЙ Роман Коваль із книгою «Жінки у Визвольній війні». Світлина Марка Мельника. Our Life | Наше життя 34
Page load link
Go to Top