Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
За сприяння Союзу Українок Америки вийшла друком книжка Романа Коваля «Жін- ки у Визвольній війні: історії, біографії, спо- гади. 1917 – 1930». В ній – чимало біографій про членкинь СУА першої половини ХХ ст. У 1937-му р. графік Павло Ковжун у статті «Українська жінка в огні революції» висловив здивування, що за 20 літ так мало зроблено, щоб зберегти спогади про події 1917 – 1920-х рр. А вони ж, хоч і яскраві, помалу забуваються. Особливо великої кривди завдано жінкам-ре- волюціонеркам, жінкам-воячкам; таке вражен- ня, що вони не брали участі «у найбільшому національному і соціальному зриві» нашого народу. А українська жінка «умирала на полі бою, вмирала в льохах денікінських контрроз- відок, в льохах чрезвичайок». За наступні 80 років зроблено ще менше... Як не соромно визнати, але ця книжка, по суті, є першою спробою зібрати й системати- зувати нариси та спомини про славні імена наших козачок і сестер милосердя доби УНР, які вміли і воювати, і гоїти рани. От образ ангела з рушницею – розповідь «Сестра-вояк Тіна Пекарчук»... Збереглося й ім’я фастівської просвітянки Євгени Вовко- вої, яка влаштувала катастрофу більшовиць- ких потягів, а потім, щоб не потрапити у по- лон, позбавила себе життя. 6-го березня 1918-го р. під час пекельного бою за Глухів, «серед цього жахливого пекла, гуку, тріскоту являється дві сестриці-жалібни- ці – студентка Ніна Крагавицька та семінарист - ка Соня Ярошинська... підбігають до ранених, виймають ґазові перев’язки, перев’язують рани та серед найбільшої небезпеки порають- ся аж до пізньої ночі». Вбили їх більшовики... Ще одна героїня – санітарний шеф Ко- зацького загону ім. Ґонти Ірина Шмігель- ська-Климкевич. В одному тільки бою (біля шосе Жовква – Куликів) Ірина зі своєю по- другою Марійкою Махніцькою надала допо- могу 30 пораненим воякам Галицької армії! А козак полку Чорних запорожців Марко? Та це ж Марія Стовбуненко-Заїченко! Освіту здобувала в Парижі у школі Св. Серця, потім у Пруссії, Австро-Угорщині та знову в Пари- жі. А стала воячкою отамана Дмитра Соко- ловського. Воювала і в кінному полку Чор- них запорожців як «козак Марко». А коли опинилася на еміґрації, разом із чоловіком Олександром на початку 1920-х, попри скрут - ні матеріальні обставини, навчалася у Кра- ківській академії мистецтв. Дуже хотіла стати скульптором. Згадую і сестру милосердя полку ім. Макси- ма Залізняка Віру Пшеничко, яка під час Пер- шого зимового походу не тільки йшла слідом за героями-козаками, але й сама поривала їх до бою. Не раз у критичну мить сідала вона на коня, «добувала шаблю, розпускала коси та зверталася до козаків: «Хлопці! А ну, хто з нас баба – я чи ви?! За мною! В атаку!», — і своїм завзяттям поривала перемучених воя- ків до шаленого зусилля й до перемоги». Ось такі наші жінки українські. Саме таких любимо, шануємо та звеличуємо. І хочемо до них хоч трошки дотягнутися. Безмежна подяка Їм і вічна любов! Висловлюю сердечну подяку Владиславо- ві Карпенку та Юрію Юзичу за те, що допо- могли повернути у свідомість українського народу сотні кращих його дочок, які вміли і воювати, і гоїти рани. Велика подяка Союзу Українок Америки та її голові Маріянні Заяць за те, що профінансували видання й у такий спосіб дали нинішньому поколінню україн- ців героїчні приклади для наслідування. Козачкам слава! Роман Коваль , письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX ст. УКРАЇНЦІ – ВОЙОВНИЧІЙ І РІДНІЙ Роман Коваль із книгою «Жінки у Визвольній війні». Світлина Марка Мельника. Our Life | Наше життя 34
Page load link
Go to Top