Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Недавно в газеті з Яворова я прочитала, що у вересні - жовтні в Україні відзначають День працівників освіти, бо то є початок шкільного року. І цей день дуже святковий. Наприклад, у Яворові його святкували аж два дні. Першого дня у залі Районної ради вітали вчителів го- лова ради та багато високопосадовців, які ба- жали вчителям міцного здоров’я, витримки та натхнення. Роздали багато грамот від різних установ, декому навіть від Міністерства науки та освіти. А наступного дня знову, вже у святко- вій залі, були подяки, слова визнання, квіти, а також концертна програма. Пригадую, що коли перебувала у жовтні у Хмельницькому, то бачила у місті великі плака- ти зі світлинами та деякими даними про вчите- лів, які отримали за свою працю грамоти. У нашому 83-му Відділі (округа Ню Йорк) знаю таких учительок: Люба Шатанська, Ірина Чабан, Ліда Aндрусишин, Дарія Дроздовська, Люба Витвицька. Чи є або був ще хтось? Бути вчителем - це надзвичайно відповідаль- не та почесне завдання. Я завжди подивляла та подивляю вчителів, особливо тих, які вчать учнів старших клясів. Це не жарти – втримати увагу учнів. Це мистецтво! Серед нас, здається, вже ніхто до школи не ходить. Але колись ходили, і це були важливі роки, які мали вплив на наше життя. Багато з нас (наприклад, я) ходили до школи в Украї- ні: і під час польської окупації, і совєтської, а наприкінці - німецької. Я також у таборах Ні- меччини вчилася в українській гімназії майже 5 років. А ті, хто приїхав сюди молодшими від мене – ходили до школи ще й в Америці. Без та- ких частих змін вчились хіба що наші членкині з т. зв. 4-ї хвилі імміґрації (у школах України), а також ті, хто приїхав до Америки зовсім малими (в американських школах). Ми мали дуже багато вчителів. Не всі вони залишились у нашій пам’яті, та все-таки - зга- даймо про них, бо їхня праця не була легка. Чомусь завжди були в класі один, або й більше, учнів, які не могли (чи не хотіли) слухати лекції, не сиділи спокійно, смішили інших, кидали па- пірцями... Нині їх діагностують хворими і навіть дають заспо- кійливі ліки. Наші ж учителі намагалися втримувати поря- док іншими методами, і у кож - ного вони були свої. Деяким це вдавалось, іншим - ні. Від редакції. Коли готували цей допис до друку, то з сумом дізналися, що він є останнім з багатьох надісланих і надрукованих у журналі і якими впродовж багатьох років щедро ділилася з нами п. Олександра. 28 серпня 2020 р. Олександра Юзенів пішла у засвіти та залишила після себе світлу пам’ять... ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ Спогади про навчання і вчителів Олександра Юзенів , 83-й Відділ СУА, Округа Ню Йорк Our Life | Наше життя 22
Page load link
Go to Top