Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Недавно в газеті з Яворова я прочитала, що у вересні - жовтні в Україні відзначають День працівників освіти, бо то є початок шкільного року. І цей день дуже святковий. Наприклад, у Яворові його святкували аж два дні. Першого дня у залі Районної ради вітали вчителів го- лова ради та багато високопосадовців, які ба- жали вчителям міцного здоров’я, витримки та натхнення. Роздали багато грамот від різних установ, декому навіть від Міністерства науки та освіти. А наступного дня знову, вже у святко- вій залі, були подяки, слова визнання, квіти, а також концертна програма. Пригадую, що коли перебувала у жовтні у Хмельницькому, то бачила у місті великі плака- ти зі світлинами та деякими даними про вчите- лів, які отримали за свою працю грамоти. У нашому 83-му Відділі (округа Ню Йорк) знаю таких учительок: Люба Шатанська, Ірина Чабан, Ліда Aндрусишин, Дарія Дроздовська, Люба Витвицька. Чи є або був ще хтось? Бути вчителем - це надзвичайно відповідаль- не та почесне завдання. Я завжди подивляла та подивляю вчителів, особливо тих, які вчать учнів старших клясів. Це не жарти – втримати увагу учнів. Це мистецтво! Серед нас, здається, вже ніхто до школи не ходить. Але колись ходили, і це були важливі роки, які мали вплив на наше життя. Багато з нас (наприклад, я) ходили до школи в Украї- ні: і під час польської окупації, і совєтської, а наприкінці - німецької. Я також у таборах Ні- меччини вчилася в українській гімназії майже 5 років. А ті, хто приїхав сюди молодшими від мене – ходили до школи ще й в Америці. Без та- ких частих змін вчились хіба що наші членкині з т. зв. 4-ї хвилі імміґрації (у школах України), а також ті, хто приїхав до Америки зовсім малими (в американських школах). Ми мали дуже багато вчителів. Не всі вони залишились у нашій пам’яті, та все-таки - зга- даймо про них, бо їхня праця не була легка. Чомусь завжди були в класі один, або й більше, учнів, які не могли (чи не хотіли) слухати лекції, не сиділи спокійно, смішили інших, кидали па- пірцями... Нині їх діагностують хворими і навіть дають заспо- кійливі ліки. Наші ж учителі намагалися втримувати поря- док іншими методами, і у кож - ного вони були свої. Деяким це вдавалось, іншим - ні. Від редакції. Коли готували цей допис до друку, то з сумом дізналися, що він є останнім з багатьох надісланих і надрукованих у журналі і якими впродовж багатьох років щедро ділилася з нами п. Олександра. 28 серпня 2020 р. Олександра Юзенів пішла у засвіти та залишила після себе світлу пам’ять... ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ Спогади про навчання і вчителів Олександра Юзенів , 83-й Відділ СУА, Округа Ню Йорк Our Life | Наше життя 22
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
