Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2019 Редакція журналу отримала «Щоденник» еміґрантки Мирослави Сірої (з дому Козак), який нам прислала її донька Надія Нинка , членкиня 75 - го Відділу СУА (Ню Джерзі) та заступниця голови СУА для справ зв’язків. Уривкам з цього «Щоденника» передують думки Святосл ава Левицького у дописі «75 років масової еміґрації з України на Захід». 75 років масов ої еміґрації з України на Захід Назвати початок літа 1944 - го р. тривожним у серцях галичан є явно недостатнім, щоб розказати про той час, коли думки відбивалися болем у скронях: як вижити, куди податися, щоб врятувати своє життя, діточок? На сході нароста в гуркіт безпере рвних боїв. Московсько - совіцька орда, встеляючи трупами своїх солдат землю, яких гнали в пекло бою пострілами в спину «заґрадітельниє атряди», перла зно ву «асвабаждать» Західну Україну. Тривога мала всі підстави, бо в пам’яті ще добре збере глися оті неповних два роки репресій, що виросли у ґеноцид українського народу під час п ершої совіцької окупації в 1939 — 41 рр. Розмах репресій каральними органами ССС Р в Галичині під час першої окупації свідчив про те, що завданням совіцької влади було з нищити всю політичну та культурну інфраструктуру, яку українська інтеліґенція створила п ротягом останніх десятиліть, не дивлячись на далеко не сприятливі умови в часи а встро - угорського та польського господарювання в Галичині. Сліди жахливого ґеноциду більш овиків знаходимо не тільки в тюрмах з тисячами закатованих мученицькою смертю українців після поспішної втечі влітку 1941 - го р., але й по всіх землях Галичини. Тільки в Івано - Франківській області відкрито масові таємні поховання помордованих українців – Де м’янів Лаз, «Буковинка» (Надвірна), села Нагірна, Черемхів, Яблунів, Вовчківці, Ягодівка та ін. На смерть були приречені, найперше, інтеліґенція та свідоме селянство (« куркулі»), як і на масову депортацію в Сибір і Казахстан. За неповних два роки з Галичин и виселено понад 780 тис. осіб на холодну й голодну смерть. Депортація проводилась без суду, без попередження. На збори давали від пів до двох годин, залежало від «наст рою» карателів. Везли в «товарняках», час від часу викидаючи трупи з вагонів; по приїзді могли висадити просто на сніг. Ґеноцид, як справедливо вважали вцілілі галичани, був пе рерваний окупацією України фашистською Німеччиною. Святослав Левицький . _______________________________________________________________________________________________ ________ ЩОДЕННИК ЕМІҐРАНТКИ Частина 1 ( Друкується скорочено мовою ориґіналу ) 22. VII.1944 (субота) . Сьогоднішній день називаю першим днем нашої еміґрації. За кілька тижнів по своєму шлюбі я виїхала до Балич Зарічних (Стрийщина), де Мирон, себто мій м уж, мав посаду лісничого. Весь час нашого тижневого побуту ширились панічні вісті про близкість Червоної А рмії, через це пошлюбний тиждень був дуже поганий. Село було при - гнічене, тихе, чекало чогось грізного, що мало прийти вже за кілька днів. Досить тяж ко було ді стати в цей час фіру до Олексич, бо селяни за жадну ціну не хотіли да - ти фірманки. Старий фірман Мирона врешті зго дився поїхати, але він це робив радше з ми - лосердя над нашим становищем, ніж з вла - сного інтересу. Добрий, старий Стефан! У цей час було дуже небезпечно їхати кіньми з дому. Кожно ї хвилини могли ні мці зрек ві рувати воза й коні, а ліс, яким ми мусіли про їхати, був повний партизан — раз польських, а раз укра - їнських. Але цим разом ліс був повен німець - кого війська, яке відступало. Це були довгі трени військових возів , в які вмішувались і Мирослава Козак з нареченим Мироном.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
