Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2019 WWW. UNWLA.ORG 1 ПІСНЯ, ОБІРВАНА КУЛЕЮ Він народився 20 - го грудня 1974 - го р. у Львові, а 29 - го червня 2016 - го, у 42 роки, помер на Донбасі. Ні, не помер, а свідомо поклав своє життя заради рідної України. І зробив це без п а тетики — як син, що палко і беззаперечно лю - бит ь Б атьківщину. Хоча без патетики й почестей не обій - шлося. Але то було потім, по смерті. Без нього... Зростав у порядній і па - тріотичній родині — унікаль ним і правдолюбом, гордим і безкомпромісним. А ще був ін - теліґентним, добрим і відпо - ві дальним. Дуже багат о читав, серйозно і глибоко сприймав життя. Його талант проявився дуже рано, і вже з дитинства він співав спочатку для рідних, а потім — у хорі «Дударик». А коли ледве виповнилося двад - цять, отримав право виступати у Паризькій національн ій опері. Мав кільк а успішних сольних турів по Європі. Як і багато українців за кордоном, під час Революції Гідності брав участь в акціях української діаспори у Франції, де прожив 19 років. Був волонтером організації « Fraternité Ukrainienne – Українське бр атство». Але з поча тком російської аґр есії усіма фібрами душі відчув, що тільки така підтримка України не покриває його синівської любові до неї. Зі своїм неймовірним і визнаним у світі талантом він мав усі доступні блага світу. Для кар’єри оперної зірки у Василя Сліпака бул и вс і дані: унікальний бас - баритон, аристократизм у манерах і зовнішності. Він виступав на кращих сценах Італії, Польщі, США, Франції. Йому легко давалися і фольклорні композиції, і провідні оперні партії. Вихований на творах українських композиторів « золо тої доби», шліфував свій му - зичний смак, слухаючи концерти Бортнянського та Березовського, виконував колядки та щедрівки в обробках М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка. «Дон Жуан», «Весілля Фігаро», «Аїда», «Князь Ігор», «Кармен» – це далеко не повн ий с писо к оперних творів, де він отримував головні партії. Але найулюбленішою була роль Мефістофеля в опері Гуно «Фауст». Саме з нею і пов’язаний його позивний «Міф» на війні. А туди Василь їздив двічі. Коли першого разу повернувся з фронту пораненим, прод овжи в сп івати (треба було виконувати контракт) і «волонтерити»: давав благодійні концерти в Українському центрі (Париж), допомагав сиротам, які втратили батьків на війні. А влітку 2016 - го знову поїхав на Донбас. Рідним сказав, що тільки, аби відвести добро воль цям зібране. І, як і першого разу, переконував, що не збирається залишатися на передовій. Добровольцем воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1 - ї штурмової роти 7 - го окремого батальйону Добровольчого українс ького кор пусу. Василь не планував за - лишати творчу співочу діяль - ність і повністю від даватися війні. Він тільки безмежно любив Україну. А ще — хотів незалежності, соборності та щастя для україн ців. І не тільки мріяв про це, але й мав за честь знаходитися там, де був потрібен: і на сцені, і на війні. І залишився у нашій пам’яті вояком - романтиком, що тихо й чутливо, у перервах між боями, виконує «Місяць на небі»... Вранці 29 - го червня під час ворожо ї атаки Василь прикривав побратима — був за куле - метом. Ворож а снайперськ а куля обірвала його життя. Обірвала недоспівану пісню українця, що є прикладом величезної самопожертви заради країни й народу. З ним, людиною незвичайного серця, прощалися у Львові у храмі св. ап. Петра і Павла. Поховали з почестями на Л ичаків ському цвинтарі. Василь Сліпак — Герой України, кавалер орденів «За мужність» І ст . та «Золота Зірка». Але це все — земне (хоч і закроплене гіркими сльо - зами материнського серця). А н а небі він не - одмінно став яскравою зорею. Бо у свої 42 пізнав любов і сл аву, пожив у Парижі, рив окопи на Донбасі, став міцною опор ою батькам і був вірним другом. Він не помер. Він переселився на небо... Лариса Тополя , редактор. Василь Сліпак. (Автор — Сергій Позняк)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
