Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
26 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИ ТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2019 історії свого села Гринівці, гортаючи альбом вуставок чоловічих і жі ночих сорочок, зібраних у 60 - ті р р. , або й раніше парохом нашого села Зеновієм Кисілевським (який помер ще в 1974 - му р. , за 2 роки до мого народження) . Тоді мені ще більше відкриються очі на пізнання без - цінної вартост и історії та мистецтва м ого маленького села. Тепер, уже за океаном, я скла - даю у своїй пам’ яті пазли свого життя і ро - зумію, що Бог посилав на моєму шляху цих людей недарма. Вони допомогли і мені зро - зуміти своє призначення на землі, нагадуючи своєю невтомною працею, що «життя – це лише мить, а мистецтво — вічне ». Нещодавно, 7 - го березня 2019 - го р. була перша річниця відходу з цього життя Ірин и Свйон тек — легендарної жінки, про яку я згадувала в одній зі своїх статей . Дослідниця автентичної вишивки, яка половину свого віку присвятила вивченню давніх українських орнаментів на полотні, об ’ їздила і обійшла ногами нашу Івано - Франківщину , впоряд - кува ла 7 прекрасних альбомів, а 2 під готувал а до друку. Про таких людей гріх мо вчати. Пам’ ятаймо. У нашій пам’ яті — шана . Спочивайте з Богом, Ірино Владисла вівно! Ви заслужили собі на Небі на велику ласку, а тут, н а Землі — на Вічну, Невмирущу Пам’ ять... Наталія Байдюк - Слободян , с. Гринівці Тлумацького р - ну, США, штат Індіана. ____________________________________________ ПРО МОВУ, ЯКА ГОДУЄ Мову, як і с овість, на хліб не «намажеш». Але, на відміну від совісті, мова продається. Продається, в гарному та доречному сенсі слова. Тобто, мовою можна заробляти. І навіть треба. Бо податки із грошей, зароблених мовою, осідають у рідному бюджеті, яким би куцим він не був. Закономірність проста: рідною мовою ми годуємо себе. Чужою мовою — ворога. Мова — це гроші. Наприклад, зі зроблених і проданих українсь кою книжок. І тут йдеться про те, що роботу й зарплату отримують не лише письменники, редактори й коректори. Це і робота поліграфічних ком - бінатів, інтернет - книгарень та книгарень звичайних. Ланцюжок довгий насправді. Або ж мова — це потенційні прибутки з дорогого журнального ґлянцю. Поза сумнівом, дешевше забити український ринок не лише російськими книжками, але й російською версією «Harper's Bazaar» (нібито, яка різниця, якою мовою читати про світське життя і моду), але український «Harper's Bazaar» озна чав би роботу й зарплату для українських перекла - дачів, редакторів, дизайнерів. Котрі би за зароблені мовою гроші купували товари... з українською мовою написаними етикетками й перекладеними українською мовою інструкціями, і весь цей колообіг української м ови на ринку означав би розвиток економіки української, а не чиєїсь. І питання ж не в тому, щоб перекладати «Harp er's Bazaar» (я би воліла знову мати український «National Geographic», який був, але тихо почив у Бозі), а в тому, що мова — це капітал. У пря мому й переносному значенні слова. А щоб капітал працював, треба докладати зусиль. Мову, як і гроші, треба вклада ти у бізнес, а не тримати вдома (у банці чи в панчосі) на чорний день. Заощаджувати, а не розвивати — шлях у нікуди. Мова дає роботу тисячам лю дей. І це — не лише вчителі й викладачі. І не лише письменники й пере - кладачі. Мова — хліб на щодень для тих же м аркетологів, рекламістів, блоґерів. Інша річ, що пошукові системи й досі відгукуються на українську вкрай мляво. Але «лупаймо цю скалу» — і нам воздасться! Коли ми обираємо мову — у побуті, в меню нашого смартфона чи в пошуковому рядку Goole — то обираємо насправді не лише мову спілкування. Ми щоразу запускаємо потужний економічний важіль: створюємо (або нищимо) робочі місця, спрямовуємо фінансовий потік у бюджет своєї чи чужої держави, змушуємо переглядати виробників співвідношення запиту й пропозиції на т овари з українськими назвами, описами й маркуванням. Можливо, мова з її непростою історією і пошарпаним сьогоденням — обра з не такий смачний, як кавалок зернистого ніжно - жовтого масла на чорному теплому окрайці хліба. Але саме окраєць, а не «горбушка», да ють хліб тим, чия робота працювати зі словом. І саме через слово формувати мовну картину світу нації. Тому, коли журналісті в годує не мова, тоді з чиїх рук вони хліб їдять? Під умовною кнопкою «Обрати мову» завжди криється набір опцій набагато ширший, ніж просто можливість намастити маслом хліб. І пам’ятати про це корисно повсякчас. Аліна Акуленко , Київ.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
