Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
26 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИ ТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2019 історії свого села Гринівці, гортаючи альбом вуставок чоловічих і жі ночих сорочок, зібраних у 60 - ті р р. , або й раніше парохом нашого села Зеновієм Кисілевським (який помер ще в 1974 - му р. , за 2 роки до мого народження) . Тоді мені ще більше відкриються очі на пізнання без - цінної вартост и історії та мистецтва м ого маленького села. Тепер, уже за океаном, я скла - даю у своїй пам’ яті пазли свого життя і ро - зумію, що Бог посилав на моєму шляху цих людей недарма. Вони допомогли і мені зро - зуміти своє призначення на землі, нагадуючи своєю невтомною працею, що «життя – це лише мить, а мистецтво — вічне ». Нещодавно, 7 - го березня 2019 - го р. була перша річниця відходу з цього життя Ірин и Свйон тек — легендарної жінки, про яку я згадувала в одній зі своїх статей . Дослідниця автентичної вишивки, яка половину свого віку присвятила вивченню давніх українських орнаментів на полотні, об ’ їздила і обійшла ногами нашу Івано - Франківщину , впоряд - кува ла 7 прекрасних альбомів, а 2 під готувал а до друку. Про таких людей гріх мо вчати. Пам’ ятаймо. У нашій пам’ яті — шана . Спочивайте з Богом, Ірино Владисла вівно! Ви заслужили собі на Небі на велику ласку, а тут, н а Землі — на Вічну, Невмирущу Пам’ ять... Наталія Байдюк - Слободян , с. Гринівці Тлумацького р - ну, США, штат Індіана. ____________________________________________ ПРО МОВУ, ЯКА ГОДУЄ Мову, як і с овість, на хліб не «намажеш». Але, на відміну від совісті, мова продається. Продається, в гарному та доречному сенсі слова. Тобто, мовою можна заробляти. І навіть треба. Бо податки із грошей, зароблених мовою, осідають у рідному бюджеті, яким би куцим він не був. Закономірність проста: рідною мовою ми годуємо себе. Чужою мовою — ворога. Мова — це гроші. Наприклад, зі зроблених і проданих українсь кою книжок. І тут йдеться про те, що роботу й зарплату отримують не лише письменники, редактори й коректори. Це і робота поліграфічних ком - бінатів, інтернет - книгарень та книгарень звичайних. Ланцюжок довгий насправді. Або ж мова — це потенційні прибутки з дорогого журнального ґлянцю. Поза сумнівом, дешевше забити український ринок не лише російськими книжками, але й російською версією «Harper's Bazaar» (нібито, яка різниця, якою мовою читати про світське життя і моду), але український «Harper's Bazaar» озна чав би роботу й зарплату для українських перекла - дачів, редакторів, дизайнерів. Котрі би за зароблені мовою гроші купували товари... з українською мовою написаними етикетками й перекладеними українською мовою інструкціями, і весь цей колообіг української м ови на ринку означав би розвиток економіки української, а не чиєїсь. І питання ж не в тому, щоб перекладати «Harp er's Bazaar» (я би воліла знову мати український «National Geographic», який був, але тихо почив у Бозі), а в тому, що мова — це капітал. У пря мому й переносному значенні слова. А щоб капітал працював, треба докладати зусиль. Мову, як і гроші, треба вклада ти у бізнес, а не тримати вдома (у банці чи в панчосі) на чорний день. Заощаджувати, а не розвивати — шлях у нікуди. Мова дає роботу тисячам лю дей. І це — не лише вчителі й викладачі. І не лише письменники й пере - кладачі. Мова — хліб на щодень для тих же м аркетологів, рекламістів, блоґерів. Інша річ, що пошукові системи й досі відгукуються на українську вкрай мляво. Але «лупаймо цю скалу» — і нам воздасться! Коли ми обираємо мову — у побуті, в меню нашого смартфона чи в пошуковому рядку Goole — то обираємо насправді не лише мову спілкування. Ми щоразу запускаємо потужний економічний важіль: створюємо (або нищимо) робочі місця, спрямовуємо фінансовий потік у бюджет своєї чи чужої держави, змушуємо переглядати виробників співвідношення запиту й пропозиції на т овари з українськими назвами, описами й маркуванням. Можливо, мова з її непростою історією і пошарпаним сьогоденням — обра з не такий смачний, як кавалок зернистого ніжно - жовтого масла на чорному теплому окрайці хліба. Але саме окраєць, а не «горбушка», да ють хліб тим, чия робота працювати зі словом. І саме через слово формувати мовну картину світу нації. Тому, коли журналісті в годує не мова, тоді з чиїх рук вони хліб їдять? Під умовною кнопкою «Обрати мову» завжди криється набір опцій набагато ширший, ніж просто можливість намастити маслом хліб. І пам’ятати про це корисно повсякчас. Аліна Акуленко , Київ.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
