Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 23 Флориді‚ але союзянська праця не при - пинялася. Багато нагород свідчить про її невт омну працю. З нагоди 80 - ліття СУА Марія Химин ець отримала відзна ку «За 50 - літню від - дану працю‚ приналежність до СУ Амери ки» за підписом голови Ірини Куровицької та заступниці голови Софії Геврик (2005 р.). На ХХ VIII Конвенції СУА у 2008 - му р. М. Хи - минец ь бул а удостоєна найвищої нагороди СУА – звання «Почесна членкиня С УА», що підсумовує всю її союзянську діяльність. Не залишилася п. Марія й осторонь громадських справ. У 1991 - му р.‚ при церкві в Норт Порті‚ був організований Допомоговий комітет‚ головою я кого став д - р Володимир Король. Марія увійшла до складу Комітету й з того часу опікувалася допомогою для Закарпаття. Подружжя Химинців побувало в Ужгороді‚ підтримуючи ідею спорудження пам’ятника Т. Шевченку‚ організовували ко - шти для незалежної українсько ї преси‚ РУХу. П. Марія стала фундаторкою літературно - громадського журналу «Краянка»‚ забез - печивши вихід першого числа власними коштами. У співдружності з редакторкою журналу Юлією Зейкан видано кілька чисел «Краянки»‚ де друкувалися матеріяли про славні постаті жіночого руху на Закарпатті‚ про відомих жінок з різних діл янок професійного‚ громадського та політичного життя краю. Відвідавши рідний Перечин‚ п. Марія пе - рейнялася думкою про будівництво нової церкви‚ бо стару відібрав російський па - тріархат. Са мі ж перечин ці ставили біля церкви стіл і там відправлялась Служба Божа. Коли стояла отам під дощем‚ у п. Марії й зродилась думка‚ від якої вона вже не могла відмовитись аж до часу‚ коли нову церкву освятили. Керував усіма справами її брат Андрій‚ а заверш ували його дружина і син. Про Андрія буде не зайве бодай коротко ро зказати окремо‚ бо‚ видно‚ для цієї справи — здвигнення церкви — йому було збережене життя. Його доля була незвичайна. Як прийшли большевики‚ то всіх молоденьких хлопців забрали на фронт‚ х оч вони не мали ніякого військового вишколу. Біля австрій - ського ко рдону‚ поблизу Братислави‚ майже всі погинули. Тіла повкидали у велику яму і спалили. Андрій теж був серед них‚ але ще жив. Тієї ночі над ямою молилася якась жінка і почула крик. Вона діста ла його з ями‚ принесла додому та виходила. Але Андрія знайшли і ви везли в Сибір до концтабору. Батьки‚ нічого не знаючи про нього‚ оплакавши його‚ відправили заупокійну Службу Божу та Панахиду‚ а він через шість років повернувся додому. Ось вам і приклад Божого Промислу. У 1999 - му р. п. Марія відвідала Перечин і побачила нову греко - католицьку церкву вже діючою. Земляки щиро дякували їй за допомогу‚ а вона молилася за їхнє щасливе майбутнє. Після всіх трудів п. Марія зайнялася спогадами й у 2011 - му р. видала книжку під назвою «Відлуння буремних років». У ній є слова‚ які х арактеризують цю незвичайну жінку всеосяжно: «Я не чуюся в Америці самотньо‚ я — вдома. Але й за рідним краєм тужить душа. Живу спогадами про Закарпаття‚ про Перечин‚ Ужгород‚ Мукачево. Хочеться ще хоч раз побувати там‚ де ми були молодими‚ щасливими всупе реч усьому‚ радісними від самої думки‚ що все в житті ще попереду. Хочеться пройтися вулицею ім. Юліяна Хи - минця в Мукачев і. Якщо ж не вдасться зустрітися з рідним краєм ще раз‚ то бажаю всім землякам моїм найбільшої радости — жити щасливо на рідній землі в незалежній Україні! Слава Україні‚ Дорогі Земляки! Будьте щасливі!» Ця велика українка‚ п. Марія Химинець (Кедюлич)‚ від ійшла у вічність 4 - го червня 2014 - го р. і спочиває на українському цвинтарі в Гемптонбурзі (Н. Й.) біля своїх рідних — чоловіка Юліяна та синів Юліяна й Богдана. Помоліться за неї‚ союзянки: вона гідно про - жила складне життя‚ варте нашої пам’яти та глибоко ї вдячности. Любов Дмитришин - Часто , 56 - й Відділ ім. Мілени Рудницької СУА, Норт Порт‚ Флорида.
Page load link
Go to Top
