Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 1 З любов’ю до рідної землі та довкілля Міжнародні свята, що йдуть один за одним у травні та червні — День матері, родини, довкілля, батька — навіюють думки про спорідненість і значимість цих понять в нашому житті. Бо якщо є рай на землі, то він твориться нами разом з рідними, близькими, дру- зями та колеґами по праці. Ми пристрасно любимо своїх дітей і рідних, бережемо в серці спо- гади дитинства та на- магаємося вхопитися за найдрібніші їх де- талі. Це те, що тримає нас у світі, є невидимою ниточкою, що сполучає минуле, сучасне та май- бутнє, що можна назвати па- м’яттю роду, генетичним ко- дом. Але ми також живемо в оточенні друзів і колеґ та разом з ними творимо добро й насолоджуємося результатами своєї праці. А за цими прихильностями та радостями неодмінно йдуть любов до Землі, Матінки-природи та відчуття задоволення від взаємодії з нею. І ті, хто серцем приростає до людей, неодмінно мають любити рідний край і природу! Проблеми збереження довкілля на тлі економічних, політичних або культурних криз часто залишається у тіні нашого щоденного життя. Люди, навіть попри сучасну суспільно- політичну втому, швидше протестуватимуть з політичних або соціально-економічних моти- вів, аніж з причини брудної води, яку вони п’ють, загазованого повітря, яким дихають, чи вживання плодів, вирощених на «захімізова- ному» ґрунті. Наша планета нині перебуває в небезпеці й, протидіючи руйнівній діяльності та нерозумному ставленню до себе, справді нас карає: Чорнобилем, парниковим ефектом, озоновими дірами, браком прісної води, нітратами, посухами, голодом, страшними хворобами. І це далеко не повний перелік застережень, що є головними викликами людству. Бо ми не можемо зазіхати на безумовну владу над природою, але повинні змінювати сумну екологічну статистику, пам’ятаючи, що наші зовнішні вчинки щодо довкілля є відповідними нашим внутрішнім якостям. «Справжнє почуття внут- рішньої єдності з іншими людь- ми неможливе, якщо одно- часно у серці відсутні ла- гідність, співчуття й тур- бота про інші живі організми», — заува- жував Папа Франциск. «Ми оточені й охо- плені Природою – не- переможно; нам ані вийти з неї, ані глибше в неї проникнути... вона вічно говорить з нами, але не видає своїх таємниць... вона огортає людей темрявою, але вічно веде до світла... Вінцем її є любов», — наголошував Й. Ґете. Українці завжди і з найвищою пошаною ставилися до природи як до джерела всіляких благ. Наші діди-прадіди передавали у спадок традиції зі збереження «життєвості» землі та настанови, що забороняли її гнівити. Навіть обробіток землі вони обставляли численними засторогами й ритуалами, бодай не пошкодити годувальницю та одержати найліпший урожай. І наш обов’язок зберегти повітря й водойми – чистими, а ґрунти – родючими, і з трепетом дбати про чистоту довкілля та своїх душ. Бо «планеті, як і душі — болить» ( Ю. Весна ): Зупинися, людино, на мить І відчуй, як планеті болить, Як із серця крик вирина: Зупинись, бо Земля в нас — одна! Як у серці тліє любов, Щоб колись розгорітися знов. Зупинися, людино, на мить І відчуй, як планеті болить... Лариса Тополя , редактор
Page load link
Go to Top