Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 9 час насильницької асиміляції різних народів, що мають суттєві відмінності у сприйманні зовнішнього світу, а відтак, по-різному по- чувають, міркують і діють, виникають нездо- ланні суперечності в усіх сферах життя. Адже процес пристосування до нового середовища передбачає зміни і зовнішніх атрибутів життя народу (побут, звички, звичаї, обряди), і внут- рішніх (психічний склад людини та нації вцілому). Саме у такій ситуації опинилась Україна після встановлення російсько-більшовицького режиму, який, разом з провідними світовими процесами, приніс українській нації докорінну насильницьку зміну світоглядних, ментальних орієнтирів, і спричинив технізацію, урбані- зацію та руйнування віками сформованого українського світобачення. Суспільство «впо- рядкованої української родини» з її давніми законами й традиціями руйнувалося фізично, морально та психологічно. Почалося утвер- дження російсько-більшовицького окупацій- ного режиму та ідеології, культивування російської ментальності у викривленій формі соціалізму та комунізму — з притаманним їй домінуванням «результату над засобами», зі ставленням до особистості лише як до «люд- ського матеріалу», зі стиранням будь-яких індивідуальних (насамперед – національних) відмінностей, з повним іґноруванням націо- нальних особливостей як таких, що можуть завадити великоімперській політиці, з під- міною моралі доцільністю. Це був час, коли очікуване відродження української націо- нальної самосвідомості наразилося на активну протидію з боку російсько-більшовицької дер- жавної політики, що нехтувала справедливістю та засадами християнської моралі. Українські духовність, емоційний тип світорозуміння, відкритість, толерантність до різних культур і релігій, повага до особистості зіштовхнулися з російськими радикалізмом, аґресивністю та войовничістю. У нерівному двобої зійшлися дві відмінні, а багато в чому докорінно протилежні, системи моральних ви- мог, норм, цінностей, принципів виховання, людської взаємодії, впливів на довкілля, світо- відчуття, побуту, дозвілля тощо. Поступово ук- раїнська система християнської моралі, духов- ної свободи і демократичності пригнічувалася та руйнувалася під тиском нетерпимої та аґ- ресивної ментальності північних завойовників. Це було ще одне нищення української колек- тивної душі, час її падіння. Уся історія України була позначена такими руйнівними втручаннями – татаро- монгольським, польським, російським... І кож- не з них дедалі більше відвертало Україну від європейського шляху розвитку. Ці безперервні нищівні впливи та ганебне рабство під біль- шовицько-радянською владою унеможливлю- вали європейський шлях розвитку нашої кра- їни. Від більшовизму українська нація зазнала страшної руйнації: були понівечені її спокон- вічні цінності (свобода, честь, гідність, сумлін- ня), засобами для виживання ставали психо- логічне й політичне пристосовництво (меншо- вартість, рабська покірність «старшому бра- тові»), у настроях переважали непевність і страх. Бо насильницьке схрещування двох на- родів з насаджування чужої ментальності здат- не змінити як фізичний, так і душевний склад народу, знищити його душу — ту сукупність спільних ідей і почуттів, що визначають силу народів і без яких не можуть існувати ні нація, ні країна. Відтак в колективній народній душі запановують невизначеність, розгубленість, страх і роз’єднаність. Психологічно тодішня українська лю- дина опинилася в часі апокаліпсису – у вирі руйнації національного світу й основ буття, розриву з національними традиціями, з духом предків і рідною землею. Ця ситуація травмувала людей, а найперше психіку митців і тих, хто мав тонку, вразливу душу, хто особливо болісно сприймає біди світу, а надто таку смертоносну стихію, як більшовицький терор. Про той період В. Стус писав: «Доба радості закінчилася. Настала звична для нашої національної психології трагічна доба», що робить драматичним фінал будь-яких духов- них пошуків. Бо, як слушно констатував М. Шлемкевич, «тиск церковної ідеології на мистецьку творчість середніх віків навіть порівнювати трудно із тиском совєтської системи в її намаганні оформити й утвердити потрібну для себе порядну людину». Для багатьох українців і цілої когорти українських митців така ситуація стала фатальною: трагедія душевного розщеплення Т. Осьмачки й В. Сосюри, роздвоєння й самогубство М. Хвильового, дискурс божевілля у творах В. Підмогильного, П. Тичини, М. Куліша... Це неминучий наслідок ненормальних зовнішніх умов і спричиненого ними внутрішнього розриву української людини з власною духовною сутністю. Ольга Мірошник, кандидат філології, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
