Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 9 час насильницької асиміляції різних народів, що мають суттєві відмінності у сприйманні зовнішнього світу, а відтак, по-різному по- чувають, міркують і діють, виникають нездо- ланні суперечності в усіх сферах життя. Адже процес пристосування до нового середовища передбачає зміни і зовнішніх атрибутів життя народу (побут, звички, звичаї, обряди), і внут- рішніх (психічний склад людини та нації вцілому). Саме у такій ситуації опинилась Україна після встановлення російсько-більшовицького режиму, який, разом з провідними світовими процесами, приніс українській нації докорінну насильницьку зміну світоглядних, ментальних орієнтирів, і спричинив технізацію, урбані- зацію та руйнування віками сформованого українського світобачення. Суспільство «впо- рядкованої української родини» з її давніми законами й традиціями руйнувалося фізично, морально та психологічно. Почалося утвер- дження російсько-більшовицького окупацій- ного режиму та ідеології, культивування російської ментальності у викривленій формі соціалізму та комунізму — з притаманним їй домінуванням «результату над засобами», зі ставленням до особистості лише як до «люд- ського матеріалу», зі стиранням будь-яких індивідуальних (насамперед – національних) відмінностей, з повним іґноруванням націо- нальних особливостей як таких, що можуть завадити великоімперській політиці, з під- міною моралі доцільністю. Це був час, коли очікуване відродження української націо- нальної самосвідомості наразилося на активну протидію з боку російсько-більшовицької дер- жавної політики, що нехтувала справедливістю та засадами християнської моралі. Українські духовність, емоційний тип світорозуміння, відкритість, толерантність до різних культур і релігій, повага до особистості зіштовхнулися з російськими радикалізмом, аґресивністю та войовничістю. У нерівному двобої зійшлися дві відмінні, а багато в чому докорінно протилежні, системи моральних ви- мог, норм, цінностей, принципів виховання, людської взаємодії, впливів на довкілля, світо- відчуття, побуту, дозвілля тощо. Поступово ук- раїнська система християнської моралі, духов- ної свободи і демократичності пригнічувалася та руйнувалася під тиском нетерпимої та аґ- ресивної ментальності північних завойовників. Це було ще одне нищення української колек- тивної душі, час її падіння. Уся історія України була позначена такими руйнівними втручаннями – татаро- монгольським, польським, російським... І кож- не з них дедалі більше відвертало Україну від європейського шляху розвитку. Ці безперервні нищівні впливи та ганебне рабство під біль- шовицько-радянською владою унеможливлю- вали європейський шлях розвитку нашої кра- їни. Від більшовизму українська нація зазнала страшної руйнації: були понівечені її спокон- вічні цінності (свобода, честь, гідність, сумлін- ня), засобами для виживання ставали психо- логічне й політичне пристосовництво (меншо- вартість, рабська покірність «старшому бра- тові»), у настроях переважали непевність і страх. Бо насильницьке схрещування двох на- родів з насаджування чужої ментальності здат- не змінити як фізичний, так і душевний склад народу, знищити його душу — ту сукупність спільних ідей і почуттів, що визначають силу народів і без яких не можуть існувати ні нація, ні країна. Відтак в колективній народній душі запановують невизначеність, розгубленість, страх і роз’єднаність. Психологічно тодішня українська лю- дина опинилася в часі апокаліпсису – у вирі руйнації національного світу й основ буття, розриву з національними традиціями, з духом предків і рідною землею. Ця ситуація травмувала людей, а найперше психіку митців і тих, хто мав тонку, вразливу душу, хто особливо болісно сприймає біди світу, а надто таку смертоносну стихію, як більшовицький терор. Про той період В. Стус писав: «Доба радості закінчилася. Настала звична для нашої національної психології трагічна доба», що робить драматичним фінал будь-яких духов- них пошуків. Бо, як слушно констатував М. Шлемкевич, «тиск церковної ідеології на мистецьку творчість середніх віків навіть порівнювати трудно із тиском совєтської системи в її намаганні оформити й утвердити потрібну для себе порядну людину». Для багатьох українців і цілої когорти українських митців така ситуація стала фатальною: трагедія душевного розщеплення Т. Осьмачки й В. Сосюри, роздвоєння й самогубство М. Хвильового, дискурс божевілля у творах В. Підмогильного, П. Тичини, М. Куліша... Це неминучий наслідок ненормальних зовнішніх умов і спричиненого ними внутрішнього розриву української людини з власною духовною сутністю. Ольга Мірошник, кандидат філології, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
