Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2017 Московщині вважалися юродиві й старці, а люди хазяйновиті та ретельні у роботі викли- кали осуд. Тим часом в Україні інша ситуація – перемогу над самозреченістю отримала любов до життя. Згадаймо хоча б опис Запорізької Січі в повісті М. Гоголя «Тарас Бульба»: розрізнені та сп’янілі козаки, що їх побачили Тарас і його сини, враз гуртуються і стають єдиним цілим, національно-свідомою і чітко організованою структурою, готовою до злагоджених дій перед зовнішнім ворогом. Справді, українська нація, маючи гіркий історичний досвід, одвіку вияв- ляє потужну життєлюбність і життєздатність, орієнтовані не тільки на майбутнє (а тим паче — примарне), але й на сьогодення. У нерівному двобої зіштовхнулися також український індивідуалізм і російський колективізм, і, з огляду на переважно селян- ську структуру українських поселень, головною ареною цих змагань стало українське село. Там почалося насильне формування російської «се- лянської структури», що докорінно відмінна від української. Так само здавна важливою українською ментальною рисою є позитивне мислення та притаманна українській душі довіра до «доброї Неньки-природи». Відтак довкілля не потребує перетворення, його лише слід покращувати через продуктивну працю. І продуктивно-твір- на активність українців, що полягає в по- кращенні світу через його поступові зміни, та- кож є діаметрально відмінною від російської руйнівної активності, коли світ вважається не- досконалий і його слід знищити « да аснаванья, а затєм... » І, нарешті, властива українцям роз- винена культура хліборобства, що зумовлена своєрідністю природних умов України, і з нею пов’язане особливо трепетне й патріотичне ставлення до землі (як матері-годувальниці) й рідного дому. «Якраз цього ідеалу осілої раси, що його мали українці, не знала наступниця Чінгіз-Хана – Москва, – зазначає Д. Донцов, теоретик українського націоналізму. – Психіка північних месіянців була психікою кочівника... з нічим, а тим менше з землею – не зв’язана і патріотизму цієї землі не розуміюча. «Голуба Савоя», «садок вишневий»? – що це все було для кіннотника « с раскосимі і жаднимі гла- замі »?! Пожаданий предмет здобичі... Його смак був інший. Чінгіз-Хан повчав своїх ота- манів: «Насолода та щастя людини в тім, щоб згнобити... ворога, вирвати його з корінням, гонити переможеного поперед себе, відняти в нього те, чим він володіє, бачити в сльозах очі тих, хто дорогий йому». « Вирвати з корінням », « відняти те, чим володів » – таким був ідеал щастя кочів- ників. Чи це не є практика Москви до нині? За маштабами жорстокості, насильства та руй- нації Д. Донцов порівняв більшовицьку екс- пансію в Україну з татаро-монгольською нава- лою, простежуючи спадкоємний зв’язок між татарським і російським завойовником і визна- чаючи головне та єдине почуття загарбника – «злоба північного дикуна до сліпучого сонця та плодючої землі Богом благословенної Укра- їни». Незмінний вимір української менталь- ності пролягає по вісі Воля – Правда – Доля – Влада . Найстійкішим внутрішнім стрижнем української душі, а отже, й національного характеру, є поєднання індивідуалізму з ідеєю рівності й неприпустимості насильства від влади. Потяг до Волі не може розчинитися у тоталітаризмі та «спілці». Категорія Правди об’єднує істину та справедливість, яка за уяв- леннями українців не має нічого спільного з російською ідеєю «рівного розподілу». Спра- ведливість по-українськи – це однакові со- ціяльно-правові умови «старту» для кожної особистості в напрямку її зростання, самороз- витку та самоствердження. Але цілком при- роднім є подальше розрізнення на цьому шля- ху (« рівна нерівність »), оскільки кожна особистість має свій рівень вродженого і набутого потенціалу та свій ступінь самовияву. Тож принцип однакових можливостей і колективного розвитку непритаманний українській вдачі, його насильне введення позбавляє українську людину найменшої можливості виконувати власне завдання в усіх сферах життя – позбавляє Долі . Вона в народному уявленні – це не щось містичне, призначене «зверху». Це вільний вибір і планування власного життя. І якщо кожен іде своїм шляхом, то й доля кожного має бути різною і залежати від індивідуальних особ- ливостей, а не від «спілки». Влада в україн- ському громадянському суспільстві покликана стояти на сторожі людської Волі, Правди й Долі, реґулювати людські стосунки і не до- пускати приниження чиєїсь свободи. Викрив- лення, недоступність, відсутність хоча б однієї умови у вісі «Воля – Правда – Доля – Влада» руйнує всю систему життєвої орієнтації ук- раїнської людини. Глибинна сутність зміни ментальності народу яскраво проглядається у переломні мо- менти його життя (встановлення револю- ційних і тоталітарних режимів, «схрещування» народів зі значними відмінностями тощо). Під
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
