Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2017 Московщині вважалися юродиві й старці, а люди хазяйновиті та ретельні у роботі викли- кали осуд. Тим часом в Україні інша ситуація – перемогу над самозреченістю отримала любов до життя. Згадаймо хоча б опис Запорізької Січі в повісті М. Гоголя «Тарас Бульба»: розрізнені та сп’янілі козаки, що їх побачили Тарас і його сини, враз гуртуються і стають єдиним цілим, національно-свідомою і чітко організованою структурою, готовою до злагоджених дій перед зовнішнім ворогом. Справді, українська нація, маючи гіркий історичний досвід, одвіку вияв- ляє потужну життєлюбність і життєздатність, орієнтовані не тільки на майбутнє (а тим паче — примарне), але й на сьогодення. У нерівному двобої зіштовхнулися також український індивідуалізм і російський колективізм, і, з огляду на переважно селян- ську структуру українських поселень, головною ареною цих змагань стало українське село. Там почалося насильне формування російської «се- лянської структури», що докорінно відмінна від української. Так само здавна важливою українською ментальною рисою є позитивне мислення та притаманна українській душі довіра до «доброї Неньки-природи». Відтак довкілля не потребує перетворення, його лише слід покращувати через продуктивну працю. І продуктивно-твір- на активність українців, що полягає в по- кращенні світу через його поступові зміни, та- кож є діаметрально відмінною від російської руйнівної активності, коли світ вважається не- досконалий і його слід знищити « да аснаванья, а затєм... » І, нарешті, властива українцям роз- винена культура хліборобства, що зумовлена своєрідністю природних умов України, і з нею пов’язане особливо трепетне й патріотичне ставлення до землі (як матері-годувальниці) й рідного дому. «Якраз цього ідеалу осілої раси, що його мали українці, не знала наступниця Чінгіз-Хана – Москва, – зазначає Д. Донцов, теоретик українського націоналізму. – Психіка північних месіянців була психікою кочівника... з нічим, а тим менше з землею – не зв’язана і патріотизму цієї землі не розуміюча. «Голуба Савоя», «садок вишневий»? – що це все було для кіннотника « с раскосимі і жаднимі гла- замі »?! Пожаданий предмет здобичі... Його смак був інший. Чінгіз-Хан повчав своїх ота- манів: «Насолода та щастя людини в тім, щоб згнобити... ворога, вирвати його з корінням, гонити переможеного поперед себе, відняти в нього те, чим він володіє, бачити в сльозах очі тих, хто дорогий йому». « Вирвати з корінням », « відняти те, чим володів » – таким був ідеал щастя кочів- ників. Чи це не є практика Москви до нині? За маштабами жорстокості, насильства та руй- нації Д. Донцов порівняв більшовицьку екс- пансію в Україну з татаро-монгольською нава- лою, простежуючи спадкоємний зв’язок між татарським і російським завойовником і визна- чаючи головне та єдине почуття загарбника – «злоба північного дикуна до сліпучого сонця та плодючої землі Богом благословенної Укра- їни». Незмінний вимір української менталь- ності пролягає по вісі Воля – Правда – Доля – Влада . Найстійкішим внутрішнім стрижнем української душі, а отже, й національного характеру, є поєднання індивідуалізму з ідеєю рівності й неприпустимості насильства від влади. Потяг до Волі не може розчинитися у тоталітаризмі та «спілці». Категорія Правди об’єднує істину та справедливість, яка за уяв- леннями українців не має нічого спільного з російською ідеєю «рівного розподілу». Спра- ведливість по-українськи – це однакові со- ціяльно-правові умови «старту» для кожної особистості в напрямку її зростання, самороз- витку та самоствердження. Але цілком при- роднім є подальше розрізнення на цьому шля- ху (« рівна нерівність »), оскільки кожна особистість має свій рівень вродженого і набутого потенціалу та свій ступінь самовияву. Тож принцип однакових можливостей і колективного розвитку непритаманний українській вдачі, його насильне введення позбавляє українську людину найменшої можливості виконувати власне завдання в усіх сферах життя – позбавляє Долі . Вона в народному уявленні – це не щось містичне, призначене «зверху». Це вільний вибір і планування власного життя. І якщо кожен іде своїм шляхом, то й доля кожного має бути різною і залежати від індивідуальних особ- ливостей, а не від «спілки». Влада в україн- ському громадянському суспільстві покликана стояти на сторожі людської Волі, Правди й Долі, реґулювати людські стосунки і не до- пускати приниження чиєїсь свободи. Викрив- лення, недоступність, відсутність хоча б однієї умови у вісі «Воля – Правда – Доля – Влада» руйнує всю систему життєвої орієнтації ук- раїнської людини. Глибинна сутність зміни ментальності народу яскраво проглядається у переломні мо- менти його життя (встановлення револю- ційних і тоталітарних режимів, «схрещування» народів зі значними відмінностями тощо). Під
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
