Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2011 5 НАВІКИ В ПАМ’ ЯТІ НАРОДНІЙ “ Я так люблю мою Україну убогу ” . – Т. Шевченко Тарас Шевченко і Україна – невід’ ємні поняття. Безсмертний Кобзар – геніяльний поет нації є дорогим символом кожного українця. Це ім’я вимовляємо з особливим теплом і гор - дістю. Березень – місяць Шев ченка – пора його наро - дження і водночас відходу за межу вічности. І хоч цього річний березень є вже 150 - им після смерті вели - кого сина України, – він про - дов жує жити у серцях міль - йонів. Свідченням глибо кого народного визнання є те, що Тарас ові Шевченкові пос тав лено найбільше пам’ ятників у світі, а дата його народження ста ла тради - ційним святом нації. Завдяки твор чості Шевченка світ вперше масштабно пізнав Укра - їну, її історію, традиції, страждання і душевну красу простого люду. Саме Шевче нко у своїх творах вживав і закріпив назву – УКРАЇНА. У глибокій шані до вірного сина, борця за щасливу долю народу вдячні українці від покоління до покоління передають нащадкам любов і пам’ ять про нього. З роками ця шана не в’яне, а набуває нового змісту. У часи лихоліть, релігійного безпа м’ ят - ства твори Тараса Шевченка вкорочували, вирі - зали, забороняли, вилучали, але не побороли і не затерли його величі. Навпаки, для багатьох нових поколінь поет ототожнювався із боже - ственно духовним символом порятунку , незлам - ності і надії. Книжку “Кобзар” як найбільшу реліквію везли українці на чужину, потай перечитували в тюрмах та на засланні, передаровували рідним. Ця невеличка книга стала своєрідною націо - нальною біблією. Шевченківські уродини не раз ставали національними святами єднання і про - тестів проти режиму та утисків. Його могила на Чернечій горі поблизу древнього Києва стала місцем національного паломництва, серцем пуль суючого організму нездоланної України. Ім ’ям Кобзаря названі театри, університети , творчі колективи, ву лиці. Н айвища щорічна державна нагорода України – Національна пре - мія імені Тараса Шевченка. Змінюються часи, сус пільні формації і нові читачі по - новому сприй ма - ють Шевченка. Незапереч - ним є факт, що у час роз вит - ку прогресивних технологій, комп’ ютеризації багато лю - дей дещо декларативно сприй - мають феномен Великого по - ета. Молодь рідше зачитується його творами, менше людей вчить напам’ять його поеми і вірші. Але завжди, коли настають важчі часи, – ми знову спрагло припадаємо до п ристрас - них рядків поета, цитуємо, вчимося і черпаємо з них силу. У кожній патріотичній родині не згасає пам’ ять про Шевченка. Адже така багатогранна спадщина дає надзвичайні можливості для вихо - вання. Від матерів, бабусь, учителів у повній мірі залежить, як сприйме дитина велич нашого національного пророка і для своєї душі почерпне з його бездонної цілющої скарбниці. У ліриці Шевченка так багато любові до людей, до природи, до всього живого. Тарас Шевченко ще й талановитий художник. Його поезії насичені я скравими пейзажами. “ Тече вода з - під явора, яром на долину... ” , або “ Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє... ” . За такими словами можна малювати картину, аналізувати образи і дітям легше запам’ ятати уявлене. У своїй роботі з учнями з м етою вдос - коналення мови, вимови часто використовую Шевченкові вислови, словосполучення. Тут б агатющі можливості, адже мова “ Кобзаря ” то грізна і пр истрасна, то ніжна і лагідна: “ Наче ляля в льолі білій... ” , “ Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се... ” .
Page load link
Go to Top