Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2011 5 НАВІКИ В ПАМ’ ЯТІ НАРОДНІЙ “ Я так люблю мою Україну убогу ” . – Т. Шевченко Тарас Шевченко і Україна – невід’ ємні поняття. Безсмертний Кобзар – геніяльний поет нації є дорогим символом кожного українця. Це ім’я вимовляємо з особливим теплом і гор - дістю. Березень – місяць Шев ченка – пора його наро - дження і водночас відходу за межу вічности. І хоч цього річний березень є вже 150 - им після смерті вели - кого сина України, – він про - дов жує жити у серцях міль - йонів. Свідченням глибо кого народного визнання є те, що Тарас ові Шевченкові пос тав лено найбільше пам’ ятників у світі, а дата його народження ста ла тради - ційним святом нації. Завдяки твор чості Шевченка світ вперше масштабно пізнав Укра - їну, її історію, традиції, страждання і душевну красу простого люду. Саме Шевче нко у своїх творах вживав і закріпив назву – УКРАЇНА. У глибокій шані до вірного сина, борця за щасливу долю народу вдячні українці від покоління до покоління передають нащадкам любов і пам’ ять про нього. З роками ця шана не в’яне, а набуває нового змісту. У часи лихоліть, релігійного безпа м’ ят - ства твори Тараса Шевченка вкорочували, вирі - зали, забороняли, вилучали, але не побороли і не затерли його величі. Навпаки, для багатьох нових поколінь поет ототожнювався із боже - ственно духовним символом порятунку , незлам - ності і надії. Книжку “Кобзар” як найбільшу реліквію везли українці на чужину, потай перечитували в тюрмах та на засланні, передаровували рідним. Ця невеличка книга стала своєрідною націо - нальною біблією. Шевченківські уродини не раз ставали національними святами єднання і про - тестів проти режиму та утисків. Його могила на Чернечій горі поблизу древнього Києва стала місцем національного паломництва, серцем пуль суючого організму нездоланної України. Ім ’ям Кобзаря названі театри, університети , творчі колективи, ву лиці. Н айвища щорічна державна нагорода України – Національна пре - мія імені Тараса Шевченка. Змінюються часи, сус пільні формації і нові читачі по - новому сприй ма - ють Шевченка. Незапереч - ним є факт, що у час роз вит - ку прогресивних технологій, комп’ ютеризації багато лю - дей дещо декларативно сприй - мають феномен Великого по - ета. Молодь рідше зачитується його творами, менше людей вчить напам’ять його поеми і вірші. Але завжди, коли настають важчі часи, – ми знову спрагло припадаємо до п ристрас - них рядків поета, цитуємо, вчимося і черпаємо з них силу. У кожній патріотичній родині не згасає пам’ ять про Шевченка. Адже така багатогранна спадщина дає надзвичайні можливості для вихо - вання. Від матерів, бабусь, учителів у повній мірі залежить, як сприйме дитина велич нашого національного пророка і для своєї душі почерпне з його бездонної цілющої скарбниці. У ліриці Шевченка так багато любові до людей, до природи, до всього живого. Тарас Шевченко ще й талановитий художник. Його поезії насичені я скравими пейзажами. “ Тече вода з - під явора, яром на долину... ” , або “ Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє... ” . За такими словами можна малювати картину, аналізувати образи і дітям легше запам’ ятати уявлене. У своїй роботі з учнями з м етою вдос - коналення мови, вимови часто використовую Шевченкові вислови, словосполучення. Тут б агатющі можливості, адже мова “ Кобзаря ” то грізна і пр истрасна, то ніжна і лагідна: “ Наче ляля в льолі білій... ” , “ Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се... ” .
Page load link
Go to Top