Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2011 15 досить широкі, та зшивав їх зручно у зошити. Ці книжечки заповн юва в своїми першими творами, а були це, як згадує, вірші й тільки трохи прози. Згодом, з літами, записував надумані й пережиті історії у старій батьківській селянській хаті. Так оформилась його перша збірка новель і оповідань “ С вято іванські Вогні” , яка появилася друком у Львові в 1934 - му році. Поява першої збірки була , мабуть , великим пережиттям молодого письменника, бо по багатьох літах уже тут , в Америці , згадує її зі звору шенням, як також зі зворушенням згадує святоіванські ночі , пережиті в рідному селі. В оповіданні “ На Івана , на Купала” пише: “ Містеріє святоіванської ночі , я глибоко вдячний тобі, що ти мене над и хнула написати першу мою книжечку ʻ Святоіванські Вогні. ’ Хим ерні вогники, грайливі світлячки, як довго ви горітимете в моїй душі золотими споминами минулого, так довго моя Батьківщина буде близько мене й зо мною, і я відчуватиму її благословення, як останній дотик материної долоні на моїй голові.” У Львові Ікер пра цював журналістом у видавництві Івана Тиктора. Там появились його збірки новель, нарисів і оповідань. Згадувані уже “ Святоіванські вогні ” , згодом “ Мій світ ” , “ Село говорить ” , а опісля уже на емі ґ рації “ Циган - ськими дорогами” , “ Перелетні птахи” , “ Герой передмістя” та “ Будні й неділя” . Писав також драматичні твори, з яких п ’ єси “ Ли стопадовий день” і “ Король стрільців” з успіхом ставила студія Лідії Крушельницької в Ню Йорку й театр “ Заграва” в Торонт о . В Америці Ікер був відомий як улюб - лений фейле тоніст “ Свободи” та постійний спів - робітник “ Лиса Микити” . Свій погідний філо - соф ський підхід до світу й людей, до всіх наших громадських актуальних явищ вкладав в уста придуманої ним пари своїх сусідів з бібрецького повіту – Татухів, старих емі ґ рантів. На всі проблеми , які приносить життя , Ікер дивився вибачливо, оком доброї шляхетної людини. Любив людей, а люди любили його, тому мав багато приятелів - друзів. Мав їх чимало й між жінками, з якими легко нав ’ язував контакт . О днак життя пройшов самітн ь о, не зн айшовши пари – подруги життя. Причина – це таємниця його серця, про яку ніколи уже нам не дізнатись. В ряди – годи дописував до “ Нашог о життя”. Був також довголітн і м співробітником “ Веселки” . Останнім його твором , який при - готовив до друку , була саме книж ка “ Для дітей і про дітей ” та , на жаль , несподівана смерть не дала авторові змоги побачити її надрукованою. Хоча рано покинув низькі пороги своєї сільської хати й пішов у широкий світ , з якого додому ніколи не вернувся, то в серці, як син села, зберіг ніжну любов до нього, яка в ’ ється золотою ниткою в багатьох його творах. Літа своєї молодости Ікер перевів у Л ьвові, тому психіка людей міста була йому добре відома. Коли втомлять сірі буд ні життя , так добре розгорнути книжку Ікера “ Герой перед - містя” і разом з ним поблукати по вулицях давн ь ого Львова й з усміхом на устах та теплом у душі пережити пригоди його героїв нашого міста, їхні радості та смутки. Він вкладав у їхні уста свій погідни й гумор, доброту й співчут - ливість свого серця, любов до людей. Такий був Ікер... Своє слово хочу закін чити його ж таки словами з оповідання ,, Будні й неділя” , в якому так влучно схопив суєту людського життя: “І так пропливало життя, так миналися і забувал ися дні й будні чергувалися з неділею. Неділя була завжди одна, а буднів – так багато й всі подібні один до одного, як вагони товарового поїзду... Вони котились і котились наперед , навантажені людським горем і радощами, обман - ним щастям і тихим смутком, у світи... у світи... у світи далекі незнані, сіро й одноманітно відстукували свій час по вузеньких рейках життя і все ближче та ближче приближались до отої останньої стації на світі звідки повороту нема” . З дав н іх да вен кажуть про поета чи письменника , який закінчив мандрівку життя: – ЗАМОВК ПОЕТ. – Замовк, бо не писатиме більше нових своїх творів, однак у творах , які залишив – він, Ікер, житиме , зогріваючи нас теплом своєї ніжної душі. В пам’ять письменника, фейлетоніста й гумо - риста Івана Керницького – ІК ЕРА, який від - читала на сходинах 74 - го В ідділу в Чікаґо Ярослава Панчук . __________________________________________________ _____________________________
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
