Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2011 15 досить широкі, та зшивав їх зручно у зошити. Ці книжечки заповн юва в своїми першими творами, а були це, як згадує, вірші й тільки трохи прози. Згодом, з літами, записував надумані й пережиті історії у старій батьківській селянській хаті. Так оформилась його перша збірка новель і оповідань “ С вято іванські Вогні” , яка появилася друком у Львові в 1934 - му році. Поява першої збірки була , мабуть , великим пережиттям молодого письменника, бо по багатьох літах уже тут , в Америці , згадує її зі звору шенням, як також зі зворушенням згадує святоіванські ночі , пережиті в рідному селі. В оповіданні “ На Івана , на Купала” пише: “ Містеріє святоіванської ночі , я глибоко вдячний тобі, що ти мене над и хнула написати першу мою книжечку ʻ Святоіванські Вогні. ’ Хим ерні вогники, грайливі світлячки, як довго ви горітимете в моїй душі золотими споминами минулого, так довго моя Батьківщина буде близько мене й зо мною, і я відчуватиму її благословення, як останній дотик материної долоні на моїй голові.” У Львові Ікер пра цював журналістом у видавництві Івана Тиктора. Там появились його збірки новель, нарисів і оповідань. Згадувані уже “ Святоіванські вогні ” , згодом “ Мій світ ” , “ Село говорить ” , а опісля уже на емі ґ рації “ Циган - ськими дорогами” , “ Перелетні птахи” , “ Герой передмістя” та “ Будні й неділя” . Писав також драматичні твори, з яких п ’ єси “ Ли стопадовий день” і “ Король стрільців” з успіхом ставила студія Лідії Крушельницької в Ню Йорку й театр “ Заграва” в Торонт о . В Америці Ікер був відомий як улюб - лений фейле тоніст “ Свободи” та постійний спів - робітник “ Лиса Микити” . Свій погідний філо - соф ський підхід до світу й людей, до всіх наших громадських актуальних явищ вкладав в уста придуманої ним пари своїх сусідів з бібрецького повіту – Татухів, старих емі ґ рантів. На всі проблеми , які приносить життя , Ікер дивився вибачливо, оком доброї шляхетної людини. Любив людей, а люди любили його, тому мав багато приятелів - друзів. Мав їх чимало й між жінками, з якими легко нав ’ язував контакт . О днак життя пройшов самітн ь о, не зн айшовши пари – подруги життя. Причина – це таємниця його серця, про яку ніколи уже нам не дізнатись. В ряди – годи дописував до “ Нашог о життя”. Був також довголітн і м співробітником “ Веселки” . Останнім його твором , який при - готовив до друку , була саме книж ка “ Для дітей і про дітей ” та , на жаль , несподівана смерть не дала авторові змоги побачити її надрукованою. Хоча рано покинув низькі пороги своєї сільської хати й пішов у широкий світ , з якого додому ніколи не вернувся, то в серці, як син села, зберіг ніжну любов до нього, яка в ’ ється золотою ниткою в багатьох його творах. Літа своєї молодости Ікер перевів у Л ьвові, тому психіка людей міста була йому добре відома. Коли втомлять сірі буд ні життя , так добре розгорнути книжку Ікера “ Герой перед - містя” і разом з ним поблукати по вулицях давн ь ого Львова й з усміхом на устах та теплом у душі пережити пригоди його героїв нашого міста, їхні радості та смутки. Він вкладав у їхні уста свій погідни й гумор, доброту й співчут - ливість свого серця, любов до людей. Такий був Ікер... Своє слово хочу закін чити його ж таки словами з оповідання ,, Будні й неділя” , в якому так влучно схопив суєту людського життя: “І так пропливало життя, так миналися і забувал ися дні й будні чергувалися з неділею. Неділя була завжди одна, а буднів – так багато й всі подібні один до одного, як вагони товарового поїзду... Вони котились і котились наперед , навантажені людським горем і радощами, обман - ним щастям і тихим смутком, у світи... у світи... у світи далекі незнані, сіро й одноманітно відстукували свій час по вузеньких рейках життя і все ближче та ближче приближались до отої останньої стації на світі звідки повороту нема” . З дав н іх да вен кажуть про поета чи письменника , який закінчив мандрівку життя: – ЗАМОВК ПОЕТ. – Замовк, бо не писатиме більше нових своїх творів, однак у творах , які залишив – він, Ікер, житиме , зогріваючи нас теплом своєї ніжної душі. В пам’ять письменника, фейлетоніста й гумо - риста Івана Керницького – ІК ЕРА, який від - читала на сходинах 74 - го В ідділу в Чікаґо Ярослава Панчук . __________________________________________________ _____________________________
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
