Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
допомогу жертвам війни. В 1947 р. уряд США поширив його повновласті, згідно з якими Комітет мав право відкрити свої представництва в Европі, налагоджувати зв’язки з державними і громадськими допомоговими організаціями інших країн та займатися справами бі женців. В українській пресі біженців називали також збігцями, утікачами, в кінці прийнялася назва ”ски- тальці”, а на окреслення країн їх тимчасового пере бування — "скитальщина”. Почалися також акції протестів проти примусової репатріяції, подавалися петиції у справі признання ази- лю, в чому СУА брав активну участь, а також звертався по допомогу до видатних жінок у США. У травні 1946 р. відбулися наради Міжнародної Ради Жінок в Нью-Йорку. Ганна Романчич була делеґаткою Національної Ради Жінок Канади, О. Лотоцька брала участь як гість. На нарадах схвалено резолюцію, щоб Організація Об’єднаних Націй призначила кожній дер жаві квоту втікачів, яких вона повинна примістити у себе. Резолюція мала бути вислана до жіночих органі зацій тих країн, які були членами ООН. Екзекутива СУА закликала відділи вступати в члени ЗУАДК, приєднувати індивідуальних членів та прово дити збірку одягу і грошей. У ’’Нашому Житті” за січень 1946 р. голова ЗУАДК д-р В. Ґалан подав, що збірку на допомогу скитальцям започаткував 59-ий Відділ СУА в Балтіморі, а перших 100,000 дол. завершив 42-ий Відділ у Філядельфії. В Нью-Йорку організовано Жіночу Секцію ЗУАДК, завданням якої було збирати одяг для скитальців. У Секції працювали переважно членки СУА, першою голо вою була Іванна Бенцаль, голова Окружної Ради СУА. Відділи пересилали зібрану одежу до приміщення Unitarian Service Committee, а членки Секції відправляли посилки до таборів в Европі. До Управи ЗУАДК входили членки СУА Марія Демидчук, Іванна Бенцаль, Катерина Пелешок, Анна Курило, Анастазія Ваґнер, багато інших помагали у праці. Від 1947 р. О. Лотоцька була заступ ником голови. В "Нашому Житті” постійно друкувалися заклики у справі втікачів, приміром, "Треба більше одежі”, "Колядуймо на скитальців”, ”600 українських сиріт жде нашої помочі”, а також різні інформації про вагу посилок, список харчів, які можна посилати, кого можна спроваджувати індивідуально, згідно з теперіш німи законами про еміграцію, тощо. Голова ЗУАДК д-р В. Ґалан відбув першу поїздку до Европи, де перебував сім тижнів і відвідав табори переселенців у Німеччині, Австрії, Англії, Італії, Бельгії і Швейцарії. З інтерв’ю після його повернення довіду ємося про важке життя переселенців, брак харчів і одежі, заборону виходити поза межі таборів, брак інформації зі світу. Єдине позитивне спостереження В. Ґалана — це праця жіночих організацій, про які він пише, що вони дуже активні, вміло ведені і мають велике довір’я та повагу. ЗУАДК пообіцяв вжити заходів, щоб облегшити життя переселенців, передусім вислати своїх представ ників до таборів і вони на місці вникнуть у ці справи і будуть опікуватися скитальцями. Відомий письменник Іван Багряний, родом з Полтав щини, видав брошурку під заголовком ’’Чому я не хочу вертатися на родіну”, в якій описав життя в Україні за більшовицького режиму. Як скиталець, якому загрожу вала репатріяція, він заявив: "Нас сотні тисяч тих, що не хочуть повертати, — ми воліємо вмерти тут на чужині, але не вертатись на цю ’’родіну” — цю страшну тюрму народів, іменовану СССР”. Брошюра вийшла теж фран цузькою та англійською мовами. Про видання брошурки в Бельгії повідомило "Наше Життя” в червні 1946 р. Уряд США проголосив сьому воєнну позичку, і від діли далі купували ’’бонди”, але більшу увагу звертали на акції ЗУАДК та поміч скитальцям. В лютому 1947 р. Екзекутива СУА призначила кож ному відді'лові опіку над немовлятами, дітьми, вагітними жінками і старшими особами. Відділи одержали адреси таборів, яким мали помагати, і зразу почали акцію. Лише два відділи відмовилися з оправданих причин. Пачки висилали безпосередньо до таборів. У грудні 1946 р. Організація Об’єднаних Націй схва лила статут IPO (International Refugee Organization), го ловним завданням якої було переселення втікачів до різних країн. Репатріяційна акція провалилася. ІРО по чала діяти 1 липня 1947 р. ’’Наше Життя” подавало інформації про полагодження формальностей у зв’язку з переселенням. Назву Жіночої Секції змінено на Пере- селенчий Осередок ЗУАДК. Членки Осередку зустрічали переселенців на пристані, помагали при перевірці ба гажу, давали інформації. Протягом 1944-1945 pp. у ’’Вістях з Централі” пригадували про вибір делегаток на конвенцію і ювілейний дар з нагоди 20-ліття СУА, з якого Управа мала б покривати непередбачені видатки. VII Конвенція відбулася 8-10 грудня 1945 р. у Філя дельфії. Вперше у програмі конвенції запляновано "Форум молоді”, яким провадила Меланія Милянович, а участь брали між іншими Софія Демидчук, Ольга Дми трів, Анета Кмець. Запрошені були також американські фахівці. На форумі розглядали дві теми: ’’Зрозуміймо себе” і "Плянуймо нашу програму”. Після дискусії схва лено рекомендації, які були включені до конвенційних резолюцій. Конвенція прийняла новий статут та устійни- ла обов’язкові вплати відділів. Встановлено стипендії по 100 дол. для членок СУА на студії медицини, журна лістики і музики. Першу стипендію одержала Меланія Милянович на продовження студій журналістики. Голо вою обрано Олену Лотоцьку. У "Вістях з Централі” в лютому 1946 р. повідомля лося, що Клавдія Олесницька зрезиґнувала з праці, останнє число, яке вона редаґувала, було за січень 1946 р. Лютневе число редаґувала О. Лотоцька, а від березня цей обов'язок перебрала редакційна колегія у складі О. Лотоцької (головний редактор), К. Олесниць- кої, Савелі Стечишин, Юлії Шустакевич і Олени Штогрин (члени). К. Олесницька не брала участи в праці колеґії. О. Лотоцька, крім редакційної, була ще автором однієї або й більше статтей в одному числі. На звороті першої сторінки, над редакційною статтею, досі помішували стандартні інформації про газету і прізвище редактора. Від лютого 1946 до грудня 1950 року не друкували ні 4 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1994 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
