Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
там тепер діється. Чи люди вже моляться у церкві, яка була замкнена довгі роки, і як святкують Різдво. Петрусь хотів знати, чи від найшов дідусь рідну хату, в якій колись на Свят-вечір стояв дідух, а за накритим вишивкою столом сиділи поважно його дідо з бабунею, тато і мама та маленька сестра Марійка, очіку ючи його, що тоді малим хлопчиною ходив колядувати. Привітанням і поцілункам не було кінця. — Дай дідусеві відпочити по довгій по дорожі! — сказала мама. Петрусь заспокоїв свого песика Круцька, щоб не галасував, а сам терпеливо чекав під дверима, коли пробудиться дідусь. — Ходи до мене, Петрусю, — почувся на решті лагідний голос з дідусевої кімнати. За хвилину Петрусь примостився на ліжку біля дідуся і слухав. — Те, що скажу тобі, — це не весела історія, але правдива, та ти вже великий хлопчина і повинен усе зрозуміти. Ти знаєш, що давно, малим хлопцем я часто перебував у домі свого малого приятеля Юрка в містечку далеко від рідного села. Тоді саме почалася війна, й ро дина мого малого приятеля була примушена раптом виїхати і, втікаючи від ворогів, забрала мене з собою. Я довго плакав за своїми бать ками і дідами, але ніхто не міг мені нічого порадити. Тепер думав, що віднайду хоч декого з моєї рідні, або хоч їх могили, але там вже нікого не було. Більша частина села згоріла, а приятелі моїх батьків були свідками, як прийшли наші вороги більшовики і забрали та вивезли мою рідню в далекий Сибір. Вони чули, як плакала за мною моя маленька сестричка Марій ка, але ніхто не міг нічого допомогти. Вони розказали мені про страшну загибель моєї рідні та про те, що моя сестра повернулася сама з Сибіру, і вони допоможуть мені її відшукати. Мій Свят-вечір на Україні по довгій розлуці був сумний. На столі у приятелів моїх батьків світи- ТЕПЛИЙ КРАЙ Гєн летить літак горою Аж у теплі ті краї — Там де пальми все зелені І квітки цвітуть взимі. Гори снігу залишає За собою на землі, На острови від’їжджають І дорослі, і малі. Іде Костик і Даруся, Мама, тато й тітка Нуся, Щоб погрітись на піску І на сонці й в холодку. Теплий вітер повіває, Стрункі пальми нагинає, Море гостям нашим милим Присилає теплі хвилі. О. ГАЄЦЬКА лися чотири воскові свічечки, а по вечері прий шли малі колядники і нагадали мені моє ди тинство. Вночі у прикритій снігом старій цер ковці відправлялася перший раз по довгому часі Служба Божа, а люди співали ”Бог пред вічний народився”. Петрусь побачив сльозу в очах дідуся, але почав розказувати йому, як то він навчився вже кілька нових щедрівок і в йорданський вечір піде з.хлопцями щедрувати. Всі зібрані гроші передадуть хлопці для дітей — жертв Чорно биля. — Не журися, дідусю, на другий рік я поїду з татом на Україну і ми допоможемо віднайти твою сестричку. НЕ ТЯГНИ! — Не тягни кота за хвіст! — Я не тягну. Я тільки тримаю за хвіст, а він сам тягне... ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1994 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
