Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ t 21 вересня 1993 року з волі Все вишнього відійшла у вічність членка 64-го Відділу СУА в Нью-Йорку бл. п. Ірина Радловська-Щербанюк. Народилася Ірина у священичій ро дині о.Тита Глібовецького, який помер молодим, залишивши 10-літню Ірину сиротою. Мама згодом учителювала в "Рідній Школі” у Львові, де Ірина за кінчила гімназію СС Василіянок. Після матури вступила на медичний факуль тет Українського Тайного Університету, який польська влада в 1925 р. закрила й Ірина не закінчила студій. В 1926 р. вийшла заміж за Ореста Радловського, одного з директорів Центросоюзу. Була активною членкою товарист ва "Порадня матері”, цікавилася життям "Молодої музи" у Львові. Підчас більшовицької окупації за арештували її чоловіка, який в 1941 р. загинув у тюрмі. В тому часі була пра цівницею музею ім. Івана Франка у Львові. Під час німецької окупації, знаючи добре німецьку мову, була керівником персонального відділу Хліборобської Централі. Займаючи відповідальний пост, дуже допомагала молодим укра їнцям — працівникам Централі. У 1944 р разом з мамою покинула рідні землі і подалася до Австрії, де померла її мама. В дальшій мандрівці переїхала до Німеччини, де біля Лянсгуту жила аж до виїзду до США в 1949 р. В 1950 р. в Нью-Йорку вийшла вдруге заміж — за Ярослава Щербанюка, який помер в 1987 р. Ірина була членкою 64-го Відділу, виконувала всі обов’язки доброї членки. Була жертвенною і не жаліла грошей на допомогу потребуючим, зокрема дітям і сиротам. Відзначалася товариською вдачею та любила людей. Хворіючи останніми роками, не могла брати активної участи в житті Відділу, але цікавилася працею СУА, зокрема свого Відділу. На Панахиді Ірину прощала членка Управи 64-го Відділу Уляна Старо сольська, а від Українського Музею — Іванна Рожанковська, адже покійна була його щедрим фундатором. Відійшла у кращий світ на 88-му році життя, залишивши смуток у близь ких приятелів, які не опускали її аж до смерти. Вічна їй пам’ять! Христя Навроцька. Відходять з рядів СУА довголітні членки, залишаючи прогалину у від ділах і смуток серед рідних та прия телів, 27 квітня 1993 р. в Каламазу, Мишиґен, на 93-му році життя померла членка 22-го Відділу в Чікаґо бл. п. Марія Голуб. Марія (з дому Ґелемей) народилася в Острові, пов. Галич, закінчила учи тельський семінар Сестер Василіянок у Станиславові, але будучи українкою, мала труднощі влаштуватися на працю за спеціяльністю на рідних землях. Спочатку вчителювала на польських теренах і лише згодом вдалося їй пра цювати учителькою в Перлівцях, пов. Галич, у Сваричеві, пов. Долина, а опісля у Станиславові, де була ди ректоркою 7-клясової школи. Воєнні події примусили родину Голубів (Марія вийшла заміж за полков ника УНР Андрія Голуба) емігрувати на Захід, і вона опинилася у таборі переселених в Реґенсбурзі, Баварія. Марія продовжувала виховну працю учительки в таборовій школі, працю ючи одночасно головою ОУЖ. По приїзді до Америки в 1949 р. посе лилася в Нью-Джерзі і зразу включи лася в ряди СУА, активно співпрацю ючи з тодішньою головою Оленою Лотоцькою. Життєві обставини вима гали зміни місця перебування, і Марія Голуб переїхала з чоловіком до міста Каламазу в Мишиґені, де залишилася аж до кінця життя. Вступивши в члени 22-го Відділу СУА в Чікаґо, вона, хоч віддалена від осередку, постійно підтримувала тісні зв’язки з Відділом. Цікавилася його працею, точно виконувала свої зобов’я зання, коли лише могла і дозволяло здоров'я — приїздила до Чікаґо на важливі імпрези Відділу, щедро жертву вала на його потреби, постійно підтри мувала листовний зв’язок з членством. Мабуть, не було Різдва, Великодня чи іншої святкової події в діяльності Від ділу без щиросердечного привіту від Марії Голуб. У своєму англомовному оточенні в Каламазу інформувала знайомих про Україну, її історію, куль туру, була завжди обізнана з усіма подіями в Україні, раділа самостійністю своєї Батьківщини: долю українського народу завжди ставила на чільне місце. Покійна Марія Голуб залишила у смутку дочку Ліду Флюнт, внуків Юрія і Марка (син Юрій, пор. Дивізії "Гали чина”, загинув в боях УПА) та дальшу родину в Америці і Україні. Похована на католицькому цвинтарі в Каламазу. Хай ця скромна згадка буде кити цею квітів на далеку могилу доброї, шляхетної і високоідейної людини. Мирослава Шевчик, пресова референтка. t 17 червня 1993 року відійшла у віч ність членка 21-го Відділу СУА у Брук лині, Нью-Йорк, Емілія Саноцька. Народилася Емілія 8 листопада 1914 року в Надвірній, Західня Україна. Закінчила вчительський семінар Сестер Василіянок у Станиславові. Після Дру гої світової війни, одружившись з д-ром Олександром Саноцьким, переї хала до Америки. Була матір’ю двох дочок — Оксани Лев та д-р Уляни Саноцької-Фуртак і бабунею п’ятьох внуків. Після сме|_ти чоловіка Емілія пере брала секретарство 158-го Відділу Українського Народного Союзу. У 21-му Відділі СУА кілька років займала пост пресової референтки, була актив ною у бруклинській громаді. Емілія Саноцька була щирою патрі откою, любила свій народ та нашу Батьківщину Україну. Вічна їй пам’ять! "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1994 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
