Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
23 травня 1991 року відійшла у віч ність наша дорога і довголітня членка бл.п. Юлія Сось. Народилася Юлія Сось у Чорткові на Поділлі. Життя її не було легке: коли була ще малою, втратила батька. Мати вдруге вийшла заміж. Мешкали вони у Ворохті, де Юля ходила до на родної школи, а у Станиславові (нині Івано-Франківськ) — до учительської семінарії. У 1920 році Юля вийшла заміж за Степана Сося. Подружжя мало троє дітей, але одна дитина померла ще малою. Крім домашніх обов’язків Ю. Сось завжди знаходила час на суспільну пра цю, співала у хорі ”Боян", кілька разів була головою Союзу Українок та де легаткою на першому конгресі у Ста ниславові. Під час німецької окупації опікува лася політичними в’язнями та бідними дітьми. При відступі більшовицьких оку пантів Юлія втратила чоловіка і се стру, яких жорстоко замордували в Умані. Залишившись без чоловіка, Юлія Сось зробила все, щоб виховати дітей, дати їм вищу освіту. Приїхавши до Америки, допомагала виховувати вну ків та правнуків. Вона завжди цікавилася всім, що діялося у світі та в українській гро маді, зокрема в її 20-му Відділі СУА. Передплачувала "Наше Життя", уваж но читала його і вірила, що праця Со юзу Українок Америки є цінною і по- трібною. Покійна залишила у глибокому смут ку дочку Лідію з чоловіком Миколою Бульбою, сина Івана з дружиною Уля- ною, п'ятеро внуків з родинами та чо тирьох правнуків, сестру Софію з ро диною в Канаді, ближчу і дальшу ро дину в Америці, Україні і Польщі. В. Швед голова 20-го Відділу СУА Ділимося сумною вісткою з член ством СУА і українською громадою, що 26 вересня 1991 р. відійшла у віч ність членка 93-го Відділу СУА у Гарт- форді, Конн., Анна Крамар. Народила ся Анна, з дому Паляєва, 16 лютого 1922 р. в селі Завадівка біля Терно поля. В дитинстві переїхала з батька ми до Дніпропетровська, де пережила жахливі роки голоду. Там вона здобу ла початкову і середню освіту та по ступила в університет на математич ний факультет. Друга світова війна пе рервала навчання і перекреслила всі її пляни. Вона, як і багато інших наших земляків, подалася на Захід, щоб уник нути комуністичної неволі. З кінцем вій ни опинилася в Німеччині у таборі вті качів. Там вона познайомилася з Пав лом Крамарем з яким одружилася. В 1987 р. подружжія виїхало до Англії, а згодом до Америки. Переживши роки скитальщини, вони нарешті поселилися у Гартфорді. Тут Анна, крім родинних обов’язків і праці в забезпеченевій ком панії, включилася у громадську працю. Від самого початку існування Відділу СУА в Гартфорді стала його активною членкою. Роками виконувала різні фун кції в управі цієї організації. За жерт- венну і віддану працю була відзначена похвальною грамотою. Була також ак тивною в управі української кредитів- ки ’’Самопоміч". У глибокому смутку покійна зали шила чоловіка Павла, синів Андрія і Віктора та трьох внуків. У зворушенні попроїдала покійну Ярослава Кукіль та кими словами: "Нехай буде воля Твоя” — такими словами звертаємося до Всевишнього чи то з подякою чи з просьбою про поміч. Бувають хвили ни, коли нам тяжко погодитися з во лею Божою, головно тоді, коли від ходить від нас лю дина ще повна енергії і запалу до життя. Такою була близька нам особа покійна Анна Кра мар, що з волі Божої відійшла на віч ний спочинок. Відійшла від нас вірна дружина для чоловіка, віддана мама для синів і люб’яча бабуся для внуків. Для нас відійшла у вічність надзвичай но працьовита і обов’язкова членка. Не забудемо про Тебе, Нусю! Ти була мотором нашого Відділу. Давала нам поради, ідеї, про все Ти пам’ятала, не жаліла свого труду. У Відділі ти ви конувала різні функції. Була культосві тньою реф еренткою, довголітньою скарбничкою, а в останні роки секре таркою. Завдяки Твоїй точності наш Відділ дістав кілька грамот за вчасне виконання обов’язків до Головної Упра ви. Навіть під час Твоїх терпінь Ти не залишала праці, головно у приготуван нях до нашого 25-літнього ювілею. Подивляємо Тебе, Нусю, за Твою муж ність, витривалість і спокій під час Твоєї невмолимої недуги. Ти завжди знаходила для себе слова потіхи, ка жучи: "Я така щаслива, що дожила до радісних змін, які тепер відбуваються в Україні.” Відпроваджуємо Тебе, до рога Нусю, на вічний спочинок. Ти завжди була скромною, але подиву гідною особою, що своєю відданою працею залишила тривалі сліди на своїй життєвій дорозі. Прийми від ме не ту малесеньку китичку волошок, які я виплекала з Твого насіння. Хоч літо вже минає, але вони ще цвіли для Те бе. Нехай вони нагадують Тобі ту бла кить неба, під яким Ти виростала і закріплювала в серці любов до рідної Батьківщини. Ці волошки в сполуці жов тих чорнобривців нехай нагадують То бі жовто-блакитні прапори, які тепер мають по всій Україні. Рік Твого від ходу у Вічність буде пам’ятним, бо це рік, в якому ми діждалися проголошен ня незалежности. Прощай, дорога Нусю, нехай місце вічного спочинку у столиці Вашінґтоні буде Тобі привітним.” Юлія Вишневська пресова референтка “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1991 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
