Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Привітанням і поцілункам не було кінця. — Дай дідусеві відпочити по довгій по дорожі! — сказала мама. Петрусь заспокоїв свого песика Круцька, щоб не галасував, а сам терпеливо чекав під дверима, коли пробудиться дідусь. — Ходи до мене, Петрусю! — почувся на решті лагідний голос з дідусевої кімнати. Вмить Петрусь примостився на ліжку біля дідуся і слухав. — Те, що скажу тобі, — не весела історія, а правдива, але ти вже великий хлопець і повинен це все зрозуміти. Ти знаєш, що давно, малим хлопцем, я часто перебував у домі мого при ятеля Юрка в містечку далеко від рідного села. Тоді саме почалася війна й родина мого прияте ля була примушена виїхати і, втікаючи від ворогів, забрала мене з собою. Я довго плакав за своїми батьками і дідами, але ніхто не міг мені порадити. Тепер думав, що віднайду когось з моєї рідні, або хоч їх могили, але там вже нікого не було. Більша частина села згоріла, а приятелі моїх батьків були свідками, як прийшли наші вороги і забрали та вивезли мою рідню в далекий Сибір. Вони чули, як плакала за мною моя маленька сестричка Марійка, але ніхто не міг допомогти. Вони розказали мені про страш ну загибель моєї рідні та про те, що моя сестра повернулася сама з Сибіру і вони поможуть мені її відшукати. Мій Свят-Вечір на Україні по довгій розлуці був сумний. На столі у приятелів моїх батьків світилися чотири воскові свічечки, але по вечері прийшли малі колядники і на гадали мені моє дитинство. Вони весело ко лядували, а господиня частувала їх солодкими булочками. Коли закінчили колядувати ’’Даруй літа щасливії нашій неньці-Україні!”, з гурту дітей вийшов хлопчик і сказав: ”У цьому році була проголошена незалежність нашої України, тому цей різдвяний вечір ми хочемо особливо відзначити”. Тоді з грудей всіх дітей дзвінко полинула пісня: ’’Боже Великий, єдиний, нам Україну храни!” Я був щасливий і гордий, що в моєму родинному селі виростають такі діти. Петрусь слухав дідуся з великою увагою, а коли побачив сльозу в його очах, швиденько почав розказувати дідусеві, як він навчився вже кількох нових щедрівок і в йорданський вечір піде з хлопцями щедрувати. Всі зібрані гроші вони передадуть для дітей — жертв Чорнобиля. — Не журися, дідусю! На другий рік я поїду з татом на Україну і ми допоможемо віднайти твою сестричку. О. Олесь СНІГАРІ Звідкіль гості налетіли Стоголосим табуном, І розсипалися в полі Над розсипаним зерном. Заспівали, задзвеніли, Мов заграли кобзарі... Де взялась весела зграя, Жарогруді снігарі. Ось вони на сніг упали І розквітли, як квітки... На городах мак рожевий Так заквітчує вітки. Нагло враз табун крилатий Небезпечне щось зачув, Вгору знявсь, і дуб гіллятий В кущ троянди обернувсь. Ще хвилина, і, як в казці, Враз осипались квітки, І за вітром над снігами Полетіли снігарі. Б Л И З Н Я Т А — М и з т о б о ю б л и зн я т а , в се у н а с о д н а к о в е , а о ц ін к и в ч и т ел і чом усь ст авлят ь різні. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1991 29
Page load link
Go to Top