Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
’’Татарський пам’ятник у Крехові”. Принципово вва жаю, що при можливості завжди краще процитувати ориґінальний документ, аніж переказувати його зміст: ’’Діялось це року 1672. Гетьман правобережної України Петро Дорошенко вже давніше віддався під владу Туреччини і запросив султана Магомеда, аби він заступив на Україну і дав війну Польщі. В лютому 1672 року дано польському королю лист, щоб він дав пільги Україні і не зневажав козацтва. А на горду відповідь короля з місяця березня цього року сам султан зі своїм військом на спілку з козацькими полками гетьмана Дорошенка та ордою татарською під проводом кримського хана Селім-Гірея разом з молдаванами та волохами вступив в кордони Польщі і 19-го серпня здобув Кам’янець-Подільський. Звідси вирядив султан гетьмана Дорошенка під Львів разом з татарською ордою під проводом Каплан-паші. По дорозі забирали вони укріплені містечка, а татарські загони розходились по боках, палили оселі, нищили збіжжя на полях та забирали мешканців у неволю. Один такий загін прийшов в половині місяця серпня 1672 року в сторону села Крехова і отаборився близько василіянського монастиря, на місці, де тепер стоїть мурований пам’ятник. З навколишніх сіл зібра лося тоді в оборонному монастирі багато народу, який боронився так успішно, що ворог змушений був відступати. Під час облоги один монах гарматним пострілом з башти, яка стоїть на захід від дзвіниці, забив начальника загону. Цей начальник мав бути, як кажуть, братанком татарського хана. Коли хан дізнався про смерть начальника під’їзду, зажадав від монастиря великого відкупу і від імени хана геть ман Петро Дорошенко написав до ігумена монастиря слідуючий лист: ’’Петро Дорошенко, гетьман з військом запорізь ким Отцю ігуменові зі всією законною братією кре- хівською, а також всім збіглим в тім монастиреві. Тим писанієм нашим ознайомлюємо, що дійшла до нас звістка жалібна, що ви оногдашнього дня поїзд наш козацький і татарський, який йшов з походу і котрий за своїм звичаєм забирав товар, кинулись і немало дуже побили і поразили, що аж нас і хана його милість вельми образило. То коли б хотіли милосердя у нас і хана просити за те, що кров про лили, чого не годилось чинити, і за такий ваш не дружній вчинок, аби знали хана і милосердя запо бігаючи, зараз чотири тисячі талярів виклали не гаючи... не тільки дня, ані години. І з жалю наказуємо, що коли того не вчините, тоді ж цим листом всіх військ наших кінних і піших з гарматами, також ту рецьких військ з пашами і хана з ордами потугу під своєю кучкою побачите, котру вогнем і мечем, бо жодному ані духовному, ані світському, ані старому, ані молодому не роздумуючи голову знесуть. Чого відходячи, аби ж зараз суму вам вказану, доброю монетою, тим тепер посланням нашим ханським за безпечили і пощадили себе від порубання, бо певне вам того не простимо. При вас Господу Богу по- ХРЕСТ Хреста нас знаменем хрестили, Ростем під знаменем хреста, З хреста пливуть всі наші сили І віра наша пресвята. Під тим знаком хреста пречудним Боролись наші предки все І поступали шляхом трудним Як Той, що тихо хрест несе. І під знаком хреста лягали Вони за віру в тьму могил, Знаком тим зло перемагали Як Той, що пекло переміг. Упали ворота, та тьмою Покритий наш народ зостав І в тьмі неповною ногою Ступав, а куди — й сам не знав. Та знов хреста чудова сила Проникла помрачений зор І сонні душі пробудила, Вказавши нам святий прапор. ручаємо — Дано в таборі під Львовом дня 25 сен- тембрія 1672 року Петро Дорошенко Гетьман: (рукою власною писав)’’. Слідує печатка. Як закінчилася ця подія, не відомо. Мабуть, та тари дістали відкуп, бо монастир не було знищено. Коли відтак з початком жовтня поляки заключили з гетьманом Дорошенком угоду, відступив він від Львова і мешканці недалекого Крехова зітхнули вільніше. На тім місці, де був убитий татарський начальник (біля 2 км від монастиря), поставлено пізніше цегляний пам’ятник — 5-6 м висотою, високий вимуруваний з цегли і покритий грубою верствою побіленого тинку, який в долішній частині пам’ятника сильно пообпадав, складається з чотирикутної підста ви (1 м високої) і високого стовпа, закінченого окру глістю, на вершку якої стоїть залізний ажурний двораменний хрест. У підставі пам’ятника, звернено го до польової дороги, знаходиться вмурована камінна таблиця зі словами на по; ьській мові: ’’Під час облоги Львова татарами у 16< 2 році вони роз пустили свої загони спільно з Петром Дорошенком по прилеглих околицях. Пограбувавши Магерів і гордо повертаючись, розбили табір напроти кляшто- ру 00. Василіян, в мурах котрого заховались люди різного стану із майном. З шмиговниці звідти, яка там була, вистріленою кулею законником забито на цьому місці 25 вересня 1672 року татарського вождя в наметі, внаслідок чого противник відступив. В честь цієї перемоги збудовано цей пам’ятник”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
