Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
’’Татарський пам’ятник у Крехові”. Принципово вва жаю, що при можливості завжди краще процитувати ориґінальний документ, аніж переказувати його зміст: ’’Діялось це року 1672. Гетьман правобережної України Петро Дорошенко вже давніше віддався під владу Туреччини і запросив султана Магомеда, аби він заступив на Україну і дав війну Польщі. В лютому 1672 року дано польському королю лист, щоб він дав пільги Україні і не зневажав козацтва. А на горду відповідь короля з місяця березня цього року сам султан зі своїм військом на спілку з козацькими полками гетьмана Дорошенка та ордою татарською під проводом кримського хана Селім-Гірея разом з молдаванами та волохами вступив в кордони Польщі і 19-го серпня здобув Кам’янець-Подільський. Звідси вирядив султан гетьмана Дорошенка під Львів разом з татарською ордою під проводом Каплан-паші. По дорозі забирали вони укріплені містечка, а татарські загони розходились по боках, палили оселі, нищили збіжжя на полях та забирали мешканців у неволю. Один такий загін прийшов в половині місяця серпня 1672 року в сторону села Крехова і отаборився близько василіянського монастиря, на місці, де тепер стоїть мурований пам’ятник. З навколишніх сіл зібра лося тоді в оборонному монастирі багато народу, який боронився так успішно, що ворог змушений був відступати. Під час облоги один монах гарматним пострілом з башти, яка стоїть на захід від дзвіниці, забив начальника загону. Цей начальник мав бути, як кажуть, братанком татарського хана. Коли хан дізнався про смерть начальника під’їзду, зажадав від монастиря великого відкупу і від імени хана геть ман Петро Дорошенко написав до ігумена монастиря слідуючий лист: ’’Петро Дорошенко, гетьман з військом запорізь ким Отцю ігуменові зі всією законною братією кре- хівською, а також всім збіглим в тім монастиреві. Тим писанієм нашим ознайомлюємо, що дійшла до нас звістка жалібна, що ви оногдашнього дня поїзд наш козацький і татарський, який йшов з походу і котрий за своїм звичаєм забирав товар, кинулись і немало дуже побили і поразили, що аж нас і хана його милість вельми образило. То коли б хотіли милосердя у нас і хана просити за те, що кров про лили, чого не годилось чинити, і за такий ваш не дружній вчинок, аби знали хана і милосердя запо бігаючи, зараз чотири тисячі талярів виклали не гаючи... не тільки дня, ані години. І з жалю наказуємо, що коли того не вчините, тоді ж цим листом всіх військ наших кінних і піших з гарматами, також ту рецьких військ з пашами і хана з ордами потугу під своєю кучкою побачите, котру вогнем і мечем, бо жодному ані духовному, ані світському, ані старому, ані молодому не роздумуючи голову знесуть. Чого відходячи, аби ж зараз суму вам вказану, доброю монетою, тим тепер посланням нашим ханським за безпечили і пощадили себе від порубання, бо певне вам того не простимо. При вас Господу Богу по- ХРЕСТ Хреста нас знаменем хрестили, Ростем під знаменем хреста, З хреста пливуть всі наші сили І віра наша пресвята. Під тим знаком хреста пречудним Боролись наші предки все І поступали шляхом трудним Як Той, що тихо хрест несе. І під знаком хреста лягали Вони за віру в тьму могил, Знаком тим зло перемагали Як Той, що пекло переміг. Упали ворота, та тьмою Покритий наш народ зостав І в тьмі неповною ногою Ступав, а куди — й сам не знав. Та знов хреста чудова сила Проникла помрачений зор І сонні душі пробудила, Вказавши нам святий прапор. ручаємо — Дано в таборі під Львовом дня 25 сен- тембрія 1672 року Петро Дорошенко Гетьман: (рукою власною писав)’’. Слідує печатка. Як закінчилася ця подія, не відомо. Мабуть, та тари дістали відкуп, бо монастир не було знищено. Коли відтак з початком жовтня поляки заключили з гетьманом Дорошенком угоду, відступив він від Львова і мешканці недалекого Крехова зітхнули вільніше. На тім місці, де був убитий татарський начальник (біля 2 км від монастиря), поставлено пізніше цегляний пам’ятник — 5-6 м висотою, високий вимуруваний з цегли і покритий грубою верствою побіленого тинку, який в долішній частині пам’ятника сильно пообпадав, складається з чотирикутної підста ви (1 м високої) і високого стовпа, закінченого окру глістю, на вершку якої стоїть залізний ажурний двораменний хрест. У підставі пам’ятника, звернено го до польової дороги, знаходиться вмурована камінна таблиця зі словами на по; ьській мові: ’’Під час облоги Львова татарами у 16< 2 році вони роз пустили свої загони спільно з Петром Дорошенком по прилеглих околицях. Пограбувавши Магерів і гордо повертаючись, розбили табір напроти кляшто- ру 00. Василіян, в мурах котрого заховались люди різного стану із майном. З шмиговниці звідти, яка там була, вистріленою кулею законником забито на цьому місці 25 вересня 1672 року татарського вождя в наметі, внаслідок чого противник відступив. В честь цієї перемоги збудовано цей пам’ятник”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top