Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Діброва смутная вже листячко ронила, Додолу у журбі клонилася чолом; Зима, скрадаючись, повіяла крилом І снігом — біллю білою — покрила. Дібровонька тоді, шумлячи, зголосила: — О зимо! не лякай безрадісним кінцем, Не покривай мене холодним тим вінцем, Нехай моя пишає ще краса і сила. Най гордим поглядом іще я подивлюсь, Нехай в промінні багряниця ще палає, Нехай востаннє світлом сонячним уп’юсь, Най пташка хоть одна ще заспіває! І перший сніг на віттю розтопивсь, Неначе слізьми гіркими поливсь. ми. Так одного разу майбутня лікарка і ніяка не письменниця Ольга дістала першу премію за опо відання на тему ’’Вона”. Любили музику. Леся грала Шопена, Бетговена. Оксана, як підросла, теж грала клясиків, а тітки, згадуючи молодість, грали старовинні мазурки й вальси. Бувало, вже всі попрощаються "на добраніч” і йдуть спати. Раптом крізь одчинені вікна летять у літню ніч звуки вальса — то тьотя Саша знову сіла за рояль. І знову закружляли пари молодого по коління Косачів, кузенів, гостей. Ольга Петрівна завжди серед людей. їй не зава жають розмови, співи, дитячий галас. Сидить у їдальні серед гурту і пише, править коректу, читає. Скільки то вона написала, переклала, відреда гувала! Скільки чорнової, муравлиної роботи зробле но, скільки ґрунту підготовано для майбутніх поко лінь. Глухі були 80-90 роки для українського слова в Росії. Саме діяв Валуєвський наказ ”нє било, нєт і бить нє может”. Трудно було щось видати, трудно було знайти шлях до читача, трудно було знайти і самого читача. Українське село було масово-непись- менне, а українська інтелігенція тільки народжува лась, нараховувалась одиницями. Діти Ольги Петрів ни були одні з перших, що з дитинства вчились українською мовою, читали українські книжки. Через те, що на Великій Україні видавати книжки було дуже важко, Ольга Петрівна посилала свої опо відання та вірші, а також і вірші Лесі Українки до галицьких журналів "Зоря” і "Дзвінок”. Там же писали Нечуй-Левицький, Грінченко, Старицький, Орест Ле- вицький. В своїй автобіографії Ольга Петрівна пише: "Хочу я сказати, що я стала постійним співробіт ником "Зорі”, дякуючи ретельним заходам редак торів, що один по одному писали мені листи, заохо чуючи до писання. І можна сказати, що завдяки їх листам, я стала письменницею”. Через брата Михайла Драгоманова Ольга Петрів на зв’язалась з галичанами: Іваном Франком та Павликом. Далі знайомства поглибились. Наталя Кобринська звернулась до Ольги Петрівни з листом, запрошуючи допомогти у виданні "Перший Вінок”. Ольга Петрівна взяла на себе половину витрат. Альманах вийшов у Львові в 1887 році і мав великий успіх. Уміщені були лише твори жінок і виключно з жіночого життя. Були надруковані твори Олени Пчілки, Лесі Українки, Л. М. Старицької, Ган- ни Барвінок, Дніпрової Чайки. Іронія долі! Твір тоді ще маловідомої Ольги Кобилянської був забрако- ваний, хоч Ольга Петрівна обстоювала вміщення її оповідання. З кінця 1890 років Косачі більше бували в Києві. ГРОМАДСЬКА ДІЯЧКА Крім того, що на кінець 90 років Олена Пчілка була відомою письменницею і авторкою етнографіч них розвідок — Ольга Петрівна Косач була широко, відома як організаторка українського громадянства і культурного життя. На всіх концертах і зборах в Києві видно її сивіючу голову, чути її гострий язик. Ольга Петрівна славиться гостротою, вона не любить компромісів, може гостро обрізати і в друж ній полеміці і принципового ворога. Розповідають, що десь у 900-х роках до Києва приїхав відомий літературознавець академік Перетц і зустрівся на якихось українських зборах з Ольгою Петрівною. Вона до нього звернулась з такими сло вами: "О, ви вже так добре обізнались з українською мовою, що мабуть і українські приказки вивчили, ну хоча б про ласкаве телятко, що двох маток ссе?” Академік не розгубився: ”Та я не тільки це знаю! Я знаю, що є і така українська приказка: "Це така баба, що їй сам чорт на махових вилах чоботи подавав”. В 1903 році на відкриття пам’ятника Котлярев ському до Полтави з’їхалась вся українська інтеліген ція, були й делегати з Галичини. В останню хвилину поліція заборонила промови українською мовою, але Ольга Петрівна була єдина з наддніпрянців, що говорила українською мовою, і її промова була першою, виголошеною на "території Росії” по-укра їнському в офіційній обстановці.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
