Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ках 1628-1638. Аж після десяти років постійних примережних битв, у 1638 році встановлено т.зв. "Пу тивльську Межу”, яка ввійшла в склад Польської Ре чі Посполитої, з чотирма названими селами. Ось тут, на тривожному прикордонні, народився і провів дитячі роки майбутній отаман. Він був най старшим сином, але не єдиним. Як твердить крає знавець Феодосій Сахно, 1771 року священиком Ми колаївської церкви в містечку Смілому був брат Пе тра, Семен "на цьому приході аж до своєї смерти 1796 року”. За переписом 1767 року, в Смілянській сотні значиться і козак Панас Калнишевський. Як потрапив Петро Калнишевський на Січ, про це розповідає леґенда, записана 1970 року в селі Пустовійтівка. Син козацької вдови Агафії, 8-річний Петрик, худобу за селом пас, коли над’їхав невелич кий кінний загін запорожців. Дехто з них люльку смалив. За леґендою, хлопчак попросив дати йому спробувати козацької люльки. Це розважило запо рожців і вони почастували пастушка "носогрійкою”. Тоді спитав він: — А куди ж ви їдете? — На Січ, хлопче! — Так візьміть же й мене з собою! — Ну, коли ти вже й люльку козацьку смалиш, то сідай позаду, — дозволив сотник. — Ти, видать, хло пець бідовий, будеш мені джурою. Петрика двічі просити не довелося: він зразу вихопився на коня. — А батько що ж скаже? — спитав сотник. — А нема в мене батька, загинув, — засумував Петрик. — Ну, то будеш мені й за сина. І подалися вони туди, де "Луг — батько, а Січ — мати". Череда побрела в село вже сама, без пас тушка. Про дальший шлях життя Петра Калнишевського автор, Данило Кулиняк, не подає хронологічного ходу — мабуть, нема багато на це історичних фактів. Але знаємо, що за сімдесят років бурхливого життя в козацькому ладі Петро Калниш набув важливого військового й політичного досвіду, став видатним політиком і воєначальником свого часу, піднімаю- чися всіма щаблями козацької ієрархії від малого джури, молодика аж до кошового отамана, "батька синів матки козацької”. Також доказаним є факт, що став багатим та щедрою рукою багатства свої роз даровував потребуючим, фундував церкви й багато їх вінував. Як свідчить дарчий напис на одній з Євангелій, 1760 року сімдесятирічний Петро Калнишевський був "військовим суддею Війська Запорізького низо вого”. Це була за своєю владою і авторитетом друга особа після кошового — його заступник, кажучи су часною мовою. А коли 1769 року Калнишевський, на той час уже кошовий отаман був з військом у похо дах, воюючи з турками в складі російської армії, Січчю керував військовий суддя Микола Тимофіїв. Козаки відзначилися в тій війні так, що, можливо, відіграли й рішальну ролю в побіді Туреччини Ро сією. Катерина II 1770 року оголосила подяку Вій ську Запорізькому за доблесть, а самого кошового Калнишевського нагородила золотою медаллю з діямантами (за деякими дореволюційними джерела ми — найвищою відзнакою імперії, орденом Андрія Первозванного). З цією медалею на грудях зображе ний на іконі Січової Покровської церкви останній ко шовий отаман. Вперше став Петро Калнишевський кошовим у 1762 році, але займав цей пост в той час лише менше року. У вересні того ж року Калниш разом з січовим писарем Іваном Глобою зустрічався в Москві з цари цею Катериною II при нагоді її коронування. Про мова Івана Глоби дуже їй сподобалася, а Калнишев ський, мабуть, не попав в її ласку, бо з посади кошо вого отамана його зняли. В 1753 та 1756 роках царський уряд скасував вільні вибори на Січі, і відтоді кошо вого та інших керівних осіб обирали не на загально військових радах, але обмежені кількістю сходини старшин затверджували згори призначених цар ським урядом кандидатів. Але ці закони козацтво часто ігнорувало, обираючи найдостойніших і най авторитетніших споміж себе. Таким обранцем ко зацької громади став у січні 1765 року і Петро Калнишевський. Про це свідчить ’’Справа про само вільне обрання козаками отамана Коша Запорізької Січі Калнишевського”. Більш місяця, бо від 12 люто го до 16 березня 1765 спеціяльна слідча комісія роз бирала цей вияв "зухвалої непокори і свавілля” запо рожців. Та з огляду на війну з Туреччиною, в якій, як згадувалося вище, козацтво відіграло чи не вирішальну ролю, Катерина II примирилася із само вільним обранням Калнишевського кошовим і визна ла його на тому пості, беручи також до уваги його абсолютний авторитет серед козацтва. Так Петро Калнишевський став кошовим вдруге й остаточно — аж до зруйнування Січі, тобто на де сять років підряд, чого зроду-віку не бувало. Під кінець свого існування Запоріжжя опинилося у вкрай важкому становищі: його землі постійно за хоплювали російські вельможі-поміщики, роздаючи їх чужим колоністам. Це витворювало безперервні прикордонні сутички. Непевність, тривожність свого становища розуміла козацька маса і це було однією з причин довголітнього отаманства Калнишевського. Він турбувався не тільки визначенням та захистом кордонів запорізької території, але також дбав про якнайшвидше заселення її великих безлюдних про сторів. Всі запорізькі володіння, або вольності, зай мали в 1770-их роках саму Січ, вісім паланок, де бу ло 45 сіл і 1600 хуторів-зимівників, в яких жило бага то звільнених з ясиру людей. Петро Калнишевський особливо дбав про заселення цих просторів, створюючи ’’економічну базу козацької респуб ліки”. Завдяки його трудам виростали у дикому степу нові поселення, між ними Миколаївка, де свя щеником був Семен Калнишевський, брат отамана, чи Петриківка ( на нинішній Дніпропетровщині), на- 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top