Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЕМКІВСЬКИЙ ВЕЧІР У КЕРГОНКСОНІ Д О П И С И В ІД Д ІЛ ІВ Управа 89-го Відділу СУА ім. Лесі Українки в Кергонксоні влаштувала в суботу, 10 лютого ц.р., черговий регіональний вечір, цього разу лемків ський, для ширшого громадянства околиці. Програмою вечора зайнялася імпрезова рефе рентка Зеновія Ковальська з допомогою комітету. Вечір відкрила голова Відділу Стефанія Баранов- ська. Вона привітала гостей і запросила квартет чле нок Відділу у складі Мирослави Кондри, Галини Ха- мули, Зеновії Ковальської та Емілії Реннер. Квартет відспівав дві пісні: ”Ой, верше, мій верше” і лемків ську пісню ”Я до леса не підем”. Виступила культурно-освітня референтка Від ділу Євгенія Рубчак, яка прочитала доповідь про Лемківщину, описавши її географічне положення, звичаї, культуру. Лемківські землі лежать найдалі на захід України серед мальовничих середніх Карпат, межуючи з польськими землями на півночі і сло вацькими на півдні. Через своє географічне поло ження лемки зберегли відпорність на чужі впливи і вірність своїй народності та релігії. Основні комуні каційні шляхи провадили переважно долинами річок і потоків та перевалами Дуклянським і Лупківським, по якому пізніше прокладено залізницю. Бідні ґрун ти, покриті глиною і сіножатями, не дали розвинути ся великому хліборобству. В основному лемки сіяли овес, садили картоплю, займалися годівлею домаш ніх тварин та ходили на заробітки на долини. По лі сах жив різноманітний тваринний і рослинний світ і з давніх-давен розвинувся промисл мисливства і зби рання ягід та грибів. У промисловості розвинулося виробництво ґонтів, різьблених і точених речей та каменярські робітні. Минулого століття почалася еміграція до Амери ки і Канади. Більшість емігрантів верталася додому і за зароблені гроші розбудовували господарства. Ті, що залишилися, створили в 1931 р. в Америці ”Допо- моговий Комітет Лемківщини”, щоб допомогти своїй дорогій батьківщині. У 1935 р. в США і Канаді засно вано Організацію Оборони Лемківщини, створено Фонд допомоги Лемківщині, що широко допомагав будувати народні доми, друкувати "Історію Лемків щини” Тарновича й інші видання, допомагав студен там, кооперативам. У деяких місцях створено об’єднання спільного випасу овець і худоби, закла далися молочарні. Створювалися споживчі коопера тиви майже в кожному селі. На теренах Лемківщини є багато мінеральних джерел, де постали здоро- вельні місцевості, як Криниця, Мушина, Лімниця й інші. Тому, що люди жили в недоступних околицях, у лемківському говорі збереглося багато архаїчних слів і форм, які ”на долах" уже давно зникли. Євге нія Рубчак у своїй доповіді подала докладний опис мальовничої і оригінальної ноші лемків, господар ського устаткування в хаті і надворі та будування хат. Описала притаманну будову церков у зруб, що становлять одноцільну будову з вежею. Вона пода ла історію однієї церкви ще з XV століття, що нале жала до першої греко-католицької парафії. У 80-их роках XVI століття релігійно-церковно-національне життя Галичини було розвинене завдяки Ставро пігійському Братству у Львові. Церковні книги, що там друкувалися, були у кожній лемківській церкві. Після Другої світової війни радянсько-польська уго да викинула лемків з їх улюблених прадідівських гір. Частину населення насильно виселено до СРСР, а частину до північної Польщі. Багато лемків згинуло в обороні своїх осель, багато пішло в УПА і тільки частина населення залишилася по північному боці головного гірського хребта, в межах Чехословач- чини, та й там терпіла переслідування від словаків. В останньому часі є спроби повернути лемків на рідну землю, тому всі українці, де б вони не були, повинні допомогти розвинути цю ідею, а вчені і політичні діячі доказати світові, що виселення лем ків було великим злочином. Етнограф Павло Стефа- нівський розпочав акцію, вимагаючи від уряду Польщі повернення лісів їх власникам, і, завдяки цій акції, припинено нищівне вирубування лісів до кінця 1989 року. Лемківщина збагатила українську культуру таки ми мистцями і поетами як поет Богдан Ігор Антонич, що оспівував у своїх поемах Лемківщину і лемків; ві домий маляр-примітивіст Никифор з Криниці ви ставляв свої праці в Парижі й інших містах Европи; мистець-різьбар у дереві Михайло Черешньовський відомий своїми іконостасами і пам’ятниками. Доповідь Є. Рубчак закінчила віршем Івана Го- ловацького: "Заспіваме про тя, рідна земльо, де нас прошле народило”. Знову виступив квартет і проспі вав дві пісні: ”Як я їхав з Дебречина” і ’’Тече вода каламутна”. На закінчення Лідія Яців прочитала вірш "Блудний син” авторства Івана Желена. Після мистецької частини господарські рефе рентки подали смачну вечерю, а за чаєм і солодким розіграно льотерію фантів. Цей регіональний вечір сподобався всім присут нім, а виконавцям надав нової снаги на підготову на ступного. Ольга Денисенко, пресова референтка Відділу ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1990 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
