Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
важно на Скандинавію, Швайцарію, Англію, Г о л л а н д і ю , а навіть Австралію. Через зв’язки з родинами в’язнів, а також безпосередні листовні контакти до в’язнів чи засланців, можна було оптимально спри яти праці амнестових груп, що довгі роки без успішно намагалися допомогти бодай морально сво їм підопічним. ОЛЕНА КЛИМИШИН Народилася я 1911 року. Мати — яворівська мі щанка зі знаного роду Харамбурів, батько — уряд ник податкового уряду з напівспольщеної родини Нєдзвецьких. Гімназію закінчила в Яворові. Студіювала право в Ягайлонському університеті у Кракові, який закін чила ступенем магістра. Будучи в гімназії, належала до Пласту, була активною у починах школи. Вихов- ником у Пласті був Іван Чмола. Його виховні засади не раз помогли мені у критичних моментах життя. З Союзом Українок запізналася зразу ж по матурі — приятельки моєї матері, союзянки, запросили мене на сходини з доповіддю про Лесю Українку. Відтоді почала цікавитися суспільним життям — головно жіночих організацій, Союзом Українок, який вів дуже пожвавлену працю, переважно по селах, виховував українську селянку на свідому громадянку. Під час студій з рамени СУ їздила з доповідями по селах. По закінченню студій, тому що була заарештована й си діла у в’язниці у зв’язку з процесом Пєрацького та як ’’політичне подейжана", не могла працювати за фа хом як правник, а працювала у ’’Промбанку” (проми слово-торговельний банк) у Львові, що працював над економічним усамостійненням під окупацією Польщі. Зорганізувала у Стрию відділ того банку. Будучи в Стрию, також їздила з рамени СУ на села з доповідями, організуючи при тому станиці "Дрібної Амнестові групи спричинилися також, на нашу пораду, до інформації про своїх в’язнів та українську проблематику в німецькій пресі, яка завжди радо друкує повідомлення цієї престижевої гуманітарної організації. Крім того, їх можна було залучити також до організування матеріяльної допомоги потребую чим. ощадности”, як одну з ділянок праці ’’Промбанку”. Як урядничка банку працювала у Тернополі. Після вибуху Другої світової війни знову була за арештована. Прихід більшовиків звільнив мене з в’язниці. Змушена була виїхати на еміграцію до Кра кова. Тут у 1939 році вийшла заміж за Миколу Кли- мишина. У 1942 році мій чоловік попав у концтабір Авшвіц. Я залишилася з однорічним сином. З роди ною чоловіка виїхала на другу еміграцію. Чоловік вийшов з Авшвіцу і ми жили у Мюнхені. До Америки приїхали у 1949 році і замешкали у Дітройті. Зразу ж включилася у працю 26-го Відділу СУА. Брала ак тивну участь у X Конвенції СУА у Дітройті. Мала до повідь на виховну тему і прийняла пост виховної ре ферентки при Головній Управі СУА з переконанням, що найважнішою справою еміграції є збереження всього, що нищить окупант на рідній землі, в тому числі збереження молоді при українстві, та що саме СУА, як організація матерів, є не тільки покликаний до того, але і відповідальний за процес асиміляції. Виховною референткою працювала десять років. Організувала світлички для дітей дошкільного віку. Працювала в ’’Осередку дошкілля”, редагувала сто рінку ’’Наші світлички” у ’’Нашому Житті”, вела руб рику інформаційного характеру у "Свободі” ’’До шкільне виховання”. Співпрацювала зі шкільною ра дою, КВОРОЮ, Осередком дошкілля. Організувала курси виховниць дошкілля, міжокружні виховні кон ференції, семінари, а також виховні сесії на конгре сах СФ УЖ О, як виховна референтка. Працювала над виготовленням програм для навчання у дитячих світличках, у видаванні посібників. Зредагувала і ви дала з рамени СУА співаник "Рідна пісня”. На пості виховної референтки працювала десять років. Референтуру мусіла залишити через недугу серця (заборонив лікар) у 1975 році. Залишила її з болем, бо це сталося у розгар праці, та суспільна праця давала мені не тільки задоволення — я жила нею. Нині, по відході з праці, для мене СУА далі є організацією, на яку не тільки діяспора, але й край покладають великі надії. Я горда, що є її членкою, мала завжди дуже гарну співпрацю, яка мене стиму лювала, за яку всім, що зі мною працювали, щиро дякую. Також дякую за вирозуміння, виявлене у від значенні мене почесною членкою Головної Управи. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1990 17
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
