Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д-Р АННА-ГАЛЯ ГОРБАЧ Народилася я 2 березня 1924 р. в південнобуко- винському карпатському селі Бродина в родині урядника Миколи Луцяка та Марії Луцяк з Дутков- ських. До виїзду нашої родини в Німеччину у грудні 1940 р. ходила до румунської початкової школи та гімназії у Чернівцях. Гімназію закінчила вже в Німеч чині у 1943 р. Після примусової служби, пов’язаної з обставинами війни, розпочала 1946 р. в Ґеттінґені студії славістики, романістики і східньоевропейської історії, які закінчила 1950 р. промоцією на доктора філософії в Мюнхенському університеті імени Лю д- віка Максиміл іяна. Ще 1948 р. одружилася з д-ром Олексою Горбачем. У нас троє дітей: Катерина, Марко та Марина. Від 1952 до 1980 року ми жили в університет ських містах Ґеттінґен, Марбурґ та Франкфурт у зв’язку з науковою діяльністю чоловіка. Думка зай матися літературними перекладами з української на німецьку мову виринула в мене ще під час студій, коли я з успіхом виступала у конкурсі перекладачів, що його розписала 1948 р. ’’Українська трибуна”. Од нак лише в 1959 р. мені вдалося видати першу анто логію української прози німецькою мовою ’’Синій листопад”, яка мені відкрила можливості дальших видань. Протягом наступних років появилися ні мецькою мовою деякі твори М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, Оксани Іваненко, А. Чайківського, О. Бердника, "Закарпатські казки”, збірка козацьких оповідань та інше. 1970 р. вдалося надрукувати ні мецькою мовою другу антологію української прози актуальних авторів ’’Криниця для спраглих”. У зв’яз ку з підготовою цієї збірки я їздила в Україну, де мала змогу пізнати особисто цілу низку наших пое тів і письменників "шістдесятників". Коли в 1972 р. декотрі з цих моїх знайомих були заарештовані й за суджені на довгі роки ув’язнення, я старалася нав’я зати з ними листовний контакт. У той же час вступи ла до Міжнародної Амнестії, співпрацювала з ба гатьма німецькими групами, що адоптували україн ських в’язнів сумління. І тому що німецькі члени різ них груп Амнестії дуже мало знали проблематику 'країни, виринула потреба інформувати їх докумен- ми Самвидаву, літературними творами ув’язне- іх авторів, доповідями про культурно-політичну ітуацію в Україні тощо. Від 1973 р. я почала друку- і т и у двох швейцарських інститутах український ;амвидав, згодом видала з одним німецьким коле- *ою збірку Самвидаву ’’Політичні в’язні в Радянсько му Союзі”. Подібними документами зацікавилася Євангелистська Пресова Служба, що, крім повідом лень для щоденної преси, видає щотижневу об’єми- сту брошуру на якусь вибрану тему з різних суспіль но-політичних ділянок, що стосуються життя окре мих країн світу. У цій серії, що її використовують особливо журналісти та публіцисти, появилося 8 чи сел з українською проблематикою. Переважно це документи Самвидаву та мої коментарі до них. Від кінця 70-их років до мене почали звертатися також з католицьких інституцій за матеріяламии про стано вище Церкви в Україні. Зокрема від 1978 р. беру активну участь в конгресах "Церква в потребі", де маю нагоду подавати письмові звіти про становище українців-католиків, провадити відповідні робочі семінари. Від кінця 70-их років немало літературних мате ріялів українських письменників, які я переклала, пе редавала почесний член німецької секції ПЕН-клюбу Христина Бремер в комісію ’’Ув’язнені автори”. Ви дати деякі твори наших авторів, що відбували ув'яз нення чи заслання, допоміг у 1983 р. професор Лев Копелєв, який співзаснував Товариство сприяння східньоевропейській літературі "Орієнт-Окцидент”. Першим томом, що його спонзорувало це товари ство, була збірка української лірики "Я спекався те бе, моя тривоже”, де були представлені поезії Івана Світличного, Євгена Сверстюка та Василя Стуса. В тому ж видавництві мені видали ще спогади Михай ла Хейфеца про українських в’язнів Мордовії, три окремі книжечки про Валерія Марченка, Василя Сту са та Миколу Горбаля, в яких були документи суду, листи до друзів, а також дещо з творчости. В 1988 р. я видала збірку поезій Василя Стуса, вибір з його ’’Палімпсестів”, коло 105 поезій, що мала, як і перша збірка лірики, дуже позитивний відгук в німецькій пресі. Моя співпраця у формі постачання докумен тами, літературою, порадами та інформаціями, з різ ними групами Міжнародної Амнестії, що до 1987 р. (частково ще й сьогодні) опікувалися українськими в’язнями, не обмежувалася самою лише Західньою Німеччиною, вона сягала і на сусідні країни, пере 16 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1990 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top